Разделы презентаций
- Разное
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Анатомія та фізіологія глотки. Хвороби глотки: аденоіди, ангіни. Викладач: М.В
Содержание
- 1. Анатомія та фізіологія глотки. Хвороби глотки: аденоіди, ангіни. Викладач: М.В
- 2. Глотка складається з трьох відділів:носоглоткиротоглотки та гортаноглотки
- 3. Границі глотки
- 4. Сагітальний вигляд глотки
- 5. Носоглотка (верхня частина глотки) знаходиться позаду від
- 6. Аденоїдні вегетації
- 7. Анатомія носоглотки (вигляд ззаду): 1 – глотковий
- 8. Найбільша імунологічна активність глоткового мигдалика відзначається до
- 9. Ротоглотка – середня частина глотки. Спереду ротоглотка
- 10. Будова піднебінного мигдалика:
- 11. Анатомія ротоглотки: 1 – язичок; 2 –
- 12. Слайд 12
- 13. гортаноглотка розташована на рівні 5-6 шийних хребців.
- 14. Кровопостачання глотки здійснюється із системи зовнішніх і
- 15. У товщі слизової оболонки задньої та бокових
- 16. Фізіологія глотки Глотка виконує чотири основні функції:
- 17. Аденоїди-збільшення(гіпертрофія)глоткового мигдаликаФактори розвитку аденоїдів:СпадковістьПовторні іфекції ВДШ
- 18. Симптоми аденоїдівутруднене носове диханняпостійне чи періодичне слизове
- 19. Порушення діяльності нервової системиНічний енурезГоловні боліемоціональна лабільністьВажко зосереджуватись на розумові роботі
- 20. Тілесні зміниЗмінюється форма грудної клітки(куряча)Високе тверде піднебінняНеправильний прикусЗмінюється лицевий череп
- 21. Аденоїдний тип обличчя(зовніш.аденоїдизм)Згладження носогубних складокЕкзофтальмПостійно відкритий ротВидовжене обличчя
- 22. Ад.частіше спотерігається у дітей 3-7рТри степені гіпертрофіїІст.-леміш
- 23. Лікування аденоїдівКонсервативне(при аденоїдитах)КліматичнеОперативне (дітям старше 5-7)років-аденотомія
- 24. аденотомія
- 25. Сторонні тіла глоткиЧастіше кістки.Симтоми Біль в горлі.посилюється
- 26. Опіки глотки:термічні та хімічніІст.- гіперемія і набряк
- 27. Невідкладна допомогаТермічні опіки-питво холодної рідини,полоскати горло антисептиками,екстрена
- 28. Фарингіт-запалення задньої стінки глотки Гострий Ф.частіше вірусної
- 29. Лікування фарингітаЩадний режим харчуванняІнгаляції: содові,фурацилінові,хлорофіліпта,відвари трав.Аерозольні препарати:каметон,інгаліпт,пропосол,ІРС19.Оросептики:фарингосепт,септолете,стрепсилс,ларипронт,лариплюс.Противірусні:ІНТЕРФЕРОН,РЕМАНТАДИНЗмащувати задню стінку р-ном Люголя
- 30. Слайд 30
- 31. ПEРВИННІ АНГІНИ Збудником первинних ангін (катаральної, фолікулярної
- 32. Катаральна ангіна – найлегша форма первинних ангінКлініка1.сухість
- 33. Орофарингоскопія Піднебінні мигдалики збільшені та болючі
- 34. Фолікулярна ангіна є більш важкою формою ангіниКлініка1.
- 35. Орофарингоскопія Мигдалики значно збільшені, почервонілі та різко
- 36. Лакунарна ангіна характеризується значно вираженими явищами загальної
- 37. Орофарингоскопія На набряклій і почервонілій слизовій оболонці
- 38. Слайд 38
- 39. Ускладнення ангін:1. Паратонзиліт та паратонзилярний абсцес;2. Флегмона
- 40. Лікування первинних ангін1. При неважкому перебігу ангіни
- 41. ВИРАЗКОВО-ПЛІВЧАСТА АНГІНА (СИМАНОВСЬКОГО—ВЕНСАНА) Етіологія:
- 42. Сприяють захворюванню: 1. Зниження загального імунітету при
- 43. Орофарингоскопія 1. Однобічне ураження; 2. На поверхні
- 44. Діагностика 1. Виявлення у мазку з
- 45. Лікування 1. Полоскання глотки розчинами перманганату калію,
- 46. АНГІНА ПРИ ІНФЕКЦІЙНОМУ МОНОНУКЛЕОЗІ Інфекційний мононуклеоз –
- 47. Слайд 47
- 48. Клініка1. Головний біль2.
- 49. Лікування Специфічних препаратів немає. Призначають ліжковий режим
- 50. АНГІНА ПРИ АГРАНУЛОЦИТОЗІПричина Приймання медикаментів (саліцилатів, сульфаніламідів, препаратів миш’яку тощо). Захворювання крові (лейкоз). Рентгенівське опромінення
- 51. Клініка1. Підвищення температури (до 40° С), іноді
- 52. Лікування1. Припиняють прийом препаратів, які могли викликати
- 53. Дифтерія глотки
- 54. ДифтеріяЗахворювання бактеріальної етіології, яке характеризується фібринозним запаленням
- 55. дифтерія
- 56. дифтерія
- 57. ЕтіопатогенезДжерелом інфекції є бактеріоносій дифтерійної палочки або
- 58. Клінічні проявиПоява щільних сірувато-білого кольору нашарувань (плівок),
- 59. Набряк шиї при дифтерії
- 60. Поширена форма дифтерії
- 61. ЛікуванняЛікування проводиться в стаціонаріХвориим вводять протидифтерійну сироватку
- 62. ТОНЗИЛІТ ХРОНІЧНИЙ - хронічне запалення піднебінних мигдаликівНеспецифічні: Компенсована форма, Декомпенсована форма Специфічні-проявляються при іфекційних гранульомах:туберкульоз,сифиліс,склерома.
- 63. Фактори, які сприяють розвитку захворювання 1.
- 64. Патоморфологія 1. Запальні вогнища в паренхімі
- 65. Залежно від наявності та приєднання ускладнень, розрізняють
- 66. СИМПТОМИ1. часті ангіни в анамнезі (2-4 разів
- 67. Орофарингоскопія При огляді виявляють нерівну, горбкувату
- 68. Слайд 68
- 69. Ускладнення: 1.місцеві, 2.загальніМісцеві: Паратонзиліт, Паратонзилярний абсцес.Загальні1.Ревматизм 2.Ендокардит.
- 70. Паратонзилярний абсцес зліва
- 71. Наявність бодай одного з вказаних ускладнень вказує на перехід компенсованої форми хронічного тонзиліту в декомпенсовану.
- 72. Лікування:Компенсована форма передбачає проведення консервативної терапії, яка
- 73. декомпенсована форма хронічного тонзиліту вимагають хірургічного лікування
- 74. Скачать презентанцию
Глотка складається з трьох відділів:носоглоткиротоглотки та гортаноглотки
Слайды и текст этой презентации
Слайд 5Носоглотка (верхня частина глотки) знаходиться позаду від порожнини носа та
сполучається з нею через праву та ліву хоани. На бокових
стінках носоглотки відкриваються два глоткові вічка слухових (євстахієвих) труб.Біля кожного з вічок розміщені невеликі скупчення лімфоїдної тканини – трубні мигдалики. На задньо-верхній стінці носоглотки є скупчення лімфоїдної тканини - глотковий, або третій, мигдалик.
Слайд 7Анатомія носоглотки (вигляд ззаду): 1 – глотковий мигдалик; 2 –
трубний валик; 3 – глоткове вічко слухової труби; 4 –
обриси хоани; 5 – задній край перегородки носа; 6 – задня поверхня язичка; 7 – задній край нижньої носової раковини; 8 – задній край середньої носової раковини; 9 – задній край верхньої носової раковини.
Слайд 8Найбільша імунологічна активність глоткового мигдалика відзначається до 5 років, у
зв'язку з чим аденотомия в маленьких дітей не бажана. При
наявності недостатності імунної системи відзначається збільшення аденоїдів, що приводить до закриття просвіту хоан і утрудненню носового дихання. Максимальних розмірів глотковий мигдалик досягає до 12 років, після 15 років починається її атрофія,
Слайд 9Ротоглотка – середня частина глотки. Спереду ротоглотка через зів сполучається
з порожниною рота. Зів обмежується: зверху – м’яким піднебінням та
язичком, знизу – коренем язика, з боків – передніми та задніми піднебінними дужками. Між піднебінними дужками з обох боків розташовані піднебінні мигдалики.
Слайд 11Анатомія ротоглотки: 1 – язичок; 2 – задня піднебінна дужка;
3 – піднебінний мигдалик; 4 – передня піднебінна дужка; 5
– боковий валик ротоглотки; 6 – корінь язика; 7 – лімфоїдні фолікули задньої стінки глотки.
Слайд 13гортаноглотка
розташована на рівні 5-6 шийних хребців. Вона звужується у
виді конуса і розташована над входом у гортань. Між виступаючими
хрящами гортані і бічних стінок глотки знаходяться поглиблення — грушоподібні синуси, що переходять у початкову частину стравоходу. На передній стінці в області кореня язика розташовується непарний язиковий мигдалик.
Слайд 14Кровопостачання глотки здійснюється із системи зовнішніх і внутрішньої сонної артерій.
Відтік венозної крові відбувається у внутрішню яремну вену.
Лімфовідтік відбувається в
глибокі і задні шийні лимфоузлы.Інервація забезпечується нервовим сплетенням, утворене гілками язикоглоткового, і симпатичного нервів. Чуттєва іннервація здійснюється галузями тройчастого нерва.
Слайд 15У товщі слизової оболонки задньої та бокових стінок глотки є
невеликі скупчення лімфоїдної тканини, що називаються лімфоїдними фолікулами задньої стінки
та бокових валиків глотки. На задній поверхні кореня язика розташоване ще одне скупчення лімфоїдної тканини – язиковий мигдалик.лімфоїдні скупчення глотки утворюють лімфаденоїдне глоткове кільце (Вальдеєра-Пирогова), що включає:
1. Два піднебінні мигдалики.
2. Два трубні мигдалики.
3. Один глотковий мигдалик.
4. Один язиковий мигдалик.
Слайд 16Фізіологія глотки Глотка виконує чотири основні функції: 1. Дихальну – проходження повітря
у гортань. 2. Проходження рідини та їжі у стравохід. 3. Захисну. 4. Мовну. Лімфаденоїдне
глоткове кільце, в основному, виконує захисну функцію, яка полягає у формуванні імунітету – в мигдаликах дозрівають лімфоцити. Дослідження глотки: орофарингоскопія – дослідження ротової частини глотки та порожнини рота епіфарингоскопія – дослідження носоглотки гіпофарингоскопія – дослідження гортаноглотки
Слайд 17Аденоїди-збільшення(гіпертрофія)глоткового мигдалика
Фактори розвитку аденоїдів:
Спадковість
Повторні іфекції ВДШ
Слайд 18Симптоми аденоїдів
утруднене носове дихання
постійне чи періодичне слизове виділення з носа
гугнява
мова
сон з відкритим ротом з похрапованням
ранкове блювання
відставання у навчанні
Зниження слуха
Слайд 19Порушення діяльності нервової системи
Нічний енурез
Головні болі
емоціональна лабільність
Важко зосереджуватись на розумові
роботі
Слайд 20Тілесні зміни
Змінюється форма грудної клітки(куряча)
Високе тверде піднебіння
Неправильний прикус
Змінюється лицевий череп
Слайд 21Аденоїдний тип обличчя(зовніш.аденоїдизм)
Згладження носогубних складок
Екзофтальм
Постійно відкритий рот
Видовжене обличчя
Слайд 22Ад.частіше спотерігається у дітей 3-7р
Три степені гіпертрофії
Іст.-леміш і хоани закриті
на 1/3
ІІст.-леміш і хоани закриті на 1/2
ІІІст.-леміш і хоани закриті
на 2/3
Слайд 23Лікування аденоїдів
Консервативне(при аденоїдитах)
Кліматичне
Оперативне (дітям старше 5-7)років-аденотомія
Слайд 25Сторонні тіла глотки
Частіше кістки.
Симтоми
Біль в горлі.посилюється при ковтанні
Слюнотеча,позиви на
блювоту.
Необхідна екстрена допомога
Забороняється ковтати сухі кірочки хліба
Невідкладна допомога: визвати блювотний
рефлекс
Слайд 26Опіки глотки:термічні та хімічні
Іст.- гіперемія і набряк слизової,болючість при ковтанні
ІІст.-
нальоти біло сірого кольору,різка болючість при ковтанні
ІІІст.- некротичний наліт,сильна біль,неможливість
ковтання,слюнотеча,затруднене дихання,загальний важкий стан.
Слайд 27Невідкладна допомога
Термічні опіки-питво холодної рідини,полоскати горло антисептиками,екстрена консультація лор.
Хімічні
опіки- питво 5-6склянок води з молоком,яєчним білком,визвати блювоту,повторне промивання.Коли відома
речовина нейтралізувати її.
Слайд 28Фарингіт-запалення задньої стінки глотки
Гострий Ф.частіше вірусної етіології
Симптоми:
сухість,першіння,подряпування,незначна біль в
горлі при ковтанні(сухий ковток),зниженя слуха,субфебрильна температура.
ОБ′ЄКТИВНО
гіперемія слизової З.С.Г.,слизь на ній
Слайд 29Лікування фарингіта
Щадний режим харчування
Інгаляції: содові,фурацилінові,хлорофіліпта,відвари трав.Аерозольні препарати:каметон,інгаліпт,
пропосол,ІРС19.
Оросептики:фарингосепт,септолете,стрепсилс,ларипронт,лариплюс.
Противірусні:ІНТЕРФЕРОН,РЕМАНТАДИН
Змащувати задню стінку р-ном
Люголя
Слайд 30
АНГІНИ Ангіна –
це гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням лімфоїдної тканини глотки, переважно піднебінних мигдаликів і регіонарних лімфатичних вузлів, та супроводжується гарячкою і явищами інтоксикації. 1. первинні: катаральна, фолікулярна, лакунарна, виразково-плівчаста; 2. вторинні: а) ангіни при інфекційних хворобах (дифтерія, скарлатина, туляремія, черевний тиф); б) ангіни при хворобах крові (інфекційний мононуклеоз, агранулоцитоз,лейкозах).
Слайд 31ПEРВИННІ АНГІНИ Збудником первинних ангін (катаральної, фолікулярної та лакунарної) найчастіше є
стрептокок, рідше – стафілокок або пневмокок. Сприятливими моментами для виникнення
ангіни при цьому є зниження загальної опірності організму через місцеве чи загальне переохолодження, термічні, хімічні й механічні подразнення слизової оболонки зіва і мигдаликів
Слайд 32Катаральна ангіна – найлегша форма первинних ангін
Клініка
1.сухість і дряпання в
горлі
2.помірний біль у глотці, що посилюється під час ковтання
3.температура тіла
4.головний біль
5.загальна слабість
Слайд 33Орофарингоскопія Піднебінні мигдалики збільшені та болючі при дотику шпателем. Поверхня
їх почервоніла, іноді може бути вкрита слизовими виділеннями. У тяжких
випадках утворюються точкові крововиливи в слизову оболонку язичка і піднебінних дужок, виникає їх набряклість
Слайд 34Фолікулярна ангіна є більш важкою формою ангіни
Клініка
1. виражений біль у
горлі, що посилюється при ковтанні слини та їжі
2. різка
слабкість та апатія3. виражений біль голови
4. ломота у м’язах та суглобах
5. хвороба супроводжується значним підвищенням температури (до 40° С) з ознобами і часто закінчується на 4-7-й день захворювання.
Слайд 35Орофарингоскопія
Мигдалики значно збільшені, почервонілі та різко болючі при дотику
шпателем.
Крізь їх пурпурово-червону слизову оболонку просвічується велика кількість круглих,
завбільшки 1-3 мм, жовтуватих або жовтувато-білих гноячків, що злегка підвищуються над поверхнею мигдаликів (ніби “зоряне небо”). Цими гноячками є нагноєні фолікули мигдаликів.
Слайд 36Лакунарна ангіна характеризується значно вираженими явищами загальної інтоксикації
Клініка
1 .значний біль в горлі
2
.явища загальної інтоксикації3 .температура підвищується до 40° С
4 .спостерігаються прискорення дихання та пульсу
5 .загальне нездужання, сонливість, виражений головний біль, біль у м’язах та суглобах, порушення сну тощо
Слайд 37Орофарингоскопія На набряклій і почервонілій слизовій оболонці мигдаликів з’являються жовтуваті
нальоти. Цей наліт ніколи не виходить за межі мигдалика та
легко знімається з його поверхніФолікулярна (справа) і лакунарна (зліва) ангіни
Слайд 39Ускладнення ангін:
1. Паратонзиліт та паратонзилярний абсцес;
2. Флегмона шиї;
3. Набряк гортані;
4.
Тонзилогенний сепсис;
5. Ревмокардит;
6. Неспецифічний інфекційний поліартрит.
7. Гострий гломерулонефрит;
8. Гострий пієлонефрит.
Слайд 40Лікування первинних ангін
1. При неважкому перебігу ангіни та при можливості
проведення лікування в домашніх умовах хворого лікують амбулаторно.
2. Хворі на
ангіну з вогнища дифтерії, а також пацієнти, які здобувають освіту у закритих учбових закладах чи живуть у несприятливих побутових умовах, та особи з контингенту підвищеного ризику захворювання на дифтерію підлягають обов’язковій госпіталізації в інфекційний відділ.3. Консервативне лікування ангін передбачає введення антибіотиків, сульфаніламідів, антигістамінних препаратів, нестероїдні протизапальні засоби; полоскання зіва 5-7 разів на добу дезінфікуючими розчинами (фурациліну – 1:5000, соди 3%), відварами трав (рум’янку, шавлію тощо), достатнє пиття.
Слайд 41ВИРАЗКОВО-ПЛІВЧАСТА АНГІНА (СИМАНОВСЬКОГО—ВЕНСАНА) Етіологія: Симбіоз веретеноподібної палички (Fusobacterium fusiforme) та спірохети
порожнини рота (Spirochaeta buccalis), які є сапрофітами у ротовій порожнині.
Слайд 42Сприяють захворюванню: 1. Зниження загального імунітету при гострих та хронічних інфекціях; 2.
Погіршення гігієнічних умов життя та харчування; 3. Каріозні зуби та парадонтоз; 4.
Гіповітаміноз „С” та „В”; 5. Хвороби кровотворних органів. Клініка Переважно скарги незначні: відчуття стороннього тіла з одного боку, неприємний запах з рота, підвищення температури до 37° С.
Слайд 43Орофарингоскопія 1. Однобічне ураження; 2. На поверхні мигдалика жовто-білі нальоти, що легко
знімаються; 3. Після зняття нальоту утворюється не болюча виразка у вигляді
кратера; 4. Можливе ураження ясен, та задньої стінки глотки. .Збільшення та болючість шийних лімфовузлів на стороні ураження.
Слайд 44Діагностика 1. Виявлення у мазку з глотки веретеноподібної палички та спірохети
порожнини рота;
2. Біопсія тканин з краю виразки.
Слайд 45Лікування 1. Полоскання глотки розчинами перманганату калію, перекису водню та тетраборату
натрію 2. Змащування виразок 10 % р-ном новарсенолу у гліцерині, припікання
виразок трихлороцетовою кислотою чи нітратом срібла.
Слайд 46АНГІНА ПРИ ІНФЕКЦІЙНОМУ МОНОНУКЛЕОЗІ Інфекційний мононуклеоз – гостре інфекційне захворювання, що
супроводжується ангіною. Збудником інфекційного мононуклеозу є герпес-вірус людини типу 4
(вірус Епштейна-Барра), що уражає лімфоїдну тканину. Джерелом інфекції є хворий або вірусоносій. Основний механізм передачі – повітряно-крапельний чи контактний. Інкубаційний період триває від декількох діб до 1-2 міс. Інфекційний мононуклеоз малозаразний та уражає переважно дітей.
Слайд 48 Клініка
1. Головний біль
2. Біль у глотці
3. Загальне нездужання.
4. Збільшення й болючість при пальпації всіх груп
лімфатичних вузлів5. Збільшенні селезінки і печінки.
6. Явища ангіни: катаральної, лакунарної чи виразково-плівчастої
7. У крові відзначається помірний лейкоцитоз з помірним збільшенням лімфоцитів і моноцитів та появою атипових клітин – мононуклеарів, кількість яких може досягати 50% від загальної кількості лейкоцитів
Хвороба триває 2-3 тижні
Слайд 49Лікування Специфічних препаратів немає. Призначають ліжковий режим та дієту № 5
(як при вірусному гепатиті), десенсибілізуючі препарати та вітаміни; для профілактики
вторинної інфекції вводять антибіотики.
Слайд 50АНГІНА ПРИ АГРАНУЛОЦИТОЗІ
Причина
Приймання медикаментів (саліцилатів, сульфаніламідів, препаратів миш’яку тощо).
Захворювання крові (лейкоз).
Рентгенівське опромінення
Слайд 51Клініка
1. Підвищення температури (до 40° С), іноді – з ознобами
й болем у горлі
2. При огляді глотки на різко почервонілій
слизовій оболонці зіва видно брудно-сірі нальоти з некротичним розпадом. Згодом утворюються глибокі виразки, які не обмежуються ділянкою мигдаликів, а поширюються на інші частини глотки, порожнину рота й гортань3. Загальний стан хворого тяжкий, температура септична. Тривалість цього порівняно рідкісного захворювання – від 4-5 днів до декількох тижнів.
4. Зменшення, а іноді майже цілковите зникнення гранулоцитів (нейтрофілів) у крові. Кількість білих кров’яних тілець знижується до 0,5*109 у л.
Слайд 52Лікування
1. Припиняють прийом препаратів, які могли викликати агранулоцитоз.
2. Застосовують
переливання крові, препарати, що стимулюють утворення білих кров’яних тілець, вітамінотерапію.
3.
Полоскання рота антисептичними розчинами, обережне видалення некротичних мас з наступним змащуванням виразок 5% розчином перманганату калію і анестетиків, виразки також присипають порошком антибіотиків.
Слайд 54Дифтерія
Захворювання бактеріальної етіології, яке характеризується фібринозним запаленням у місці збудника
і проявляється симптомами інтоксикації, що викликані дією екзотоксину токсигенних штамів
дифтерійної палочки
Слайд 57Етіопатогенез
Джерелом інфекції є бактеріоносій дифтерійної палочки або хворий дифтерією.
Шляхи передачі
- повітряно-крапельний та контактно-побутовий.
В патогенезі основну роль відіграє екзотоксин. Що
пошкоджує серцево-судину, нервову системи, наднирники та нирки.
Слайд 58Клінічні прояви
Поява щільних сірувато-білого кольору нашарувань (плівок), які щільно спаяні
з підлеглими тканинами у місці вторгнення дифтерійної палочки (мигдалики, гортань,
ніс, задня стінка глотки)Наявність набряку підшкірної клітковини в ділянці шиї при токсичних формах дифтерії
Збільшення регіонарних лімфовузлів
Порушення дихання при уражені гортані, поява охриплості голосу навіть до афонії та грубий гавкаючий кашель
Слайд 61Лікування
Лікування проводиться в стаціонарі
Хвориим вводять протидифтерійну сироватку (методом Безредко). Доза
визначається важкістю перебігу
Симтоматична терапія направлена на детоксикацію організму та корекція
електролітного складу крові.
Слайд 62ТОНЗИЛІТ ХРОНІЧНИЙ -
хронічне запалення піднебінних мигдаликів
Неспецифічні: Компенсована форма, Декомпенсована форма
Специфічні-проявляються
при іфекційних гранульомах:туберкульоз,сифиліс,склерома.
Слайд 63Фактори, які сприяють розвитку захворювання 1. Повторні гострі запалення мигдаликів –
ангіни. 2. Хвороби сусідніх органів (зубів, носа і навколоносових пазух тощо). 3.
Успадкована схильність до цього захворювання.
Слайд 64Патоморфологія 1. Запальні вогнища в паренхімі мигдаликів: невеликі абсцеси, залишкові рубці. 2.
Зміни в лакунах: дефекти покривного епітелію, зрощення вивідних отворів лакун
з розвитком ретенційних кіст. 3. Перехід запалення на паратонзилярну клітковину: периваскулярні інфільтрати, рубцеві зрощення. Захворювання зустрічається часто, воно є вираженням постійної взаємодії між організмом і збудниками запалення (найчастіше стрепто-, стафілококами та вірусами) з розвитком алергічних реакцій та інтоксикації організму.
Слайд 65Залежно від наявності та приєднання ускладнень, розрізняють наступні форми хронічного
тонзиліту (за І.Б. Солдатова):
1. компенсовану;
2. декомпенсовану.
Слайд 66СИМПТОМИ
1. часті ангіни в анамнезі (2-4 разів на рік)
2. незначний
дискомфорт при ковтанні
3. поганий запах з рота
4. відчуття неприємного смаку
під час вживання їжі5. незначне підвищення температури (можливо, тільки ввечері)
6. швидка втомлюваність при фізичних навантаженнях, загальна слабість.
Слайд 67Орофарингоскопія При огляді виявляють нерівну, горбкувату поверхню мигдаликів, що зумовлено наявністю
рубців. При натисканні шпателем на передню піднебінну дужку спостерігають виділення
з лакун рідкого гною чи казеозного (сироподібного) вмісту, переважно з неприємним запахом, порушення рухомості мигдаликів
Слайд 69Ускладнення:
1.місцеві, 2.загальні
Місцеві: Паратонзиліт, Паратонзилярний абсцес.
Загальні
1.Ревматизм
2.Ендокардит.
3.Гострий та хронічний нефрит.
4.Інфекційний неспецифічний поліартрит.
5.Холецистит.
6.Тонзилогенний
сепсис.
Слайд 71Наявність бодай одного з вказаних ускладнень вказує на перехід компенсованої
форми хронічного тонзиліту в декомпенсовану.
Слайд 72Лікування:Компенсована форма передбачає проведення консервативної терапії, яка включає: 1. Змащування мигдаликів
розчинами Люголя, йодинолу тощо. 2. Полоскання глотки антисептичними розчинами (фурациліном), відварами
трав тощо. 3. Промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами. 4. Введення в лакуни дезінфікуючих паст. 5. Курс фізіотерапії УФО, УВЧ тощо. 6. Санація карієсних зубів, порожнини носа та навколоносових пазух. 7. При загостреннях процесу (ангіна) призначають антибіотики, сульфаніламіди та полоскання глотки.
Слайд 73декомпенсована форма хронічного тонзиліту вимагають хірургічного лікування – тонзилектомії. Тонзилектомія –
операція повного видалення піднебінних мигдаликів.
