Учня 12 групи Українського гуманітарного ліцею Київського національного

українського барокко

і яскраво виявлялися в дерев'яному зодчестві. У той же час

з середини XVI ст. виразними стали основні тенденції загальноєвропейського культурного процесу, у XVII ст. в архітектурі з'являються елементи стилю бароко. Він передбачає велику кількість прикрас зовні і всередині будівлі, складність архітектурної конструкції, розробку складних просторових ансамблів, синтез різних видів мистецтва. Декоративні ідеї та можливості бароко були близькими до національного українського мистецтва, якому притаманна мальовничість композиції, гармонія будівель з навколишньою природою. Поєднання власних традицій та європейського впливу створило умови для розквіту своєрідного стилю, названого українським, або “козацьким” бароко. Видатний український вчений початку нашого сторіччя В.М.Щербаківський так зобразив його особливості: “Характеризується українське бароко своєю меншою обтяженістю прикрасами… Властива українському мистецтву простота і ясність взяла гору над химерністю, і стиль бароко на Україні став простішим і спокійнішим, ніж на своїй батьківщині, не втративши нічого в красі”.

барокко по проекті відомого архітектора Бартоломео Растреллі

Михайлівський

Золотоверхий монастир — один з старіших монастирів в Києві Включає розрушенний в 1930-ті роки и заново побудований в середині 1990-х років соборний храм в честь Архангела Михайла в стилі українського бароко, а також трапезною з церквою Іоанна Богослова (1713 рік) и колокольнею (1716—1719 годи).
Предполагается, що Михайлівський собор був першим храмом з позолоченим верхом.

VI-VII століть виявлені на вершині гори Кріпак й у портовій

частині. До другої половини VII століття Сугдея була невеликою провінційною візантійською прикордонною міцністю, що охороняла якірну стоянку, місце ремонту й зимівлі кораблів. Після включення більшої частини Криму в Хазарський каганат в VII-VIII століттях, городищі Сугдеи було найбільшим пунктом хазарської військової присутності на Кримському півострові. Не пізніше IX століття на північних схилах гори Кріпак виникають потужні оборонні споруди, що захищали територію площею близько 20 га.

на месте ранее построенной деревянной церкви, на средства гетьманов И.

Самойловича и И. Мазепы был выстроен каменный Спасо-Преображенский храм (архитектор Иоганн Баптист). Освящал новопостроенный собор митрополит Киевский Варлаам (Ясинский).
В 1622 году Исаия Копинский основал здесь братство, которое активно противостояло окатоличиванию левобережных украинцев.
Святыней монастыря до 1922 года были нетленные мощи Константинопольского патриарха Афанасия III Пателлария (Сидящего), погребённого в 1654 году (впоследствии были перенесены в Харьков).
В XVII—XVIII столетиях была создана Летопись Мгарского монастыря, рукописи которой хранятся в научных библиотеках Украины.
В настоящее время монастырь имеет пахотные земли, свое животноводческое и птицеводческое хозяйство, пасеку, пекарню, занимается издательской деятельностью.

кам'яна церква Харлампия. В 1713 р. на місці скиту заснований

монастир. В 1735 р. закінчене будівництво собору Різдва Богородиці. Потім територію монастиря оточують кріпосними стінами з вежами й надбрамною дзвіницею, будують кам'яні келії й господарські будівлі.
В XVIII столітті монастир двічі горіло й відновлювався.
На території монастиря також зберігаються білокамінні надгробки гетьмана Івана Скоропадського і його дружин.
Архітектурна спадщина України не має аналогів ансамблю Гамалиевского монастиря.
На жаль, зараз на території монастиря розташовується в'язниця.

Федір Острозький спорудив дерев'яно-земельне укріплення, яке, звичайно, мало дещо інший

вигляд, аніж тепер. Ця споруда була оточена земельними валами, огороджена дерев'яним частоколом по периметру і тісно забудована всередині житловими та господарськими приміщеннями.

з чотирма однаковими фасадами. Це - Миколаївський собор в Ніжині,

Георгіївський - у Видубецькому монастирі. Повне злиття з природою досягнуто при побудові Миколаївської церкви Святогірського монастиря на крейдяній кручі (зараз - територія Донецької області). Шедевром українського бароко вважається дзвіниця Далеких печер Києво-Печерської лаври. Керував будівництвом талановитий український народний зодчий С.Ковнір, а проект, очевидно, розробив І.Г.Григорович-Барський, який багато років займав посаду головного архітектора київського магістрату. У внутрішній оздобі храмів, особливо у виготовленні різьблених дерев”яних іконостасів, проявилося блискуче мистецтво народних майстрів.

побудована нова кам'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, що і дотепер

є однієї із самих коштовних пам'ятників культового зодчества Буковини й самим старим зі збережених у Чернівцях кам'яних храмів. Церква побудована під духовним керівництвом ігумена Артемона Киницкого, а от дані про автора цього шедевра історія, на жаль, не зберегла. Існує легенда, що гроші на будівництва церкви виділила російська імператриця Катерина ІІ

західний фасад.
Первісній архітектурі церкви притаманні особливі монументальність, статичність, лаконізм.

Археологічні та біолокаційні дослідження підтверджують згадки багатьох авторів про наявність під фундаментами храму загадкових підземних ходів. У XVII-XVIII століттях у монастирі було проведено великі ремонтно-реставраційні роботи. У XVIII столітті в ремонті церкви брав участь відомий український архітектор І. Григорович-Барський. Внаслідок перебудов зовнішній вигляд храму набув рис українського бароко.

XIX століття на стінах Кирилівської церкви під нашаруваннями тиньку та

фарб виявлено фрески XII століття, які у 1884 році під керівництвом професора А. Прахова було розчищено і поновлено олійними фарбами. 1929 року Кирилівську церкву, враховуючи її виключну історико-архітектурну та художню цінність, було оголошено музеєм, який у 1965 році увійшов до складу Софійського заповідника. З 1965 року Кирилівська церква стала пам'яткою сумісного використання - музеєм-церквою. У пам'ятці зберігається розкритий з-під олійних записів грандіозний цілісний ансамбль фресок XII століття - 800 кв. метрів, монументальний темперний портрет XVII століття, а також високохудожні роботи XIX століття виконані у техніці олійного живопису.

можуть перебувати усередині. Українське барокко. Московський Патріархат.
Тут люди моляться

й говорять і по-українському, і по-російському.

Вигляд українських міст змінювався у зв'язку з тим, що поряд

з дерев'яними спорудами все більше створюється кам'яних будівель. Особливу популярність отримав будинок купця Корнякта у Львові, прикрашений багатоповерховими відкритими галереями з арками та просторим внутрішнім двором. Однак при забудові міст квартали і вулиці довго розташовувалися хаотично. Лише в кінці XVIII ст. нові міста півдня України - Одеса, Миколаїв, Маріуполь будуються відповідно до єдиного архітектурного плану, мають чіткі вулиці і квартали, виділений центр.
Загалом найбільшу питому вагу в міському будівництві мали світські будівлі - палаци вельмож, магістрати, школи, ринки. Популярними були фонтани і парки, які розбивалися відповідно до традицій французького, або т.зв. регулярного парку. Симетричне розташування насаджень, надання геометричних форм кущам і деревам, екзотичні квіти - такі вимоги відповідали смакам знаті того періоду. З другої половини XVIII ст. ця традиція змінилася: в моду входять англійські парки (ландшафтне планування).

стала його Андріївська церква, яка завершувала перспективу головної вулиці Києва.

Місце для будівництва було обране так вдало, що невелика за розмірами, легка і витончена церква зайняла домінуюче положення. Цей ефект архітектор посилив, спроектувавши високий підмурівок. Улюблені кольори Растреллі - блакитний, білий і золотий роблять церкву чепурною і дивовижно гармонують з київським небом. Ним же був створений Імператорський палац у Києві, пізніше названий Маріїнським, який нині використовується для урочистих президентських прийомів.

створені за проектами іноземних архітекторів. Йоган Шедель на запрошення Києво-Печерської

лаври керував будівництвом великої дзвіниці, яка стала на той час найвищою спорудою в Російській імперії. Він же добудував верхні поверхи Софійської дзвіниці. Творіння Й.Шеделя оцінюють як програмні для подальшого розвитку архітектурного вигляду Києва.