КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА ІМЕННИКІВ

які вживаються у формах однини та множини.
3. Іменники, що мають

тільки форми однини
4. Іменники, що мають тільки форми множини.
5. Залишки форм двоїни іменників у сучасній українській мові.
 

є одним із засобів вираження предметності іменника.
Термін “число” відомий

в українській граматичній традиції із 16-17 ст. (“Граматика словенська” Лаврентія Зизанія, 1596 р.).

категорія, яка вказує на кількість предметів.

числівниках, займенниках прикметникової форми та дієсловах категорія числа є залежною,

вона служить засобом синтаксичного зв’язку з іменниками.

(сингулятивні (від лат. singularis – окремий, одиничний) форми) і множини

(плюративні (від лат. pluralis – множинний) форми): зошит – зошити, село – села, революція – революції. Отже, граматична категорія числа представлена двома граматичними значеннями – однина і множина. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів (дуб, ріка, дах). Множина вказує на два, три, чотири і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів (дуби, ріки, дахи).

відповідну їх множинну кількість, утворюючи числові пари зі значенням однини

і множини у певних граматичних формах: козак – козаки, будинок – будинки. Такий різновид категорії називають семантично-граматичним числом. Отже, в іменників, які вживаються у двох співвідносних формах, однини і множини, категорія числа семантико-граматична.

не пов’язана з кількісним виявом: увага, сміх, недоля. Вони не

вказують на кількість предметів, не утворюють числових рядів, не пов’язані з поняттям кількості, тобто вони не мають реального значення числа, а мають лише граматичну форму числа. В українській мові є іменники, що означають предмети, які підлягають обчисленню (штани, сани, двері, ножиці), але не виражають цієї множинності формально. Такий різновид категорії називають граматичним числом. Це ті іменники, які вживаються тільки в однині або тільки в множині.

і для множини (можуть бути омонімічні флексії): мам-а, мам-и, мам-і,

мам-у, мам-ою, при мам-і; мам-и, мам, мам-ам, мам, мам-ами, при мам-ах, мам-и; закінчення одночасно (синкретизм) є засобом вираження значення відмінка та роду (в однині);
2) словотвірні засоби (здебільшого суфікси): небо – небеса, слово – словеса, мати – матері; болгарин – болгари, селянин – селяни; маля – малята, лоша – лошата, ім’я – імена;
3) різні аломорфи суфіксів: молодець – молодці, гачок – гачки, турок – турки; 4) чергування приголосних та голосних (як супровідний засіб): друг – друзі, око – очі; день – дні, ніч – ночі;
5) наголос (його перенесення): нога, ногИ – нОги, село, селА – сЕла, місто, мІста – містА, море, мОря – морЯ;
6) значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично, через зв’язки з іншими словами: в одному купе, з усіх купе.

числа іменники поділяються на три групи:
1) іменники, які мають форму однини

і множини;
2) іменники, які вживаються тільки в однині (singularia tantum, або однинні);
3) іменники, які вживаються тільки в множині (pluralia tantum, або множинні).

Перша група іменників є найбільшою за обсягом. До неї належать назви осіб, предметів, що піддаються лічбі: дід – діди, студент – студенти; палац – палаци, клен – клени, народ – народи.

предмети, що сприймаються роздільно. Такі іменники поєднуються з кількісними числівниками:

чотири дні, вісім кораблів, двадцять корів. Та інколи іменники, хоч і мають множину, не означають двох чи більше предметів, що мисляться роздільно: час і часи, небо і небеса тощо. У цих випадках немає реальної відмінності в значенні між одниною і множиною (тільки граматична).

однині, називають предмети чи поняття, які в практиці мовлення не

треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенційно повну парадигму числа, але практично для них характерна лише одна. Однинні іменники поділяються на такі групи:
абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття: радість, сум, щастя, любов, ратифікація, розвиток;
збірні іменники: козацтво, професура, мишва, молодь;
матеріально-речовинні іменники: молоко, золото, нафта, цукор;
власні назви людей, тварин, географічні поняття, назви планет: Галина, Петро, Сірко, Львів, Прут, Венера.

цьому вони змінюють своє лексичне значення.
Наприклад: сир – сири,

вода – води (речовинні іменники у множині означають різновиди, сорти, марки, інші ознаки, що піддаються лічбі); пшениця – пшениці, сніг – сніги, пісок – піски (речовинні іменники у множині означають простір, територію); швидкість – швидкості, висота – висоти (абстрактні іменники в множині означають різний ступінь вияву абстрактної ознаки); Хороб – Хороби (множинна форма означає членів роду з певним прізвищем); Богдан – Богдани, Ольга – Ольги (множинна форма означає певну кількість осіб, що мають однакове ім’я).

продавали сувеніри із символіками (замість символікою) чемпіонату. Багато гіль (замість

гілля) зрубано. Ярмарок вражав асортиментами (замість асортиментом). Прилади для вимірювань (замість вимірювання) готові.

іменники, які вживаються тільки в множині. Вони означають:
1) назви будівель,

їх частин: двері, ворота, сходи, сіни, ґрати ;
2) назви предметів упряжі, засобів пересування: сани, бігуни, шори, ковзани, ґринджоли;
3) назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку: граблі, вила, кліщі, щипці, ночви;
4) назви музичних інструментів: цимбали, гуслі, литаври;
5) назви одягу і взуття: штани, бриджі, бутси, постоли;
6) назви парних предметів і парних частин тіла: терези, ножиці, окуляри, груди, в’язи;

висівки, вершки, дріжджі;
8) абстрактні іменники на позначення дій і процесів:

дебати, пустощі, вибори, хвастощі, перегони;
9) абстрактні іменники на позначення обрядів, звичаїв: хрестини, іменини, заручини, обжинки;
10) абстрактні іменники на позначення проміжків часу: канікули, будні, сутінки, роковини;
11) абстрактні іменники на позначення почуттів, стану: радощі, заздрощі, лестощі, ревнощі;
12) назви ігор: піджмурки, шахи, шашки, нарди;
13) власні географічні назви: Карпати, Альпи, Броди, Суми.

однинність, можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, сполучаючись із збірними

числівниками: двоє дверей, четверо саней, три пари штанів.

хотіли нову мебель (замість меблі). На рибній консерві (замість консервах)

не зазначено дати придатності.

російській мовах:
українські

російські
волосся волосы
двері дверь
листя листва
ліки лекарство
меблі мебель
похорон похороны
чорнило чернила

мові, як і в інших східнослов’янських, категорія числа іменника є

двочленною. До ХІІІ ст. вона була тричленною: грамема однини, грамема множини і їм протиставлялася грамема двоїни.
Двоїна вживалася при означенні парних предметів і в сполученні іменників з числівниками два, обидва.
Двоїна в СУЛМ не збереглася і злилася з множиною. Але в деяких словах трапляються залишки форм двоїни, які стоять осторонь від творення звичайних форм множини.

-і замість звичайного -а в іменниках середнього роду: очі, плечі,

уші (порівняйте: вуха). У деяких діалектах – форми дві руці, дві нозі (і походить з ятя) замість літературних дві руки, дві ноги. Таким же залишком двоїни є флексія –има замість –ами в орудному відмінку іменників однини: очима, плечима, ушима, дверима .