Глобалізація світова мегасистема ЗІЕІТ, 2011 Енверов Р.Р

до динамічного розвитку та прогресу. “Глобалізація надає національним економікам додаткові можливості

і відкриває широкі перспективи для підвищення ефективності економічної діяльності, що автоматично підвищує рівень економічної безпеки (Макогон Ю. В.)”

різних країн світу; інтернаціоналізація виробництва і капіталу, що веде до

встановлення ідентичних норм і умов ведення господарської діяльності в країнах, що розрізняються рівнем розвитку, видом суспільно-політичної та соціально-економічної системи

Бізнес-словник Б. Райзберга та ін.

Давоським форумом міжнародної фінансово-промислової еліти для позначення процесу інтеграції та

уніфікації національних економік, політик і культур та побудови світового капіталізму без держави і кордонів. У соціально-економічних і правових областях глобалізація розуміється як узагальнююче подія, що виникає в результаті еволюційних і кардинальних змін у суспільстві.

єдність світового господарства, в основі якого – посилення відкритості національних

ринків, поглиблення міжнародного поділу та кооперації праці, зростаюча інституціоналізація економічної сфери, збільшення обсягів та диверсифікація структури міжнародної торгівлі, міжнародні прямі і портфельні інвестиції в національну економіку і зростання ролі інтелекту, інформації, технологій, менеджменту та маркетингу

капіталу між країнами і секторами економіки; - міжнародне пересування людей; - валютні

операції; - рух інтелектуальної продукції і т.д.

завоюваннях і підпорядкуванні інших способів виробництва й обороту, а також

у гегемонізації її цінностей у світовому масштабі» - К. Ейк.

Критика глобалізації:

трансформацій, глобалізації розвитку і нової стадії світової інтеграції в рамках

глобального капіталізму. Це своєрідний інструмент розвинутих країн світу задля досягнення своїх цілей. Імперські держави діють спільно з транснаціональними глобальними корпораціями. Глобальні корпорації посилюють свій вплив на держави і використовують їх як механізм своєї експансії і впливу на міжнародні організації, такі як СОТ, МВФ, СБ та інші» (О. Білорус)

ст. не перебільшувало 300 од.;
За останні дві декади років їхня

кількість збільшилась у 5 разів(в 1970 р. – 7 тис., а в 2005-му – 60 тис.;
Кількість закордонних філій склало 450 тис., обсяг продаж – 9,5 трлн. дол. США. В цілому на підприємствах працює більше 73 млн. працівників, тобто кожний десятий в світі (без с/х);
Із 500 найбільших міжнародних компаній 85 контролюють 70% усіх закордонних інвестицій;
В цілому 500 найбільших компаній світу реалізує 80% всієї виготовленої продукції електроніки та хімпродукції, 95% фармацевтики, 76% продукції машинобудівництва.

єдине ціле, в якому постійно формуються і протікають різнопланові процеси. Свідченням

зростання взаємозалежності національних економік є їх надзвичайна чутливість до процесів, що відбуваються в інших регіонах планети. Зокрема, сучасна іпотечна криза на ринку нерухомості в США тією чи іншою мірою впливає на різні регіони, сповільнюючи зростання світової економіки. І навпаки, сприятлива економічна ситуація в економічних центрах цивілізації служить локомотивом для динамічного прискорення в усіх куточках Землі. Чим вищий рівень інтеграції національної економіки у міжнародні економічні відносини, тим більший вплив на неї мають процеси, що відбуваються в світовій економіці.

зіткнувся з енергетичною кризою. Країнам-імпортерам нафти довелося фінансувати покриття значних дефіцитів.

Уряди почали робити податкові й інші поступки міжнародному фінансовому капіталу. Прихід до влади у Великобританії і США Тетчер і Рейгана, чиї програми дозволити ринковому механізму робити свою справу, остаточно закріпили даний курс. Сорос змінює акценти у визначенні глобалізації. У своїй монографії "Криза глобального капіталізму" він пише наступне: “Глобальна капіталістична система розпоряджається нашим життям так само, як і будь-який режим розпоряджається життям людей. Капіталістичну систему можна порівняти з імперією, глобальнішу за своїм обсягом, ніж будь-яка попередня”.

"країн-ізгоїв" (Іран, Сирія, Лівія, КНДР і ін), "нових центрів зростання"

(Китай, Індія та ін.), розпад ряду держав і утворення нових, локальних конфліктів, демографічні та міграційні проблеми, об'єднання національних сил протидії глобалізму, збереження національно-політичної ідентичності і інші процеси сучасності

економік держав світу, що дає переваги через обмін знаннями і

досвідом для збільшення ефективності праці. З іншого – призводить до посилення конкурентної боротьби, до поступового стирання національних кордонів, що тягне за собою зменшення ролі національних держав, а відтак і до стирання культурних відмінностей між народами.

Висновки