У пам’ять про Велику Вітчизняну Війну

на поріг… і їй
Вже не розплющить більше очі.
Шість місяців дитяткові

лише,
Воно шука матусі груди.
Покривджене воно не зна іще,
Що більше матері не буде…

…Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. Але для декого ця війна залишиться в пам’яті назавжди. І не зможе зітерти ці згадки ні час, ні мирне життя…

її союзників, складова частина Другої світової війни 1939-1945 pp., почалася

після нападу Німеччини («план Барбаросса»).

Політична мета — знищення та поневолення населення СРСР.
Військово-стратегічний план — знищення за 1,5-2 місяці радянських збройних сил — «бліцкріг», захоплення території до Волги, потім до Уралу. На початок Великої Вітчизняної війни Німеччина та її союзники мали на кордоні з СРСР 5,5 млн. чоловік, 3700 танків, 5000 літаків; Радянська Армія — 2,9 млн. чоловік, 1800 важких і середніх танків, 1540 літаків нової конструкції.

Він, цей перший бій, — на все життя. І в

очікуванні його до людини приходить істина, прозріння, найвище знання себе і своєї місії на землі.

“Коли я побачив убитих — і ворогів, і наших бійців, скирти трупів — мені більше не захотілося воювати. Ніколи...”

А.С. Буковський, кінорежисеру учасник Великої Вітчизняної Ніч з 21 на 22 червня 1941 р

На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування.

Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним танки. Наближається час «X» — 3.15 (4.15 за московським часом)...
Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач жінок і дітей. Стогін самої землі...
22 червня 1941 року на світанку німецькі війська віроломно, без попередження, напали на Радянський Союз.
Почалася Велика Вітчизняна війна радянського народу проти агресора. У фашистів на головних напрямках було більше гармат, літаків, танків, добре навчених солдатів.

Так все починалось…

Перед тим як напасти на Радянський Союз, Німеччина захопила Австрію,

Чехословаччину, Польщу, Францію, ще деякі держави Європи.
Промисловість цих країн почала працювати на фашистів. Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941 — 1945 pp. — небувала в історії за своїми масштабами та жорстокістю битва радянського народу проти гітлерівського фашизму.

удар ворога прийняли прикордонні війська...
Все починалося з грому небесного,
Такого

жорстокого, такого нечесного.
Із ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому...

А небо світле закрили чорні хрести!
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
Крізь руки у двір гусенята малі...
І кров на травиці... І кров на землі...

І шипить у ставку гаряче залізо,
І полум'я дике шугає над лісом...
І мама мовчазно-бліді, мов стіна...
І тато поволеньки кажуть: «Війна...»


Олекса Роздольський

обрали ім'я жорстокого германського імператора Фрідріха Барбароссип Барбаросса (Рудобородий) жив

у XII ст., командував лицарським військом і пролив багато людської крові.
Назва «Барбаросса» («Barbarossa Fall») визначає характер війни як жорстокий, винищувальний, руйнівний. Такою війна і задумувалася фашистською верхівкою, «Мова йде про боротьбу на знищення. Ми ведемо війну не для того, щоб консервувати свого противника...

Ця війна буде різко відрізнятися від війни на Заході. На Сході сама жорстокість — благо для майбутнього» Начальник генерального штабу сухопутних військ генерал - полковник Гальдер. Щоденник. ЗО березня 1941 р. ЗО березня 1941 р. на великій нараді Гітлер у двогодинній промові говорив про поділ Радянської країни між Німеччиною та її союзниками.
Було сказано про те, що необхідно знищити ЗО млн. слов'ян, потім чисельність населення регулюватиметься в кількості, необхідній для обслуговування арійської раси. На здійснення плану «Барбаросса» відводилося півтора-два місяці. Німецький наступ на Радянський Союз повинен був розвиватися на трьох основних стратегічних напрямках.
Група армій «Північ» наступає зі Східної Прусії через Прибалтійські республіки на Псков, Ленінград;
Група армій «Центр» — з району Варшави на Мінськ, Смоленськ, Москву;
Група армій «Південь» — з району Любліна на Житомир, Київ. Головний удар спрямований на Москву.
Фашисти вважали, що падіння столиці приголомшить радянських людей, вони втратять волю до боротьби, розгубляться. Тоді німцям залишиться лише знищити окремі вогнища опору. Війна закінчиться захопленням Москви.
План «Барбаросса» передбачав удар у трьох напрямах, а не удар багнетом тому, що на північному заході і на південному заході країни були сильні угруповання радянських військ: клин військ, спрямованих на Москву, міг бути атакований з тилу і з флангів.

Виконання плану «Барбаросса» було зірване героїчною боротьбою радянського народу.

кровопролитні, виснажливі. Танкісти без відпочинку і сну, в роті й

ріски не було, боєприпаси ось-ось закінчаться. Фашисти навісніють... Але ми вистояли. Вистояли й перемогли»
С.Ф.Ячник, Герой Радянського Союзу

В результаті наступу з 26 серпня до 30 вересня 1943 року радянські війська вийшли до Дніпра майже на 750-кілометровому фронті від Лоєва до Запоріжжя, форсували річку, захопили 23 плацдарми.
До кінця вересня була звільнена майже вся Лівобережна Україна. Битва на Дніпрі — одна з яскравих сторінок війни. Оперативне блискавичне форсування такої великої водної перепони — видатний подвиг радянських воїнів. Підрозділи військ Радянської Армії форсували Славутич на човнах і плотах, на паромах, налагоджували понтонні переправи. Вода в ріці кипіла від куль, снарядів і бомб. В небі фашистським льотчикам протистояли радянські аси. Ніякі зусилля гітлерівців не могли стримати наступ визволителів. 2438 воїнів-учасників битви за Дніпро удостоєно звання Героя Радянського Союзу. 6 листопада було звільнено столицю України — Київ. У жовтні-грудні йшла вперта боротьба за плацдарми на Правобережній Україні. Радянські війська створили київський, дніпропетровський та південніше міста Жлобін великі стратегічні плацдарми, блокували ворога в Криму. В ході битви за Дніпро нанесли серйозну поразку основним силам противника, звільнили більше 38 тисяч населених пунктів, у тому числі 160 міст. Були створені умови для наступу на західному та південно-західному напрямках.В літньо-осінньому наступі було розгромлено 118 дивізій противника. Президент США Ф. Рузвельт, прем'єр-міністр Великобританії У. Черчіль, керівники інших держав, увесь світ визнав, що гітлерівська Німеччина зломлена.
Тільки керівники фашистського рейху ще намагалися знайти якийсь вихід з безнадійного становища. Але їхні надії не мали під собою реального грунту. Вони ще могли відтягнути закінчення війни, та ніщо вже не могло врятувати їх від катастрофи.

кулеметів, бліндажів, а німців, мабуть, ціле кладовище... За війну змінив

сім гармат»
В.М. Гетіков, кавалер 2-ох орденів Слави

16 листопада фашисти захопили Керч, але 30 грудня 1941 р. в ході Керченсько-Феодосійської десантної операції місто було звільнено військами Закавказького фронту та Чорноморського флоту.
До 2 січня 1942 було звільнено весь Керченський півострів.
19 травня в результаті кровопролитних боїв 3 переважаючими силами гітлерівців радянські війська змушені були залишити Керч.
Легендарною сторінкою в історії Великої Вітчизняної війни увійшла п'ятимісячна оборона Аджимушкайських каменоломень.

Розгром гітлерівців на Кавказі і вихід радянських військ на Таманський півострів дозволили розпочати бої за визволення Керчі і всього Криму.

1 листопада 1943 р. воїни Радянської Армії та Чорноморського флоту захопили плацдарм в районі Ельтігена, який утримували 36 днів і ночей. До 12 листопада від ворога був звільнений північно-східний виступ Керченського півострова, з якого і почалася Кримська наступальна операція 1944 року.
11 квітня 1944 р. воїни окремої Приморської армії та Чорноморського флоту оволоділи містом Керч. За мужність і героїзм в боях за місто понад 10 тисяч бійців і командирів нагороджено орденами та медалями, 134 захисники Керчі удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

й мінували входи й виходи, влаштовували обвали. А 25 травня

вчинили нечуване звірство — пустили у підземелля отруйні гази. Юрби цивільних, рятуючись, кинулися до виходів. Задихаючись, розбирали завали, а на поверхні їх зустріли гранатами...»
Василь Запорожченко, учасник оборони Аджимушкайських каменоломень


В Аджимушкайських каменоломнях влітку 1942 р. радянські люди здійснили масовий подвиг, а гітлерівці — страшний нелюдський злочин.

Фашистські загарбники побували в цьому краю двічі:
восени 1941 p., але їх тоді швидко вигнали, і в травні 1942 p., коли вони знову захопили Керченський півострів, прорвалися до протоки і оточили кілька частин Червоної Армії.
Радянські воїни, що не здалися ворогові, відійшли в каменоломні біля селища Аджимушкай і зайняли там кругову оборону.

звірячу розправу, яку вчинили німецькі фашисти? Ні... Я заявляю відповідально:

історія ніде не розповідає нам про цих нелюдків. Вони дійшли до краю! Вони почали труїти людей газами! В катакомбах повно отруйного диму. Бідні діти кричали, кликали на допомогу своїх матерів. Та марно, вони лежали мертвими на землі з розірваними на грудях сорочками, кров лилася з рота... Світе! Батьківщино! Ми не забудемо звірств, людоїдства. Живі будемо — помстимося за життя отруєних газами!..»
Із щоденника молодшого лейтенанта, захисника Керчі О.І. Трофіменка


Радянські воїни, що не здалися ворогові, відійшли в каменоломні біля селища Аджимушкай і зайняли там кругову оборону.
В каменоломнях знаходилося також декілька тисяч місцевих жителів, в основному жінок, старих і дітей. Всього там зібралося близько 20 тис. чоловік.
Гітлерівське командування наказало полонити всіх, хто переховується під землею, а якщо буде опір — знищити.

батальйонний комісар І. П. Парахін і підполковник Г. М. Бурмин,

в Малих - підполковник А. С. Єрмаков, старший лейтенант М. Г. Поважний, батальйонний комісар М. Н. Карпехін.
Гітлерівці оточили каменоломні рядами дротяних загороджень, підривали і завалювали входи, нагнітали в підземні штольні змішаний з газом дим, влаштовували обвали. Незважаючи на гостру нестачу води, продовольства, медикаментів, боєприпасів, обложені здійснювали зухвалі вилазки, наносили ворогові удари, знищували його пости і танки.
Радянські воїни і мирні громадяни мужньо оборонялися. Фашисти літаками доставили отруйний газ. Вони засипали виходи з підземелля камінням, а до щілин підвели труби від балонів з газом.
Тих, хто намагався піднятися на поверхню, розстрілювали з кулеметів. Від газів та обвалів загинуло близько 10 тисяч чоловік. Останні групи знесилених захисників Аджимушкая пішли з каменоломень в листопаді 1942 p., коли випав сніг.
У боях, а також від ран, обвалів, задухи і голоду загинули тисячі радянських бійців і мирних громадян. Героїчна оборона Аджимушкайських каменоломень відволікала на себе значні сили противника.

У листопаді 1943 року район Аджимушкайських каменоломень був звільнений частинами 56-ї армії

Стали відомі ще 120 прізвищ бійців підземного гарнізону. В даний

час офіційним історикам відомо лише 323 імені. Пошуковики озвучують трохи іншу цифру - 1200. Всього до 1987 року тут було проведено 13 експедицій.

° C, влаштували шпиталь. Імовірність обвалу тут була найнижчою. В

таких страшних умовах проводилися важкі хірургічні операції. В якості наркозу хворому давали випити кілька склянок самогону, який гнали як-раз для цих цілей

загиблих тут людей. На фото зображена дитяча кімната з сучасними

іграшками. Вони належать дітям, що загинули в Аджимушкайських каменоломнях і не встигли пограти за життя.

полку 150-ї стрілецької дивізії Михайло Єгоров та Мелітон Кантарія підняли

над рейхстагом в Берліні, став символом Перемоги радянських військ над фашистськими загарбниками.

20 червня 1945 р. Прапор Перемоги з особливими військовими почестями спеціальним рейсом літаком Лі-2 був доставлений з Берліна до Москви, де 24 червня на Параді Перемоги його урочисто провезли на спеціально обладнаному автомобілі по Красній площі попереду військ.

ждав
Під небом голубим
У кожнім домі,
Щоб Перемога
Гуркотом

октав
Прийшла до нас
Теплом і першим громом!

1945 р. Степан ЩИПАЧОВ