ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені ТАРАСА

УПРАВЛІННЯ
Заняття №5.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ОВУ

Шевченка
Перше питання: Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

Друге питання: Соціально-психологічні методи управління.

/ наказ Міністра оборони України від 27.11.2007 №659.
3. Концепція

гуманітарного та соціального розвитку у ЗС України.
/ Указ Президента України від 12 січня 2004 року.
4. Військові статути Збройних Сил України. – К.: Варта, 1999. – 512 с.
5. Стеценко О.О., Савков П.А., Ляхов М.О. Основи військового
управління. Частина І. Основи управління військами: Навчальний
посібник/ За редакцією Стеценка О.О. – К.: Ліра – К, 2007, - 160с.
6. Стеценко О.О., Савков П.А., Ляхов М.О. Основи військового
управління. Частина ІІ. Основи служби штабів: Навчальний посібник/
За редакцією Стеценка О.О. – К.: Ліра – К, 2007, - 158с.
7. Бойко О.В., Литвиновський Є.Ю., Руденко О.М. Педагогічні
аспекти управління процесом виховання військовослужбовців.
– К.: НАОУ, 2005. – 183 с.
7. Щербатых Ю.В. Психология успеха. – М.: Эксмо, 2007. – 560 с.
8. Керол С. Двек Новая психология успеха. – Х., 2007. – 352 с.
9. Максвелл Джон С., Дорнан Джим Как стать человеком влияния. – 207 с.

Військовий інститут Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

також тісно пов’язані з ними 5) комунікація і 6) прийняття рішень.
вступ

керуючої підсистеми є організаційна структура управління
Керована система
Об`єкти (особовий склад,

напрями діяльності)

Підсистема управління (керуюча)
Суб`єкт ( командири, штаби, органи виховної та соц.пс. роботи

Система управління особовим складом

Підсистема забезпечення
- сили, що застосовуються в інтересах управління особовим складом;
- засоби
- технології (соціальні, політичні, психологічні, інформаційні, педагогічні)

інформація

Система зовнішніх впливів
Соціально-політична та морально-психологічна обстановка, кліматичні, демографічні умови регіону

Система внутрішніх впливів
Рівень бойової підготовки,
бойової готовності частини, особливості особового складу, навченість командирів, тощо

Загальна схема організаційної структури системи управління персоналом

управління.

відповідальність
Вільна особистість
«Громадянин, який виконує завдання військової служби
Характеристика об'єктів (соціально-психологічних)

управління.

людини.
Особистість  це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем

і вихованням у процесі його активної трудової діяльності.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

та соціальних досягнень.

Мотиваційними силами цих досягнень є:
Потреба в

захисті себе;
Бажання сексуальних відносин;
Добробут;
Бажання слави або влади, загального визнання, cамореалізації;
Необхідність любові;
Бажання помсти;
Бажання задовольнити свій егоїзм.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

соціальною активністю,
особистісними та соціальними досягненнями.
Результатом управління є виконання

двоєдиного завдання:
виконання завдань військової служби
задоволення бажань і потреб підлеглих.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

суспільно цінним і особистісне значущим змістом спільної діяльності (в нашому

випадку військовою службою).

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

свого народу, держави;
суспільно корисна, усвідомлена кожним воїном навчально-бойова діяльність,

спрямована на підтримання постійної бойової готовності підрозділу, військової частини; предметно-ціннісна та емоційно-ціннісна єдність;
контактність та опосередкованість міжособистісних стосунків цілями та завданнями бойової та життєдіяльності;
високий рівень організації життєдіяльності, здатної до самоуправління та самоорганізації;
оптимальні показники згуртованості та соціально-психологічного клімату.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

емоційний стан (задоволеності, незадоволеності) його членів, емоційний настрій

В

Міжоособистісні взаємини

Б Відношення кожної особистості до:цілей, завдань, принципів _мотивацію діяльності

А – групова діяльність

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

організація праці та служби підлеглих;
суворий статутний порядок у підрозділі;

піклування про підлеглих;
своєчасний облік колективної думки і попередження негативних тенденцій, підтримання статутних взаємовідносин між військовослужбовцями, які грунтуються на загальнолюдських цінностях;
боротьба із грубістю та ліквідація причин, що породжують конфлікти;
своєчасне виявлення скарг підлеглих і задоволення їхніх запитів;
особистий оптимізм командира, його бадьорість і впевненість, вміння не піддаватися негативним настроям тощо.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

військовій діяльності;
дотримання суворої субординації, гуманізму, колективізму тощо;
забезпечення особистого прикладу у

взаємовідносинах між офіцерами підрозділу;
поліпшення психолого-педагогічних знань у всіх категорій військовослужбовців;
цілеспрямована виховна робота з формування загальнолюдських цінностей у військовослужбовців;
своєчасне запобігання фактам грубощів, приниження особистої гідності у взаємовідносинах між різними категоріями військовослужбовців.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

духу – ВІДЧУТТЯ ПОВНОГО РОЗУМІННЯ Й КООРДИНОВАНИХ ДІЙ в досягненні

особистісних цілей та успіху в сумісній діяльності.

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

якій сукупність індивідуальних свідомостей зливається воєдино і функціонує як єдине

ціле (групове МИ).

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

і вимагають значних витрат часу за тією причиною, що люди

створені не в якості “ресурсів для організацій”. Люди не виготовляються у формах і розмірах, які відповідають потребам тих чи інших організацій. Для того, щоб здійснити роботу силами людей, що існують, необхідні багато часу і більших інтелектуальних зусиль
Пітер Друкер

2. Соцільно-психологічні методи управління

Метою керівництва людьми є цілеспрямований вплив на поводження і позиції окремих осіб і колективів для забезпечення належної ефективності їхньої діяльності відповідно до конкретних чи довгострокових задач, перспектив та планів.
З психологічної точки зору ця мета реалізується специфічними методами впливу на особистість і діяльність людини, тобто на її психіку, за умови, що людина, у свою чергу, активно і належним чином реагує на цей вплив.

конкретних форм діяльності.
Мотив – спонукальна сила дій і вчинків людини.

Мотиви класифікують за такими ознаками:
силою спонукання: сильні та слабкі;
ознакою зумовленості особистими якостями: стійкі та нестійкі;
характером впливу на процес досягнення мети: позитивні і негативні;
змістовністю орієнтації: соціальні, колективні та особисто-престижні.

2. Соцільно-психологічні методи управління

Низка суттєвих помилкових припущень:
1. Всі службовці однакові. В різних

теоріях персонал розглядається по-різному, але передбачається, що він прагне або до економічної вигоди, або до благо приємної обстановки в колективі, або всі прагнуть до самоактуалізації.
2. Всі ситуації однакові. Передбачається, що всі управлінські ситуації однакові і всі заходи щодо мотивації до праці (залучення, надання більшої свободи дій) можна застосовувати у всіх ситуаціях.
3. Є найкращий спосіб мотивації. Якщо застосувати цей «самий найкращий спосіб» в правильній ситуації, то він спрацює.

2. Соцільно-психологічні методи управління

та зовнішніх сил. Ні людина, ні зовнішнє середовище саме по

собі не визначають поведінку. Люди влаштовуються на роботу вже маючи певний «психологічний багаж». Особистий досвід людини відображає неповторну сукупність його потреб, світогляду й очікувань того, як організація буде з ним поводитися. Все це впливає на те, як людина реагує на обстановку в організації, яка її оточує. Умови праці уявляють собою структури (схема оплати, надзору, місце розташування тощо), які впливають на поведінку людини. При різних обставинах схожі люди поступають по-різному, точно так же як різні люди можуть діяти однаково в одних і тих же обставинах.
2. Люди самі вирішують, як вести себе на роботі.
Не зважаючи на те, що існує багато обмежень в поведінці людей на роботі, по великому рахунку люди самі свідомо обирають лінію своєї поведінки. Ця лінія поведінки поділяється на дві категорії.
Перша: люди приймають рішення про групову поведінку – розпорядок дня, розподіл функцій, ієрархія влади – все те, що називається організацією, а люди – частинки цієї організації.
Друга: люди приймають рішення про те, скільки зусиль вони витратять на виконання роботи. Це включає рішення про те, наскільки інтенсивно треба працювати, якою повинна продуктивність праці, якої вона повинна бути якості.

2. Соцільно-психологічні методи управління

і цілі. Люди по-різному бачать результати своє роботи (або винагороди),

до яких вони прагнуть. Ці відмінності не випадкові, їх можна послідовно вивчити, зрозумівши яка ж сила певної потреби у конкретної людини.
Довідково. Для цього ми факультативно проводимо тренінг «Я маю те, що я бажаю».
4. Люди приймають рішення на основі альтернативного вибору лінії поведінки залежно від їх розуміння (очікування) того, до яких результатів воно приведє.
Іншими словами, люди передбачають робити, те, що за їх розумінням, приведе до результатів (їх також можна визначити «винагородою»), яких вони бажають, і уникають робити те, що, на їх погляд, приведе до небажаних наслідків.

2. Соцільно-психологічні методи управління

і цілі. Люди по-різному бачать результати своє роботи (або винагороди),

до яких вони прагнуть. Ці відмінності не випадкові, їх можна послідовно вивчити, зрозумівши яка ж сила певної потреби у конкретної людини.
Довідково. Для цього ми факультативно проводимо тренінг «Я маю те, що я бажаю».
4. Люди приймають рішення на основі альтернативного вибору лінії поведінки залежно від їх розуміння (очікування) того, до яких результатів воно приведє.
Іншими словами, люди передбачають робити, те, що за їх розумінням, приведе до результатів (їх також можна визначити «винагородою»), яких вони бажають, і уникають робити те, що, на їх погляд, приведе до небажаних наслідків.

2. Соцільно-психологічні методи управління

нею своїх власних можливостей, правильного бачення себе та ситуації навколо

себе. А ще важливіші вона повинна знати принципи успішної діяльності.

2. Соцільно-психологічні методи управління

По-перше, до яких результатів прагне кожний із підлеглих; які результати

або винагороди значимі для підлеглих.
Для кожного підлеглого треба знайти його власну «кнопку». Це можна досягти деякими способами: виявити бажання підлеглих за допомогою збору інформації; спостереження за реакцією підлеглих в різних ситуаціях; просто задати питання щодо винагороди вони бажають, які у них цілі на рахунок кар’єри.
По-друге, які лінії поведінки підлеглих для Вас важливі.
По-третє, які результати Ви від них вимагаєте.
По-четверте, пов’яжіть результати діяльності з бажаними лініями поведінки підлеглих та їх власними цілями.

Керівникові треба пам’ятати, що не дійсність, а лише сприйняття людей визначає їх стимул до роботи.

2. Соцільно-психологічні методи управління

методи управління

діяльності, активізації
моральних стимулювань за зразкове виконання
військового обов’язку і ідейно-виховними, культурно-
масовими

заходами, що формують у підлеглих необхідні
ідеали, прагнення виконувати їх, брати зразок з
досвідчених членів колективу, спрямовувати колектив на
розробку рішень та планів і обговорення перспектив.

2. Соцільно-психологічні методи управління

допомогою повідомлення, роз’яснення і доказу важливості того чи іншого положення,

погляду, вчинку або, навпаки, їхньої неприпустимості з метою змусити співрозмовника змінити свої існуючі погляди, установки, позиції, відношення та оцінки або розділити думки чи уявлення того, хто прагне здійснити таке переконання.

2. Соцільно-психологічні методи управління

жест, міміка, емоційно-вольові стани, ритм мовлення і дій, світло і

колір наочного засобу, результати праці, соціальний чи психологічний статус і авторитет того, хто переконує.

2. Соцільно-психологічні методи управління

методи управління

інформаційного фонду пізнавального компоненту установки партнера по спілкуванню;
розвинена навичка управління

увагою партнера по спілкуванню;
уміння відключати партнера від його власних думок;
пошук адекватних ситуацій систем передачі партнерові переконуючої інформації;
гарний темпоритм організації переконуючого впливу;
підкріплення інформаційного процесу додатковими експресивними діями впливу;
чітка логіка організації фактів і побудова причинно-наслідкових зв’язків в інформаційному процесі переконуючого впливу.

2. Соцільно-психологічні методи управління

групи людей, заснована на некритичному (і часто неусвідомленому) сприйнятті інформації.

При навіюванні спочатку відбувається сприйняття інформації, що містить готові висновки, а потім на її основі формуються мотиви й установки певного поводження. У процесі навіювання інтелектуальна (аналітико-синтезуюча) активність свідомості або відсутня, або вона значно ослаблена, а сприйняття інформації, настроїв, почуттів, шаблонів поводження базується на механізмах зараження й наслідування.

2. Соцільно-психологічні методи управління

з такими його якостями як: - інтелект і спритність; -

воля й упевненість у собі; - кругозір і компетентність; - доброзичливість до об'єкта; - власна переконаність у тім, що навіюються.
б) змісту навіювання, що залежить від: - характеру інформації; - її місця в інформаційному потоці (якщо навіюється інформація, що, розташована на його початку, то сприйнятливість до навіювання умовно можна оцінити в 50%, в середині - в 30%, наприкінці - в 70%).

2. Соцільно-психологічні методи управління

відношенням об'єкта до суб'єкта.
Об'єкт навіювання завжди вивчає суб'єкт (здебільшого

без свідомо), причому в такій послідовності: - спочатку відбувається оцінювання тих якостей суб'єкта, які визначають його здатність навіювати (тобто його інтелекту, компетентності, спритності, волі, доброзичливості, переконаності), на основі якої встановлюється міра «довіри-недовіри» до нього; - потім об'єкт як би з'ясовує для себе, чи має суб'єкт психологічну перевагу над ним (установлене, що при загальному позитивному відношенні до суб'єкта об'єкт може приписувати йому навіть такі психологічні якості, який той у дійсності не володіє, а при загальному негативному відношенні об'єкт «позбавляє» суб'єкта й тих якостей, якими йому дійсно властиві).

2. Соцільно-психологічні методи управління

без усвідомлення ним цієї дії .
Сферою, де звичайно широко

використовується маніпуляція, є близькі, сімейні та ділові відносини взагалі. Е. Шостром, досліджуючи манипулятивний вплив на людей, відзначав, що “маніпуляція – це звичний будь-якому бізнесмену спосіб домогтися успіху”.

2. Соцільно-психологічні методи управління

і дезорієнтації.
Формування враження, начебто партнер налаштований на співробітництво.
Гра

на вашій нетерплячості.
Гра на вашому почутті безвихідності чи безпорадності.
Гра на почутті жадібності.
Використання запланованих “важких” поступок.
Навмисне “затягування” часу обговорення.
Провокування вашого інтересу до партнера.
“Заколисування” з метою “вбити” пізніше.

2. Соцільно-психологічні методи управління