Властивості газів, рідин і твердих тіл

на основі закономірностей руху і взаємодії молекул, називають молекулярно-кінетичною теорією.

положення:
1) усі речовини складаються з дрібних частинок (атомів, молекул, електронів,

йонів);
2) частинки речовини перебувають у безперервному хаотичному русі (його часто називають тепловим рухом і у загальному випадку є сукупністю поступального, обертального і коливального рухів.);
3) частинки речовини взаємодіють одна з одною (молекули взаємодіють одна з одною із силами електромагнітної природи, причому на великих відстанях вони притягуються, а на малих – відштовхуються)

частинки, які мають хімічні властивості речовини. Молекули складаються з більш

простих частинок - атомів хімічних елементів. У природі є 92 хімічні елементи. Разом із штучними наразі налічується 118 елементів.

Молекули різних речовин по-різному взаємодіють одна з одною. Ця взаємодія залежить від типу молекул і відстані між ними. Залежно від характеру руху і взаємодії молекул розрізняють три стани речовини:
твердий,
рідкий,
газоподібний (плазма).

Відео: «Галілео. Суха вода»

газів характерні великі міжмолекулярні відстані, малі сили притягання, тому гази

можуть необмежено розширюватись. Молекули газу хаотично рухаються, співударяються одна з одною і зі стінками посудини
У рідинах молекули розміщені тісно і коливаються навколо положення рівноваги, а також перескакують з одного рівноважного положення в інше (ближній порядок)
У твердих тілах сили взаємодії кожної молекули із сусідніми настільки великі, що молекула здійснює малі коливання навколо деякого сталого положення рівноваги - вузла кристалічних грат - дальній порядок

спонтанного проникнення молекул контактуючих речовин в міжмолекулярні проміжки кожної з

них.
Бро́унівський рух — невпорядкований, хаотичний рух дрібних частинок речовини в розчинах. Названий на честь ботаніка Роберта Брауна, який спостерігав[1] це явище під мікроскопом у 1827 р.
Дослід Штерна – дослід проведений німецьким вченим фізиком О. Штерном 1920 року, який уперше експериментально визначив швидкість теплового руху атомів. Цей дослід є експериментальним доказом існування атомів речовини і правильності теорії в цілому.

що складають його, називаються мікроскопічними параметрами (маси молекул, їхні швидкості,

концентрація).
Параметри, які характеризують стан макроскопічних тіл без урахування їхньої молекулярної будови, називаються макроскопічними параметрами (об'єм, тиск, температура).
Співвідношення між макроскопічними параметрами — температурою, об'ємом і тиском — називається рівнянням стану.
Основне завдання молекулярно-кінетичної теорії: установити зв'язок між макроскопічними та мікроскопічними параметрами речовини й, виходячи з цього, визначити рівняння стану цієї речовини.
Наприклад, знаючи масу молекул, їхні середні швидкості й концентрацію, можна обчислити об'єм, тиск і температуру маси газу, а також виразити тиск газу через його об'єм і температуру.

молекул неорганічних речовин мають діаметр
d=10-10 м і m = 10-26 кг.
Для зручності

розрахунків ввели поняття "відносна атомна (молекулярна) маса"
Mr(Ar)=[а.о.м.] - відносна молекулярна (атомна) маса (табл. Менделеєва);
m0 =[а.о.м.] - маса атома або молекули довільної речовини;
Відносну молекулярну масу речовин, молекули яких складаються з декількох атомів, знаходять за формулою

Наприклад, для Н2О:
Mr (Н2О)= 1·2 + 16·1 = 18(а.о.м)

1 молекули речовини визначається з формули:
для молекули води

Фізичну величину,

що визначає число молекул у певному тілі, називають кількістю речовини.
N – кількість молекул
NA – стала Авогадро – кількість атомів чи молекул в 1 молі речовини.

M - молярна маса – це маса одного моля речовини.
m=[кг] – маса речовини, визначається з формул:
ρ=[кг/м3] – густина речовини, V=[м3]- об’єм.
відношення числа молекул N до об’єму V, який займають молекули, називають концентрацією молекул і позначають n=[м-3]

в контакт з ним, але температура тіла може бути значно

нижчою, ніж температура танучого льоду, отже, вона буде від'ємною, якщо її вимірювати по заданій шкалі, названій в честь італійського вченого Цельсія. У середині ХІХ століття лорд Кельвін запропонував точку 0 °С температурної шкали Цельсія змістити до 273,15 кельвіна. Таку шкалу називають абсолютною температурною шкалою.
Саме в одиницях цієї шкали - "кельвінах" - і вимірюють температуру в системі СІ. Головна перевага цієї шкали: немає від'ємних температур. Перехід від шкали Цельсія до абсолютної температурної шкали такий:
T(K) = (t °C + 273,15) K, але 1°С = 1 К.