ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

внаслідок впливу генетичних і екзогенних факторів, зумовлений абсолютним або

відносним дефіцитом інсуліну в організмі та характеризується порушенням всіх видів метаболізму, і в першу чергу – обміну вуглеводів.

припадає на хворих із ЦД 2 типу.


За даними ВООЗ,

частота ЦД в середньому коливається від 1,5 до 3-4%, значно зростаючи в розвинутих країнах світу (до 5-6%).

в Україні – до 1 млн.
Справжня захворюваність є значно

більшою, оскільки в кожного другого-третього хворого ЦД не діагностований.

гіпертензія;
Малорухливий спосіб життя;
Патологічна вагітність;

та старечого віку;

– однояйцеві близнюки, з яких один хворіє на

діабет;

– особи, в яких обоє чи один із батьків страждає на ЦД і є хворі на ЦД у родоводі іншого батька;

– жінки, які народили живу дитину масою 4,5 кг і більше;

– матері дітей з вадами розвитку;

гіперурикемія,);

хворі із захворюваннями печінки і жовчних шляхів, підшлункової залози, хронічними

інфекціями сечових шляхів, хронічними ураженнями нирок, органів дихання;

особи з нирковою та аліментарною глюкозурією, епізодичною глюкозурією і гіперглікемією, що виявляється в стресових ситуаціях;

хворі зі стійким пародонтозом та фурункульозом;

хворі з невропатіями неясної етіології;

хворі зі спонтанними гіпоглікеміями.
жінки з глюкозурією під час вагітності, а також після викидня або народження мертвої дитини;

– особи, які страждають на ожиріння, атеросклероз, гіпертонічну хворобу, гіперурикемію, подагру;

А. Клінічні форми
• Тип 1
• Тип 2
•

Інші види, вторинний ЦД:
• Ендокринного генезу (синдром Іценка-Кушінга, акромегалія, дифузний токсичний зоб, феохромоцитома та інші)
• Захворювання підшлункової залози (пухлина, запалення, резекція, гемохроматоз та інші)
• Захворювання, викликані рідкими причинами (лікарські засоби, вроджені генетичні синдроми, наявність аномальних інсулінів та інші)
• Діабет вагітних (гестаційний ЦД)
Б. Ступінь тяжкості:
• легка
• середня
• тяжка

Ускладнення лікування:
• Гіпоглікемія
• Алергія на інсулін або пероральні

засоби, ліпоатрофія та інші
Д. Гострі ускладнення ЦД:
• Кетоацидотична кома
• Гіперосмолярна кома
• Лактатацидотична кома
• Гіпоглікемічна кома
Е. Хронічні ускладнення ЦД:
• АнгіопатіГ (нефропатія, ретинопатія, інші)
• НейропатіїЖ. Ураження інших органів та систем:
• Гепатопатія
• Ентеропатія
• Катаракта
• Остеоартропатія
• Дерматопатія
І. Порушена толерантність до глюкози:
• у пацієнтів з нормальною масою тіла
• у пацієнтів з ожирінням
II. Групи статистичного ризику (пацієнти з нормальною толерантністю до вуглеводів, але з підвищеним ризиком розвитку діабету)

показники не виходять за межі норми. У хворих часто спостерігаються

фактори ризику цукрового діабету:

· наявність ЦД у родичів (за наявності ЦД
у обох родичів ризик розвитку його у дітей зростає до 50%)
· ожиріння (ризик зростає із збільшенням
ступеня ожиріння)
· гіпер- та дисліпопротеїнемія
· народження дитини з великою (понад 4 кг) масою тіла – як для дитини, так і для матері (ризик зростає із збільшенням маси)
· у жінок глюкозурія під час вагітності; викидні та мертвонародження
· вірусні захворювання
· гострий та хронічний стрес
· атеросклероз, гіпертонічна хвороба
· гострі та хронічні інтоксикації
· гострі та хронічні захворювання печінки та підшлункової залози
· ятрогенні фактори (тіазидові діуретики, глюкокортикоїди тощо)

відсутня клініка ЦД,
натще нормоглікемія та аглюкозурія.

Порушення виявляють при

проведенні ТТГ.

У хворих у цей період можуть проявлятися так звані “малі симптоми” ЦД:
· хронічні гінгівіти, стоматити, парадонтоз, випадіння зубів
· хронічні гнійничкові захворювання шкіри, фурункульоз
· свербіж шкіри, статевих органів
· порушення трофіки шкіри, поранення шкіри, які тривало не загоюються
· немотивована статева слабкість, порушення менструального циклу
· поліневрити
· катаракта

маніфестними, зміни лабораторних показників, у першу чергу гіперглікемія і глюкозурія.

Клінічні симптоми ЦД, у першу чергу скарги хворих, зумовлені самим захворюванням, ступенем його компенсації та ускладненнями.

роті;
• стійка чи рецидивуюча мітотична інфекція шкіри з придатками

або/
та сечовидільних шляхів;
• бактеріальна гнійничкова інфекція шкіри або/та сечовидільних шляхів;
• сухість піхви у жінок;
• погане загоєння ран;
• пародонтоз;
• нечіткість зору;
• швидка втома, запаморочення;
• нудота;
• розвиток артеріальної гіпертензії;
• дисліпідемія.

„великі" скарги:
• поліурія;
• полідипсія;
• втрата маси тіла.

що спричиняє порушення вуглеводного обміну, пізніше і інших видів метаболізму.

ЦД І типу розвивається внаслідок аутоімунного ураження інсулінпродукуючих клітин підшлункової залози або спонтанно.

реовірус типу 3, цитомегаловірус, вірус паротиту, природженої краснухи, інфекційного мононуклеозу),

різними факторами зовнішнього середовища (в т. ч. нервовий стрес і незадовільне харчування) на тлі спадкової схильності.

цитомегаловірус

вірус Коксакі

вірус паротиту

та ідіопатичний. При аутоімунному ЦД в крові хворих виявляють специфічні

аутоантитіла до інсулінпродукуючих клітин.

(прогресуюче зниження маси тіла, розвиток кетоацидозу, прогресуюча фізична слабкість), виявлення

глікемії. Діагноз ЦД ставлять при глікемії крові натще >6,1 ммоль\л або при глікемії >11 ммоль\л в капілярній крові в любу пору доби. При проведенні ТТГ діагноз ЦД ставиться при рівні глюкози в крові >11,1 і більше ммоль\л (через 2 год. від початку теста).

інсулінорезистентність і недостатність функції ß клітин. Базується цей тип хвороби

на генетичні схильності, а основним провокуючим фактором є ожиріння. Фактори ризику – обтяжена спадковість, ожиріння, АГ, гестаційний ЦД, підвищення вмісту тригліцеридів, зниження вмісту холестерину ЛПВЩ.

у людей похилого віку, діабет роками непомітний і виявляється випадково,

на тлі вже наявного діабетичного ураження судин або нервів. Скарги, зумовлені декомпенсацією діабету, проявляються не так демонстративно, можуть бути епізодичними. Спрага, поліурія посилюються під вечір, після їжі і лише на тлі вираженої декомпенсації стають виразними.

передує тривалий період прихованих гіпоглікемічних станів різної вираженості, зумовлених гіперсекрецією

інсуліну. - Клінічно вони проявляються відчуттям голоду, слабкістю, пітливістю, тремтінням, головним болем, виникають після тривалих перерв у їжі або на тлі фізичного навантаження, нівелюються прийманням їжі, особливо із вмістом вуглеводів.

внаслідок трьох основних механізмів:

-зниження секреції інсуліну внаслідок функціональної недостатності інсулярного

апарату;
-резистентності тканин до інсуліну і недостатньої утилізації глюкози;
–компенсаторного підвищення продукції глюкози печінкою.

НвА1с;
Фруктозамін;
Глюкозо-толерантний тест;
С-пептид;
Імунореактивний інсулін;
Індекс НОМА;

ЦД типу ІІ

ммоль\л, глікемія перед сном 6-7ммоль\л.

Субкомпенсація: Гліколізований гемоглобін 7,1-7,5%, глікемія натще

6,1-6,5ммоль\л, постпрандіальна глікемія 8,1-9 ммоль\л, глікемія перед сном 7,1-7,5ммоль\л.

Декомпенсація: Гліколізований гемоглобін >7,5%, глікемія натще >6,5ммоль\л, постпрандіальна глікемія >9ммоль\л, глікемія перед сном >7,5ммоль\л.

Критерії компенсації, запропоновані Європейською групою з формування політики в області ЦД типу І