Загальні принципи організації одноклітинних тварин

однієї клітини і являє собою самостійний організм з усіма притаманними

йому життєвими функціями

Протозоологія (або протистологія) – це наука, що вивчає найпростіші одноклітинні тваринні організми і захворювання, які вони викликають

органічного світу займає своє положення, що визначається як подібністю будови,

так і історичною спорідненістю (походженням і родинними зв'язками)

цитоплазми, одного або кілька ядер, органоїдів (органел). У цитоплазмі розрізняють

два шари – зовнішній тонкий й густий – ектоплазму, та внутрішній рідкий – ендоплазму (містить органічні сполуки (білки, вуглеводи, ліпіди), воду й неорганічні речовини). У цитоплазмі локалізуються загальноклітинні органоїди: мітохондрії, ендоплазматична сітка, рибосоми, апарат Гольджі та ін. Крім того є органи руху (псевдоніжки, різоподії, джгутики, війки), травлення (травні вакуолі), виділення та осморегуляції (пульсуючи вакуолі) тощо. У цитоплазмі знаходяться різні включення: хлорофілові та парамілові зерна, запасні речовини, їжа та ін.
Покриви. Цитоплазма оточена мембраною або плазмалемою, зовні до неї прилягає глікокалікс зі спеціальними рецепторними молекулами, за допомогою якого клітина накопичує з навколишнього середовища різні речовини і поглинає їх. У багатьох найпростіших мембрана потовщується за рахунок додаткових структур, утворює щільну плівку - пелікулу або справжню оболонку – кутикулу.

тіла або окремих його частин, беруть участь у поділі, та

мікротрубочки, які виконують роль цитоскелета, фіксують положення органел. Разом вони забезпечують рух тварин. Переважна більшість найпростіших має здатність рухатися. Амеби за допомогою тимчасових випинів цитоплазми – псевдоніжок (більш примітивний спосіб руху), інші за допомогою джгутиків (евглена рухається до 14 мм/хв) та війок (інфузорія-туфелька до 15 см/хв).

чи за допомогою стигми (реакція на світло), у інфузорії -

трихоцисти. Маються органи рівноваги – статоцисти. На подразнення простіші відповідають руховими реакціями – таксисами (позитивними чи негативними). В залежності від характеру подразника розрізняють: хемотаксиси (реакція на хімічні речовини), фототаксиси (реакція на світло), термотаксиси (реакція на температуру), гальванотаксиси (реакція на електричний струм) та ін.

до фотосинтезу – це одноклітинні водорості із джгутикових. У евглени

є хлорофілові зерна або хроматофори (фототрофний спосіб живлення), вони мають здатність синтезувати на світлі органічні речовини, а в темряві вони живляться осмотично розчиненими у воді сполуками використовуючи травні вакуолі. Таким чином змішаний тип харчування (міксотрофний) дає великі переваги цим одноклітинним, і саме вони займають проміжне положення між рослинами та тваринами. Проте більшість найпростіших – гетеротрофи і живляться шляхом фагоцитозу – захоплення їжі за допомогою несправжніх ніжок чи клітинного рота (цитостома) та піноцетозу – поглинання рідини через тонкі канали, що створені випинанням клітинної мембрани. Серед гетеротрофів є сапрофіти, які використовують розчини простих органічних сполук; сапрофаги (живляться мертвими органічними рештками); фітофаги (споживачі живих рослин); зоофаги (живляться тваринною їжею), серед останніх є паразити та хижаки.

тіла клітини.
Виділення та осморегуляція. Виділення продуктів дисиміляції відбувається найчастіше

через скоротливі, або пульсуючи, вакуолі. Скоротлива вакуоль представляє собою пухирець в цитоплазмі, який заповнюється рідиною, що потім виводиться зовні через пори в мембрані клітини. За допомогою скоротливої вакуолі підтримується також постійний осмотичний тиск у середині клітини, цитоплазма якої містить більше солей, ніж навколишнє середовище. За цих умов через покриви всередину клітини безперервно надходить вода, надлишки якої і виділяються вакуолями. Скоротливі вакуолі маються тільки у прісноводних форм і відсутні у морських і паразитичних видів, які живуть в ізотонічному середовище. При несприятливих умовах простіші інцистуються, виділяючи навколо клітини щільну захисну оболонку (стають цистою). Цисти здатні витримувати відсутність води, хімічні впливи, високі температури (50-60оС), охолодження (до -273 оС). За сприятливих умов оболонка циста руйнується, і організм починає активну життєдіяльність

ядро вкрите ядерною оболонкою і наповнене ядерним соком. В інфузорій

два ядра (ядерний дуалізм), одне велике (макронуклеус), друге маленьке (мікронуклеус). Макронуклеус – ядро соматичне, з ним пов’язані майже всі вегетативні функції; форма його може бути кулястою, яйцеподібною, стрічкоподібною. Велике ядро поліплоїдне, воно містить значну кількість ДНК – у багато разів більше ніж мале ядро. У макронуклеусу відбувається синтез усіх видів РНК, які переходять у цитоплазму і беруть участь у синтезі білка. Мікронуклеус - ядро генеративне: має диплоїдних набір хромосом і несе спадкову інформацію

розмноження має три основні форми: поділ, брунькування, множинний поділ –

шизогонія. Найпоширенішим є розмноження поділом материнського організму на два дочірніх. При цьому спочатку ділиться ядро шляхом мітозу, потім перешнуровується цитоплазма. Брунькування зустрічається значно рідше, наприклад, у сисних інфузорій. При цьому після поділу ядра на материнській особині утворюється невеличкий виріст цитоплазми – брунька, куди заходить одне з новоутворених ядер. Брунька відокремлюється і розпочинає самостійне життя. Під час шизогонії материнська особина ділиться на велику кількість дочірніх форм. Так в основному розмножуються паразитичні найпростіші, що є пристосування до паразитичного способу життя.

клітин (гамет), у результаті чого утворюється зигота. Копуляція спостерігається в

споровиків, деяких джгутикових, корененіжок. Гамети можуть бути однаковими, тоді копуляція має назву ізогамної або ізогамії. Іноді одна з гамет більша, воно нагадує яйцеклітину (макрогамета), друга менша, дуже рухлива, подібна до сперматозоїда. У такому випадку копуляція називається анізогамною або анізогамією.

Ізогамія та педогамія сонцевика

Анізогамія джгутиконосців

тимчасове сполучення двох організмів. У процесі кон’югації макронуклеус кожної особини

руйнується і поступово поглинається цитоплазмою. Кожен із мікронуклеусів ділиться шляхом мейозу, внаслідок чого утворюється 4 ядра, три з яких руйнуються, а четверте ділиться мітотично, утворюючи у свою чергу два гаплоїдних ядра (пронуклеуси) . Одне з них, стаціонарне, або жіноче, залишається в материнському організмі; друге, міграційне, або чоловіче, переходить по цитоплазматичному містку в організм партнера. Отже, кон’юганти обмінюються міграційними (чоловічими) пронуклеусами, після чого відбувається злиття останніх із стаціонарними ядрами, внаслідок чого утворюється складне ядро – синкаріон із диплоїдним комплексом хромосом. Інфузорії розходяться, і в них відбувається процес реконструкції ядерного апарату. Суть його в тому, що синкаріон кожної особини ділиться мітотично кілько разів (від 1 до 3) і з продуктів поділу формується як макро-, так і мікронуклеус.

циклом, а чергування статевого і нестатевого розмноження – метагенезом. Життєвий

цикл простіших може характеризуватись тільки безстатевим типом розмноження (від поділу до поділу), або статевим розмноженням (від зиготи до зиготи). Однак у багатьох найпростіших одна форма розмноження змінюється іншою, у результаті чого спостерігається складний життєвий цикл, окремі етапи якого можуть відбуватися в різних середовищах. Особливою складністю відрізняються життєві цикли в паразитичних найпростіших, що є пристосуванням до паразитичного способу життя.

складається з однієї клітини. Але якщо життєві функції клітини в

багатоклітинному організмі підпорядковані функціям усього організму, то клітина найпростішіх являє собою самостійний організм, якому притаманні всі життєві функції цілісного організму. У зв'язку з цим клітини одноклітинних мають особливі органоїди, які у багатоклітинних переважно відсутні: травні та пульсуючи вакуолі, органоїди руху (псевдоподії, джгутики, війки) та ін.

типів (три найпоширеніші типи представлені у діаграмі):
Тип Саркомастігофори (Sarcomastigophora) –

25 тис. видів
Тип Апікомплексні (Apicomplexa) – 4 800 видів
Тип Мікроспоридії (Microspora) – 800 видів
Тип Міксоспоридії (Myxozoa) – 875 видів
Тип Інфузорії або Війчасті (Ciliophora) – 7 500 видів
Тип Лабіринтули (Labyrinthomopha) – 35 видів
Тип Асцетоспорові (Ascetospora) – 30 видів

– амеба звичайна, евглена зелена, вольвокс, інфузорія-туфелька);
Морські одноклітинні (форамініфери, радіолярії

(променяки));
Одноклітинні ґрунту (голі та черепашкові амеби, джгутикові, інфузорії, що мешкають у заповнених вологою капілярах ґрунту);
Паразитичні одноклітинні (дизентерійна амеба, лямблії, трипаносома, лейшманія, малярійний плазмодій, інфузорія балантідій, кокцидії та ін.);
Симбіотичні одноклітинні (джгутикові, колемболи, панцерні інфузорії).

джерело харчування для інших тварин (складають першу ланку у

ланцюгах живлення).
Виконують роль санітарів (очищують водойми від бактерій і загниваючих речовин).
Є індикаторами чистоти водойм.
Сприяють геологічній розвідці корисних копалин. Служать головними факторами при розвідці нафти та газу.
Приймають участь в утворенні відкладень вапняків.
Приймають участь у кругообігу речовин у природі.
Здійснюють вплив на процеси ґрунтоутворення.
Є збудниками захворювань свійських тварин та людини.
Філогенетичне значення одноклітинних полягає, перед усім, в тому, що від давніх джгутикових беруть початок усі багатоклітинні тварини.