Українська преса та видавництво 1900-1914 рр

№66 м.Маріуполя.
Соколенко Дмитро і Тахтамиш Марина

преси, якої у Східній Україні до 1905 р. фактично не

було.
Розвиток преси українською мовою у підросійській Україні, почавшись із революції 1905 р., не припинявся аж до Першої світової війни, хоча деякі роки й були для нього досить тяжкими. Визнаним осередком української преси у цей час був Київ, де виходили такі періодичні видання:
«Записки Українського наукового товариства» і збірники його секцій, «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Дзвін», «Світло», «Сяйво»,
«Вісник культури і життя»,

номер якої вийшов 31 грудня 1905 р. На жаль, їй

судилося існувати недовго: в ніч на 18 серпня 1906 р. у приміщенні редакції поліція вчинила погром, заарештувала одинадцять працівників. Наступного дня, 19 серпня, згідно з розпорядженням генерал-губернатора, «Громадську думку» закрили. Її ідеї продовжила газета «Рада», яка вийшла через місяць, 15 вересня. Вона пронесла прапор першої українськомовної газети у столиці до середини 1914 р. і була закрита через введення воєнного стану.

журналу «Рідний край».

Співробітники редакції журналу «Рідний край». Київ, 1909

р

в Катеринославі

у Києві — газета «Боротьба», журнали «Шершень», «Нова громада», «Українське

бджільництво», в Одесі — газети «Народна справа», «Вісті», в Харкові — газети «Слобожанщина», «Правда», у Катеринославі — «Запоріжжя», «Добра порада», у Чернігові — «Десна». Усього на Наддніпрянщині в 1913 р. виходило 19 україномовних періодичних видань, а російських — 226, польських — 234, вірменських — 21, єврейських — 13. А коли почалася Перша світова війна, царський уряд заборонив українську пресу.

вістник» (1898-1914), заснований v Львові НТШ. Часопис відіграв велику роль

у об’єднанні літературно-громадських сил України. І.Франко майже десять років був його головним співробітником і редактором. До редакційної колеги входили також В.Гнатюк і О.Маковей Це визначило демократичне спрямування журналу. У «Літературно-науковому вістнику» друкували свої твори Леся Українка, М.Коцюбинський, В.Стсфаник, О Кобилянська, П.Грабовський, Г.Хоткевич, А.Кримський. Журнал публікував у перекладі українською твори зарубіжної класики.

які продовжували активну працю для підвищення рівня національної свідомості українства.

На поч. XX ст тривала діяльність у Львові «Українсько-руської видавничої спілки», активну участь у роботі якої брали І.Франко і В. Гнатюк. Спілка видавала кращі твори української та зарубіжної літератури. З часу заснування (1899) до 1917 р. вона випустила близько 600 назв художніх і науково-популярних книг.

Іван Франко

для російського читача, який С.Петлюра, журналіст і відомий політичний діяч,

почав видавати у Москві у 1912 р. Будучи добрим організатором і редактором він зумів згуртувати навколо журналу талановитих співробітників і зробив його справжньою українською трибуною в Росії. В «Украинской жизни» друкувалися такі визначні автори, як М.Грушевський, С.Єфремов, О.Лотоцький, В.Липинський, Д.Донцов, та ін.

преса і видавництво теж почали більш активну діяльність. Більшість громад

та об`єднань намагалися друкувати періодичні видання. Але через постійні переслідування , заборону друку , арешти, багато таких газет та журналів видавалися лише кілька разів , після чого були ліквідовані . Хоча, через активну діяльність украінських міценатів, деяким виданням вдалося досить тривалий час випускатись і впливати на формування національно-визвольної думки.