В ідповідальна держава і сталий розвиток

Гось Микола

відповідальності вимагає застосування правильного способу прийняття управлінських рішень державними органами,

враховуючи інтереси різних сторін.

сталого розвитку.

державного управління. До невичерпного переліку функцій держави, що певною мірою

відтворюють її відповідальність, можна віднести:
виконання міжнародних обов’язків,
досягнення пріоритетних національних інтересів і стратегічних цілей розвитку держави,
формування гідних умов життя та перспектив розвитку людини та бізнесу тощо.

соціальної, демократичної держави. Реалізуючи внутрішню та зовнішню економічну політику, держава

впливає на різні сторони економічного життя, застосовуючи як адміністративно-правові, так і суто економічні важелі впливу. Саме держава несе відповідальність за виконання зобов’язань, які випливають з міжнародних договорів та угод. Вона як суб’єкт міжнародних відносин і відповідно міжнародного економічного права наділена всім обсягом правоздатності.

та виконання законів, нормативних та правових документів, що спрямовані та

забезпечують збереження, ефективне використання людських та природних ресурсів, додержання та реалізацію у повному обсязі державних соціальних гарантій та державних соціальних стандартів; створення умов та можливостей формування та накопичення людського та соціального капіталу.

презентують, визначається позиціями держави у міжнародних рейтингах та оцінках. Експерти

визначили високий рівень впливу держави на рівні:
корупції (73,6%),
конкурентоспроможності (52,5%),
розвитку людського потенціалу (61,4%),
виконання міжнародних зобов’язань щодо сталого розвитку (59,5%),
упровадження Глобального договору ООН- Україна (39,3%),
ступінь реалізованості міжнародного стандарту ISO-26000 (55,7%),
вимог зовнішніх інвесторів щодо розвитку корпоративної культури (48,1%).

міжнародних зобов’язань щодо запровадження в систему господарювання принципів сталого розвитку.

За оцінками експертів, невиконання міжнародних зобов’язань зі сталого розвитку обумовлене недоліками державного управління. Основними перешкодами на цьому шляху є:
ненаціленість системи державного та регіонального управління на вирішення проблем сталого розвитку (65,2%),
несформованість державних, регіональних і суспільних інститутів з управління сталим розвитком (43,7%),
слабка розробленість законодавства України щодо сталого розвитку (39,2%),
недостатні економічні можливості для вирішення економічних і соціальних проблем (36,7%).

на довіру людей до дій уряду та до їх соціальної

відповідальності. Державний службовець у спілкуванні з громадянами повинен постійно відчувати себе представником влади, мати свій імідж, який базується на таких якостях, як професіоналізм, державна позиція, інтереси. Державні службовці, виконуючі свої обов’язки, повинні мати чітке уявлення про свою діяльність: її соціальну значущість, організованість, матеріально- технічну та інформаційну забезпеченість; певну форму дій в апараті; компетентність керівництва державною діяльністю.

й очікування громадян, споживачів, органів державної влади та інвесторів у

контексті глобалізації і широкомасштабних індустріальних змін; соціальна та економічна безпека держави, яка є метою будь якої держави, особливо в умовах демократизації суспільства, державного управління тощо; соціальні критерії щодалі більше впливають на інвестиційні рішення окремих осіб та інституцій (зокрема міжнародних) і як споживачів, і як інвесторів; відповідальність за шкоди довкіллю, заподіяну економічною діяльністю, вичерпністю ресурсів; прозорість діяльності органів влади, що стала можливою завдяки засобам масової інформації та сучасним інформаційним і комунікаційним технологіям.

посилення її потенціалу, для підтримки існуючих і створення нових конкурентних

переваг (наприклад, даного виду діяльності порівняно з іншими), оперативного усунення та передбачення виникнення протиріч та кризових явищ, а також успішної реалізації обраної стратегії модернізації.