Люмінісценція

люмінесценція була описана в XVIII ст.
Luminol та гемоглобін

складів на фосфору, для нанесення на шкали приладів, призначених для

використання в темряві. хімічних речовин. 

Особливої ​​уваги люмінесценція не приваблювала аж до 1948, коли радянський вчений С. І. Вавилов на сесії Верховної ради запропонував почати виготовлення економічних люмінесцентних ламп і використовувати люмінесценцію в аналізі.

за рахунок квантових переходів атомів, іонів, молекул зі збудженого стану в основний

чи менш збуджений, тому кожен атом, іон чи молекула-люмінофора є центром люмінесценції.

Світяться при вимкнутому світлі

Omphalotus nidiformis

значно нижчих температурах, тому що не використовує теплову енергію випромінюючої

системи. За цей люмінесценцію часто називають "холодним свіченням".

нетеплового випромінювання: розсіювання та відбиття світла, комбінаційного розсіяння, випромінювання Черенкова. Тривалість

їх менше періоду коливання світлової хвилі (тобто <10 -10c).

збудженого стану в основний. При цьому причиною первісного їх порушення

можуть служити різні чинники: зовнішнє випромінювання, температура, хімічні реакції і ін.

нафталін, білки, що містять ароматичні амінокислоти, багато пігментів рослин і зокрема

хлорофіл, а також ряд лікарських препаратів мають яскраво виражену здатність до люмінесценції. 

світіння комах (світлячки), світіння морських риб і планктону, полярні сяйва,

світіння мінералів, гниючого дерева і інших розкладаються органічних речовин. В даний час до природних форм додалося багато штучних способів збудження люмінесценції.

(у випадку газу чи рідини) переходять у високоенергетичні квантові стани. У випадку напівпровідників

електрони переходять із валентної зони у вільні стани зони провідності, залишаючи у валентній зоні дірку. Збуджений стан може випромінити фотон негайно, повернувшись у основний стан або ж втратити частину енергії в результаті зіткнень. Процеси поступової втрати енергії збудженою частинкою називаються релаксацією.

подальша поступова втрата енергії неможлива. Такі стани характерні для кожної речовини й

визначають спектр люмінесценції. Збудження може існувати в такому стані лише певний час, а потім відбувається перехід до основного стану, який супроводжується випромінюваннями кванта світла — фотону. Кожен люмінофор характеризується своїм спектром люмінесценції, на який майже не впливає спосіб збудження.

Вона, в свою чергу, ділиться на
флуоресценцію (час життя 10 -9 -10 -6 с);
фосфоресценцію (10 -3 -10

с);
хемілюмінесценція - світіння, що використовує енергію хімічних реакцій;
катодолюмінесценція - викликана опроміненням швидкими електронами (катодними променями);
сонолюмінесценция - люмінесценція, спричинена звуком високої частоти;
рентгенолюмінесценція - світіння під дією рентгенівських променів.
електролюмінесценція - виникає при пропущенні електричного струму через певні типи люмінофорів.

Люмінесценція мінералів є їх важливою діагностичною ознакою.
Зліва - люмінесценція діаманта, справа

- синтетичного огранованого алмазу