Живопис бароко

караваджизм
Барокові «художники реальності»

Дослідники вважають, що політично цей період розділений на Контрреформацію, очолену

Римом, і Абсолютизм, характерний зразок якого виник у Франції 17 століття за короля — сонце.

Аннібалє Каррачі. Оплакування Христа, Відень.

з історичними, міфологічними, античними чи біблійними сюжетами, що прославляла католицьких святих,

римських пап, давньоримських імператорів і тогочасних володарів. Герої живопису були величні, вічно молоді, повні здоров’я і бадьорості;
демократична манера бароко, уособлена в творах М. да Караваджо і його послідовників (караваджистів);
творчість «художників реальності» (цим терміном сучасні дослідники виокремили групу художників епохи боро-ко, які пе дотримувалися величпої манери та не були прихильниками каравиджизму). До них відносяться Е. Кейль, П. Белотті, Дж. Черуті та інші.

манера в живопису (« maniera grande»). Цей живопис був абсолютно пов'язаний

з історичним і міфологічним жанром. А втілення сюжетів обумовлювало античні чи біблійні теми в ідеальному оточенні, з ідеальними фігурами, штучно очищеними від побутовості. Герої були величні, вічно молоді, повні здоров'я і бадьорості, рухались чи стояли в величних позах і з величними ж жестами. Приклади Величної манери дали у 17 столітті художники П'єтро да Кортона , Аннібалє Каррачі, Гвідо Рені , Гверчіно. Велична манера славила католицьких святих, папу римського, давньоримських імператорів і сучасних володарів. В орбіту Величної манери були втягнуті стінописи  в церквах і в палацах, вівтарний живопис і релігійна картина, парадний офіційний портрет. Офіційну лінію втілювали митці, що обслуговували папський двір.

Текст слайда

Карло Череза. Святий Нарно.

бароко, засновник європейського реалістичпого живопису XVII ст. Віл створив могутній

стиль, використовуючи контрасти світла й тіні та фокусуючись на предметах, іноді застосовуючи драматичне наближення та наповнюючи власні картини справжніми почуттями демократичного, народного світу. На стиль Караваджо з його драматичними і точно вивіреними світловими рішеннями почата орієнтуватися ціла плеяда художників, яких називають терміном «караваджисти».

Мучеництво Св. Петра

його послідовників. Караваджо не співвідносив свої твори з вимогами аристократичного

«Величного стилю», а наповнював їх справжніми почуттями демократичного, народного оточення, почуттями, які добре знав і сам. Тому такий справжній відчай у апостола в «Поцілунку Іуди», тому така щира несподіванка в «Обиранні Христом апостола Матвія», тому такий сум і скорбота в «Покладанні у гроб», бо ховають найкращого і незамінного, якому б ще жити на радість громади.

Христа беруть під варту(Поцілунок Іуди). 

Покладання Христа у гроб, Ватикан.

минулих епох, який почався в 19 столітті. Якщо мистецтвознавці 19

століття повернули славу Франса Хальса, Яна Вермера, Ель Греко, то вчені 20 століття перевідкрили велич і високі мистецькі якості скульптур Пінзеля чи барокових «художників реальності».
 До них зараховані :
Карнео
Ебергард Кейль (учень Рембрандта)
П'єтро Беллотті
Гаспаре Траверсі
Джакомо Франческо Чіппер
Джакомо Черуті

Ебергард Кейль «На вулиці Рима». до 1680 р.