Слайд 1Київська Русь
Підготувала учениця 13-ї групи
Нестерчук Юлія
Слайд 3В часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі
до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв Вісли на
заході до Таманського півострова на сході.
Ки́ївська Русь, також Давньору́ська держа́ва, або просто Русь — монархічна держава варязької династії Рюриковичів у Східній Європі зі столицею в Києві. Виникла в IX столітті в результаті завойовницьких походів варягів і об’єднання під їхньою владою східноєвропейських, переважно слов’янських, племен.
Слайд 4Формування держави
За літописним переказом князь Кий разом з братами Щеком
і Хоривом та сестрою Либіддю заснував Київ — майбутню столицю
східнослов'янської держави та сучасної України.
Слайд 7Дракон з легенди давніх вікінгів
Слайд 14Захист кордонів від набігів кочівників
Слайд 15
Битва при сонячному затемненні «Слово о полку Ігоревім»
Слайд 33Олег Віщий
Володимир I Великий
Ігор I Старий
Святополк I Окаянний
Ярослав Мудрий
Ярополк I
Святослав
Ігорович
Ізясла́в I
Слайд 34Святослав II
Всеволод I
Святополк II
Всеслав I Чародій
Володимир II Мономах
Мстислав I
Ярополк
II
В'ячеслав I
Слайд 35Всеволод ІІ
Ігор ІІ
Ізяслав II
Ростислав І
Ізяслав III
Юрій I
Довгорукий
Мстислав ІІ
Михайло I
Слайд 36Рюрик II
Роман ІІ Великий
Всеволод Велике Гніздо
Ярослав III
Михайло II
Данило I
Святослав ІІІ
Слайд 37Світогляд
Як і інші народи, східні слов'яни вірили у пекло, небесну
твердь, центр світу («світове дерево»), вирій.
У Х столітті панівною
релігією в Європі стало християнство.
На Русі християнство було прийнято за часів Володимира Великого в 988—990 рр.
Слайд 39Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури
і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У
той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва.
Слайд 41Російська культура розвивалося під впливом Візантії. І це зрозуміло, тому
що християнство Русь прийняла від Візантії.
Форма російських і візантійських храмів
- хрестово-купольна, тобто в основі храму - хрест, над ним склепіння і купол.
Слайд 45Церква Успіння Богородиці Пірогощої - одна з найстародавніших кам’яних будівель
в Києві. Вона була побудована в 1132-1136 роках, за часів
правління і за участю Мстислава - сина князя Володимира Мономаха.
Слайд 46Кирилівську церкву було збудовано в 1139 році на далекій околиці
стародавнього Києва — Дорогожичах. Звідси засновник церкви чернігівський князь Всеволод
Ольгович (Всеволод ІІ 1139-1146)1139 року взяв штурмом Київ під час міжусобної боротьби за київський престол. Храм названий на честь святого Кирила.
Слайд 47Будівницто розгорталось не тільки в стольному місті. У Чернігові Князь
Мстислав Володимирович 1036р. заклав Спасо-Преображеньский Собор.
Слайд 48Переробка візантійської системи знайшла своє вираження в однокупольній Пятницькій церкві.
Існує припущення, що ця будівля зведена видатним архітектором того часу
Петром Милоногом. Він уперше застосував «сходинкові» арки, які набули надалі значного поширення.
Слайд 49Собор зведений приблизно у 1123 році другим володарем Чернігова -
Давидом Святославичем, присвячений небесним покровителям роду Ярославичів (Борису і Глібу),
який перетворився на почесну усипальницю.
Слайд 51Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис
та книжкова мініатюра.
Слайд 52Мозаїка
Мозаїчні зображення складалися зі смальти — кубиків спеціального кольорового скла,
секрет виготовлення якого прийшов з Візантії і був втрачений під
час монголо-татарського ярма. Колірна гама смальти нараховувала безліч відтінків (наприклад, зелена — понад 30, червона і синя — по 20 і т. д.) При виготовленні золотої смальти тонку металеву пластину вміщували між шарами прозорого скла.
Слайд 53Архідиякон Лаврентій. Мозаїка Софійського собору в Києві, 11 століття.
Слайд 54Богоматір Оранта (мозаїчний образ з собору Київської Софії)
Слайд 60Фреска
Фресками — розпис водяними фарбами по сирій штукатурці — вкривалися
стіни православних храмів. Така техніка вимагала від художника високої майстерності,
швидкого і точного нанесення малюнка і фарб. Відповідно всю композицію необхідно виконати протягом одного дня. Зате фарби добре вбираються, висихають разом з штукатуркою, завдяки чому не обсипаються і не вицвітають. Рецепти складання фарб трималися у суворому секреті, передавалися від майстра до учня. Завдяки чудовим властивостям цієї техніки давньоруські розписи витримали випробування часом. Значною складністю не тільки у художньому плані, але й технологічному відмічене мистецтво мозаїки.
Слайд 64Іконопис
Щоб чітко слідувати канону, давньоруські майстри користувались у якості зразків
візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописного сюжету.
Ікони Xі—Xіі ст.,
виконані київськими майстрами майже не збереглися, але літописи неодноразово свідчать, що ці творіння вивозили в різні міста Київської Русі, де вони слугували канонічним зразком для інших іконописців.
Слайд 67Книжкова мініатюра
Мініатюра (живопис) - невеличкий за обсягом твір в рукописах,книгах,
на полотні тощо.
Слайд 68Мініатюра «Євангеліст Матвій», Пересопницьке євангеліє (1556 р.)
Слайд 69Писемність і літературна традиція
Слайд 70Писемність у східних слов'ян з'явилася приблизно ще в першій половині
IX століття. У «Житії» слов'янського просвітника Кирила зберігся переказ, що
він бачив у 860 в кримському Херсонесі (Корсуні) книги, написані «руськими письменами». Ці ж «руські письмена» згадують й арабські письменники Х століття
Слайд 71До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів
літературної мови: церковнослав'янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася
церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти («Руська правда»), літописи, пам'ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім.
Слайд 72Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку XI
століття, спиралася на два найважливіших джерела — усну народну творчість
і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії.
Слайд 73У творах літераторів того часу широко використовувалися героїчні й обрядові
пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння і заклинання. За свідченням автора
«Слова о полку Ігоревім», народні мотиви лягли в основу творчості «віщого Бояна», якого він назвав «солов'єм старого часу». Народні пісні і перекази широко використовувалися літописцями. Від усної народної творчості древньої Русі у фольклорі українського народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії — колядки і щедрівки.
Слайд 74Вершиною усної народної творчості став героїчний билинний епос, що склався
до Х столітті і розвивався в XI—XIII століттях. Головною темою
билин київського циклу стала боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності і величі Русі. У найдавніших билинах народ ідеалізував своє минуле, коли селяни ще не були залежні від феодалів.
Слайд 75З утвердженням християнства велику роль починає відігравати перекладна література. За
літературними зв'язками Київська Русь тяжіла до Візантії, яка була центром
античних і східносередземноморських цінностей. З Константинополя в Київ незабаром після введення християнства стали надходити церковні і світські твори грецькою та іншими мовами.
Слайд 76Давньоруські книжники підходили до перекладу творчо: церковну літературу відтворювали з
всією можливою точністю, а світські твори часто переробляли, внаслідок чого
виходив, мабуть, чи не оригінальний твір. Так були оброблені «Історія Іудейської війни» Йосифа Флавія, «Повість про Акира Премудрого», «Хроніка» Іоанна Малали, яка жваво передавала біблійні перекази, легендарні історії Вавилону, Єгипту, Греції, Риму і Візантії.
Слайд 77В особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Князь
Святослав Ярославич створив знаменитий «Ізборник», присвячений проблемі, «яко подобає людині
бути». Перу князя Володимира Мономаха належить «Повчання», адресоване дітям. Головна його ідея — турбота про долю Русі, яку розривали князівські усобиці, заклик до єдності.
Слайд 78Популярним жанром була житійна (агіографічна) література. Важливе місце зайняли житія
святих — біографії духовних і світських осіб, канонізованих церквою.
Входячи
до складу християнських держав, Київська Русь турбувалася про створення культу власних святих та їх життєписів. Але якщо в римській і візантійській традиції прославлялися подвиги великомучеників з числа подвижників і ченців, страждальників за віру, то на Русі писалися житія князів.
Слайд 79Найдавніші рукописні книги Київської Русі
Слайд 80Остромирове Євангеліє — найдавніша датована рукописна пам'ятка церковнослов'янської мови Київської
Русі.
Слайд 81Виготовлене у 1056–1057 рр. в Києві дияконом Григорієм і його
помічниками для новгородського посад-ника Остромира.
Слайд 82Рукопис пам’ятки, який налічує 294 аркуші великого формату, по- мистецьки
оздоблений кольоровими ініціа-лами, заставками, трьома мініатюрами євангелістів Івана, Луки й
Марка.
Слайд 83Святкову пишність Остромировому Євангелію надають також заставки – орнаментальні композиції,
котрі відділяють і прикрашають початок кожного нового розділу книги. В
Остромировому Євангелії міститься одна велика та 18 малих заставок, основний їх мотив – великі квіти з п’ятьма пелюстками. Виконані вони яскравими фарбами – червоною, зеленою, синьою і прописані золотом.
Слайд 84Чудовою особливістю Остромирового Євангелія є його витіюваті ініціали (буквиці) –
заголовні букви збільшеного розміру майстерно виконані на початку самостійних розділів
тексту книги.
Переписувач підібрав для рукопису високоякісний, білий і тонкий, пергамент. Текст у книзі написаний у два стовпчики по 18 рядків у кожному
Слайд 85Другою датованою давньоруською
писемною пам’яткою є Ізборник Святослава (1073), це —
архаїчна рукописна хрестоматія, що містить різні вислови та фрагменти з
богословських творів.
Слайд 86Ця книга має енциклопедичний зміст, у ній порушуються проблеми християнського
богослів’я, розтлумачуються положення Біблії щодо поводження в повсякденні
Тут наведено відомості
з астрономії й астрології, математики й фізики, історії й філософії, граматики, зоології, ботаніки, логіки й етики.
Слайд 87Ізборник переписав дяк Іван з іншими писцями для київського князя
Святослава Ярославича з болгарського джерела, складеного на початку Х ст.
для болгарського царя Симеона. Ізборник Святослава 1073 р. містить понад 380 статей, які належать двадцяти п’ятьом авторам (здебільшого візантійцям).
цар Симеон
Слайд 88Третя датована писемна пам’ятка — Ізборник (1076), складена за матеріалами
рукописів княжої бібліотеки Софійського собору.
Ця книга містить найрізноманітніші відомості
духовного й філософського змісту — роздуми про правдиву віру, повчання дітям тощо.
Слайд 90Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали.
Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським. На Русі
склався переказ про братів-ковалів, які перемогли в битві жахливого дракона. Вони запрягли чудовисько у величезний плуг і проорали ним борозну «змійових валів» — оборонних споруд навколо Києва (довжина їх в Україні — понад 2 000 км, датуються І тисячоліттям до н. е. — І тисячоліттям н. е.)
Слайд 91У Х столітті майстерність київських ковалів і ливарників отримала визнання
далеко за межами Русі. Персидський географ за сторіччя до Нестора
писав: «Там виготовляють дуже цінні клинки і мечі, які можна зігнути навпіл, і вони знов розправляються самі».
Слайд 92Інтенсивно розвивалося гончарство. Воно було поширене як у містах, так
і на селі. Посуд, що вироблявся у місті, відрізнявся якістю
обробки і різноманітнішими формами. Високого рівня досягло склоробне виробництво, продукцію якого вивозили за кордон.
Слайд 93Найпоширенішими в Україні були ремесла, пов'язані з обробкою деревини. Повсюдно використовували
сокири, долота, кліщі, струги, пилки. Існував токарний верстат.
До найдавніших
виробів дерев'яних справ майстрів відносять вози, колеса, човни, діжки, бодні, відра, корита, ложки. З дерева робили буквально все — від колиски, домовини, меблів до палаців, храмів.
Слайд 94З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і
полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка.
Слайд 95Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. Недаремно в усній народній
творчості склалися оповіді про кожум'яка — людей умілих, сильних і
відважних.
Слайд 96Усього ж дослідники нараховують у названий час в давньоруських містах
від шістдесяти до ста різних ремісничих спеціальностей. Спеціалізація при цьому
йшла не за матеріалом, а за готовим виробом: мечники, щитники, сідельники, ювеліри займали в містах цілі вулиці. Щоб виготувати свій виріб від початку до кінця, кожний з майстрів повинен був володіти принаймні декількома спеціальностями.
Слайд 98Поширення освіченості відбувалося в тісному зв'язку із зміцненням держави, впровадженням
християнства. Під час князювання Володимира Великого були створені перші державні
школи, в яких вчилися діти знаті. Набір в школи, як свідчить літопис, здійснювався примусово, оскільки справа була нова, незнана і добровольців було мало.
А держава гостро потребувала грамотних адміністраторів, дипломатів, здатних підтримувати зв'язки з Візантією та іншими країнами. Князь Ярослав Володимирович, вважаючи освіченість важливою умовою успішної діяльності на будь-якому терені, вводить обов'язкове навчання для молодих з князівських і боярських родів. Нові школи відкривалися у Києві, Новгороді, Володимирі-Волинському та інших містах.
Слайд 99
Джерела дозволяють зробити висновок, що у Стародавній Русі школи були
двох видів. У одних, при монастирях, готували церковнослужителів. У них
викладали читання, письмо, спів, богослов'я. Школи вищого типу, для «дітей кращих людей», давали, крім того, знання з філософії, риторики, граматики. Найпоширенішим, очевидно, було індивідуальне навчання. Літописець пише: «Як бджолу бачимо, що по всіх садах і зіллях літає, з кожного з них збираючи корисне, так і юнаки, які вчаться філософії й хочуть увійти на висоту мудрості, всюди збирають що краще». Онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна у 1086 році заснувала у Києві при Андріївському монастирі жіночу школу.
Слайд 100
Поширення писемності супроводжувалося створенням бібліотек. Перші бібліотеки створювалися при церквах
і монастирях. Найбільша (її заснував Ярослав Мудрий) знаходилася у Софійському
соборі, і спочатку там нараховувалося біля 1000 примірників книг. Тут же було організовано переписування книг. Завдяки цій роботі книжковий фонд Русі складав щонайменше 130—140 тисяч томів. Переписана від руки, зроблена з пергаменту, багато оформлена книга коштувала дуже дорого — приблизно стільки ж, скільки невеликий маєток або міський будинок.
Слайд 102У житті людей Київської Русі значне місце займали музика, пісні
і танці. Пісня супроводила різні обряди, календарні свята. Знамениті фрески
вежі Софійського собору у Києві дають зображення музикантів і танцюристів. За цими зображеннями, а також з билин, літописів ми знаємо про музичні інструменти Русі — ріг, труби, бубон, гуслі, гудок. З прийняттям християнства одноголосий спів став частиною богослужіння, православний канон не допускав інструментальної музики. Спів вівся за спеціальними рукописами-книгами. Склалося дві системи нотних записів — самобутня і візантійська.
