Вирази та операції

операцій та круглими дужками. Операнди – об’єкти, над якими виконуються

операції; операції – задають дії над операндами.

Приклад:
0.5*(z+w)>=(z-u)/(w-u) kor=sin(x)-2*exp(x-0.7)

Класифікація операцій:
1) за кількістю операндів
– Унарні (-A)
Бінарні (A+B)
Тринарні ((A)?B:C)

арифметичні
операції присвоювання;
операції відношення;
логічні;
порозрядні( побітові), інші.

за пріоритетом поділяють на 16

рівнів. Найвищий мають операції звертання до функції, до елементу масиву, структури; потім – інкремент та декремент,…., арифметичні, .., відношення,.., кома

Порядок виконання – за приоритетом та залежно від асоціативності.
Порядок можно змінювати за допомогою круглих дужок.

Приклад: x<=5.7*(x-y)/(cos(y)-sin(x))

-- декремент ( зменшує на 1)

++ К (префіксна форма) К++ (постфіксна форма)
Приклад: sum+=n (sum=sum+n); k+=1 (k++ або k=k+1)
В мові Сі допускаються присвоювання виду : a=(b=c=1)+1;

Приклад:     int data1, data2, data3;     data1=data2=data3=68;

умовного виразу є цілочисельне арифметичне значення. "Істинно" - це ненульова

величина, а "хибно" - це нуль.
  Приклади:
#include xVoid main() ( приоритет == нижчий. Результат
{ буде істиним, коли обидві операції
    int tr, fal; порівняння одночасно будуть
    tr=(111<=115); /* вираз істинний */ істиними або хибними)
    fal=(111>115); /* вираз хибний */
    printf("true - %d false - %d \n",tr,fal);
}

# include
Всі функції мають тип double. Аргумент

теж типу double.
Приклад
Y=sin(0.5*x)+sqrt(0.3e-2)*pow(2.0,x-1);
Можливо створювати макроси з параметрами (не плутати з функціями!), що оброблюються препроцесором.
Приклад
#define ABS(x) ((x)<0 ? -(x) :(x)) /* абсолютне значення*/

Основні математичні функції

понять. Суть поставленої задачі, необхідні початкові дані та інформацію, що

вважається результатами розв'язання.
Побудова математичної моделі. Створюється інформаційна математична модель об'єкта, і чим достовірніше вона відображає реальні сторони об'єкта, тим точніші одержані результати.
Розробка алгоритму, тобто послідовності вказівок для розв'язання задачі, відбувається на основі побудованої математичної моделі. При створенні складних алгоритмів застосовується метод покрокової розробки, сутність якого полягає в тому, що алгоритм розробляється «зверху донизу»: необхідно розбити алгоритм на окремі частини, кожна з яких розв‘язує свою самостійну підзадачу, і об'єднати ці підзадачі в єдине ціле.
Складання програми. Алгоритм має бути записаний мовою програмування. Може здійснюватися теж за принципом «зверху донизу», що дозволяє одержати добре структуровану програму, читання і розуміння якої значно полегшене.
Компіляція програми.
Компонування програми.
Налагодження програми. Полягає в підготовці системи тестів, які містять набір вихідних даних, що мають відомий результат.
Експлуатація програми. Програма, що має відповідну документацію, може бути тиражована і запропонована іншим користувачам.

на досягнення поставленої мети або розв'язання задачі певного типу.

Властивості алгоритмів:
Зрозумілість.

5. Скінченність.
Масовість. 6. Дискретність.
Однозначність. 7. Ефективність
Правильність..

Способи представлення алгоритмів:
описані як система словесних правил;
представлені алгоритмічною мовою у вигляді послідовності операторів;
за допомогою графічного зображення у формі блок-схем.

вигляді геометричних фігур, сполучених між собою лініями (стрілками).

Основні елементи

Основні види блок-схем :
прості (нерозгалужені);
розгалужені;
циклічні;
з підпрограмами;
змішані.

циклічної структури.
Лінійний алгоритм Розгалужений алгоритм

Циклічний алгоритм

ax2-sinx, якщо х є [-1; 2]; hx = 0,5; a

= 10,5, та знайти кількість додатних значень функції. У цьому прикладі проста змінна х є аргументом функції, який змінюється з кроком hx.

виконання встановлених дій.
За конструкцією оператори поділяють на групи:

прості, складені.
За характером дій:
- оператори-вирази;
- умовні оператори;
- переходу;
- циклу.
Окремий вид складеного оператора – блок. Це група довільних операторів, об’єднаних фігурними дужками {….}. Всередені блоку можна оголошувати локальні змінні.
{ double tm;
tm=u; u=v; v=tm;
}

clrscr(); z=3.5*x;
Виділяють:

оператори присвоєння
та оператори звертання до функцій.

Умовні оператори
Реалізують розгалуження процесу виконання програми.
Використовують два види : if , switch

дій в залежності від істинності або хибності деякої умови.

Синтаксис

оператора : if (<умова>) <оператор1>;
[else <оператор2;>]

Умова хибна, якщо вона дорівнює нулю, в інших випадках вона істинна
Скорочений запис if (вираз) оператор;
Вкладення умовних операторів. За правилами – кожна else-частина умовного оператора пов’язується з найближчим if (інакше використовуємо фігурні дужки).

 float a,b,c;
      printf("Введiть число a :\n");
      scanf("%f",&a);
      printf("Введiть число b :\n");
      scanf("%f",&b);
      if

(b==0) printf("Дiлення да нуль !\n");
      else
      {
            c=a/b;
            printf("a : b == %g",c);
      };
}

Призначений для

переривання роботи оператора вибору і операторів
циклу.

Перериває виконання внутрішніх операторів switch і передає керування
оператору, наступному за оператором вибору.

Якщо оператор break викликається в тілі циклу, то виконання циклу
відразу припиняється і керування переходить до оператора, наступного
за оператором циклу.

Оператор break

Оператор switch
Синтаксис :
switch()
{
      case :
            ;
      break;
      case :
            ;
      break;
      ..............................................................
      case :
            ;
      break;
      [default:
            ;]
}

switch(i) {

      case -1:   n++;
      break;
      case 0:   z++;
     break;
      case 1:    p++;
      break;
}

За відсутності операторів break відбувається послідовне виконання всіх внутрішніх операторів, починаючи з вибраної гілки розгалуження.