Слайд 1
Філософія європейського середньовіччя
Слайд 3
Основною причиною радикальних змін,
що відбулися в світогляді під
час переходу від античності до європейського Середньовіччя, було руйнування античного
полісу
(основні форми громадянського та державного життя) як реального грунту всієї античної цивілізації, а разом із ним – руйнування і всього укладу життя
Слайд 4
Римська імперія ввела до свого складу величезну територію з різноманітними
етносами, культурами, віруваннями, підпорядкувати все єдиному центрові. Величезна державна машина
імперії, яка майже весь час перебувала у воєнному стані, перемішувала та перемелювала і людей, і культури, і релігії, зробивши окрему людину безпорадною і беззахисною.
Слайд 5
Зневірившись у всьому матеріальному,
люди спрямували свої погляди та надії до духовного
(В Римській
імперії були поширені містицизм, культури різних богів).
Слайд 6
Поява християнства добре вписувались у загальний духовний
настрій епохи, а тому воно досить швидко поширюється в імперії.
Християнство не просто визнало автономію людського духу, а дало їм свої пояснення: в людській душі є частка божественного духу, а могутність останнього була наочно продемонстрована Ісусом Христом, який саме тому, що ніс в собі цей дух, пройшов крізь смерть та здолав її.
Шлях Христа взірець для християн.
Вся епоха Середньовіччя жила в умовах християнської релігії в усіх сферах суспільного життя.
Світоглядні орієнтири під час переходу від античності до Середньовіччя змінюються на протилежні
Слайд 10АНТИЧНИЙ СВІТОГЛЯД
політеїзм (багатобожжя)
боги є сучасною природою або уособленням природних стихій
вихідні
якості богів: сила, могутність
боги впорядковують та оздоблюють світ
космос,
природа загальні умови існування богів і людей
людина спирається у своїх вчинках на знання
головне життєве завдання людини - здійснення подвигу
у сприйнятті дійсності акцент падає на зовнішнє; внутрішнє проявляє себе лише через зовнішнє
люди поділяються за етнічними та родовими ознаками
панування натуралістичного світосприйняття
Слайд 11
СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ
СВІТОГЛЯД
монотеїзм (єдинобожжя)
Бог є духовною сутністю, яка перебуває за межею світу
(трансцендентність)
вихідна якість Бога – любов до людини
Бог творить світ із
нічого
природа не має власної сутності і не може існувати без припливу божественної енергії
людина а усьому покладається на віру в Бога
головне життєве завдання людини – спасіння душі
у сприйнятті дійсності акцент падає на внутрішнє; зовнішнє радше заважає правильно зрозуміти внутрішнє
всі люди є рівними перед Богом
панування символічного світосприйняття
Слайд 12
Етапи
За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює період від падіння Римської
імперії (іноді від заснування Константинополя). Тобто з
IV - V
ст., до відкриття Америки (або до падіння Константинополя), тобто
до XV – XVI ст.
1 етап – апологетика та патристика (II-IX ст.)
2 етап – схоластика та містика (X-XVI ст.)
Слайд 13
Вихідне джерело середньовічного світобачення – Біблія (Старий і Новий заповіти).
Вважали, що потребує роз’яснення, тлумачення тощо.
- Першими це зробили апостоли (учні Христа).
- Розгалужено та деталізовано здійснили це історичне завдання представники християнської патристики - яких називали Отці Церкви (лат. “pater” – батько).
Слайд 14в II – IV ст. – мала характер апологетики
( давньогр. – захист ):
звертались до
римських імператорів або широкого загалу на захист християн (у посиланнях – розуміння сутності Бога, характеру та змісту божественного творіння, природа та сутність віри, співвідношення віри і добра);
Слайд 15
Рання патристика (анологетика) мала
2 напрями в питанні ставлення до попередньої (язичницької) мудрості:
1)позитивний (Юстин Мученик, Афінагор, Климент Олександрійський, Ориген);
2) негативний (Татіан, Арнобія, Тертулліан).
Вважали, що грецькі філософи прямували шляхом істини, але не могли досягнути її тому, що вона не явила себе в особі Христа.
Наполягали на рішучому відкиданні античної мудрості як такої, що в порівнянні з божественним об’явленням постає як безумство.
Слайд 16Найбільш завершеного вигляду ідеям патристики надав представник західної патристики –
Аврелій Августин – Августин Блаженний, єпископ Гіппонійський ( північ Африки
) (354 – 430 рр.)
Слайд 17Розуміння
Августином
Бога як
основи світу
Бог є сукупністю усіх можливих
досконалостей
Бог є вічним та завершеним Буттям
Бог творить світ з
нічого, бо його могутність необмежена
Можливості Бога у творенні невичерпні
Світ перебуває у повній залежності від Бога, але Бог від світу не залежить
Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства
Слайд 18його думки про людину:
- основне – наявність “
внутрішньої людини “ (або душі), до якої входять пам’ять, воля
та розуміння.
(воля спрямовується вірою: “вірою для того, щоб зрозуміти.”)
- маючи подвійну природу людина перебуває у центрі світу: перед нею вибір між рухом до гори, до Бога і до чуттєвості, до нічого.
Людина обрала гріхопадіння і їй потрібна божественна підтримка благодать.
Слайд 19Таким чином Християнська патристика докладно розробила ідейні (а не догматичні)
засади нового, християнського світобачення.
Звідси виникає питання про місце філософії у
духовному житті середньовіччя.
Тому між філософією і релігією утворюється проміжна сфера
- теологія – ідейна частина релігії, що покликана узгоджувати між собою усі основні релігійні догмати.
(“Філософія стає служницею теології.”- Климент Олександрійський)
Слайд 21 ФІЛОСОФІЯ
Розробляла інтелектуальний інструментарій
- Вчила
християн розмовляти “філософською” мовою
Раціоналізувала релігійні догмати
Осягала абсолютну істину
засобами людського розуміння
Слайд 22ТЕОЛОГІЯ
сприяла
філософізації релігії
сакралізації філософії
- підпорядкуванню розуму вірі
Слайд 23РЕЛІГІЯ
вимагала приймати свої догмати на віру
ініціювала нову філософську
проблематику
верифікувала
істини філософії
- приписувала людині, як діяти, жити
Слайд 25
ПЕРЕДУМОВИ
Основи середньовічного суспільства остаточно сформувалися в Європі
в ІX – X ст. Складається система особистих суспільних залежностей (васалітет). Християнська релігія пронизувала собою та регламентувала всі сфери і сторони людського життя. Формуються основні напрями середньовічного філософствування – схоластика і містика. Спільне – авторитет Святого письма.
Відмінне – різне ставлення до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання.
Слайд 26СХОЛАСТИКА
Слід повною мірою використовувати можливості розуму в питаннях богопізнання.
Найкращим засобом
діяльності розуму є логіка
Слайд 27МІСТИКА
Розум і розуміння ведуть лише до гріха і відходу від
шляху віри.
Шлях до Бога лежить через почуття, любов до Бога
та самозречення
Слайд 29І.С.Еріугена (раннє середньовіччя) у творі “Про поділ природи” вперше накреслив
цілісну християнську картину світу, де існувала струнка система ієрархічних зв’язків,
зумовлених дією єдиного божественного начала.
Він стверджував, що справжні знання збігаються з вірою, а філософія - з релігією.
Слайд 30 Ансельм Кентерберійський (Схоласт) увів в інтелектуальний обіг онтологічне доведення
існування Бога: якщо Бог є суцільна досконалість, то він не
може не існувати, адже його неіснування було б недоліком буття, а тому – недосконалістю.
МІСТИКА
Франциск Азиський (XII – XIII ст.), Бернард
Клевоський (XI – XII ст.), Джованні Бонавентура (XII ст.), твір
“Путівник душі до Бога” – окреслив струнку для свого часу класифікацію пізнавальних здібностей, розуміння добра і зла
Слайд 32
Мейстер Екхард
(XII – XIV ст.), Йоганн Таулер (XIV ст.),
Йоганн Рейсбрук
( XIII – XIV ст.) –
наголошували на значенні людської активності в питаннях вибору життєвого шляху та прилучення до божественної благодаті.
Слайд 33ЗРІЛЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
( XII – XIII ст.)
Слайд 34Дискусії між “номіналізмом” і “реалізмом” про природу загальних понять.
“Реалісти” вважали,
що єдина справжня основа буття речей – це загальні ідеї
божественного розуму, які постають взірцями при створенні світу, вони і є реальність
Слайд 35“Номіналісти” припускали, що загальні ідеї – це лише імена (“номіна”),
якими людина позначає спільне в речах, а реальністю слід вважати
одиничні речі, оскільки саме вони постають результатом божественного творіння світу поза людським пізнанням загальних речей не існує.
(Росцелін, П’эр Абеляр).
Слайд 37Поширення “теорії подвійної істини” – стверджувала, що філософія (і наука)
мають право на автономний щодо боголів’я розвиток.
Тома Аквінський – засновник
томізму – одного з найвпливовіших напрямків християнської філософії. Докладно вивчивши філософію Аристотеля, прийшов до висновку про спорідненість стилю мислення Аристотеля з теологічними підходами до розв’язання тогочасних проблем у межах схоластики.
Слайд 38Його теологію характеризують, як “симфонію розуму та віри”:
Існують істини які можна осягнути природним розумом(царина науки та
філософія)
Існують істини,які перевищують людські можливості (вони даються лише в божественному об'явленні і торкаються питань створення світу,спасіння і безсмертя душі)
Існують істини,що їх можна розуміти як і з допомогою розуму,так і з допомогою віри (тут філософія і теологія повинні співпрацювати, але філософія повинна узгоджуватись з теологією.)
Слайд 40
Учення Т.Аквінського в 1879 році проголошено офіційною філософською доктриною католицької
церкви під назвою
“томізм".