Слайд 1Комунальний заклад «Бердянський медичний коледж»
Запорізької обласної ради
лекція
з ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ
ХІМІЇ
НА ТЕМУ:
«лікарські засоби групи алкалоїдів.
Загальна характеристика.»
Розроблено: Бондаренко О. І.,
спеціалістом першої категорії,
викладачем фармацевтичної хімії
2013 р.
Слайд 2
Алкалоїди — велика група органічних нітрогеновмісних речовин основного характеру, головним
чином рослинного походження, рідше тваринного, які не є продуктами розпаду
білків
і проявляють активну
біологічну дію.
Слайд 3
Більшість алкалоїдів за хімічною будовою є похідними різноманітних нітрогеновмісних гетероциклів
і належать до третинних амінів.
Слайд 4
Переважна частина алкалоїдів — тверді кристалічні речовини, безбарвні, без запаху,
гіркі на смак. Деякі алкалоїди у вигляді основ — рідини,
які мають сильний неприємний запах (колхіцин, нікотин, фізостигмін). Серед алкалоїдів багато оптично активних речовин.
Слайд 5
Алкалоїди-основи малорозчинні або практично нерозчинні у воді і добре розчинні
в різноманітних органічних розчинниках: спирті, ефірі, бензолі та ін.
Слайд 6
Солі алкалоїдів, як правило, розчинні у воді і малорозчинні в
органічних розчинниках. Виняток становить спирт, який розчиняє багато солей алкалоїдів.
Однак, основи кофеїну, ефедрину, пілокарпіну добре розчинні у воді, а деякі солі — кокаїну гідрохлорид та інші — розчинні в хлороформі.
Слайд 7
Для виділення алкалоїдів з рослинної сировини використовують такі методи:
1. Виділення
у вигляді солей.
2. Виділення у вигляді основ.
Більшість рослин містять не
один, а декілька алкалоїдів.
Слайд 8
Розділення виділеної суми алкалоїдів проводять такими методами:
1. Дробної перегонки під
вакуумом.
2. За різною розчинністю алкалоїдів-солей та основ.
3. За різною силою
основності алкалоїдів.
4. На основі особливості хімічних властивостей.
5. За різною здатністю до адсорбції (хроматографія).
6. Методом протиточного розподілення.
Слайд 9
Для визначення ідентифікації алкалоїдів використовують загальні, групові й специфічні реакції.
Загальні
реакції проводять із загальноалкалоїдними осаджувальними і спеціальними реактивами.
Слайд 10
Загальні осадові реакції ґрунтуються на здатності алкалоїдів як основ давати
прості або комплексні солі з різноманітними, частіше комплексними, кислотами, солями
важких металів та ін. Ці продукти, як правило, нерозчинні у воді, тому реактиви називають осаджувальними.
Слайд 11
Загальноалкалоїдні осаджувальні реактиви:
1. Реактив Люголя, Вагнера, Бушарда (розчини йоду в
калію йодиді різної концентрації) ─ з підкисленим водним розчином солей
алкалоїдів дає бурі осади. Ці реактиви відрізняються різноманітною концентрацією йоду і йодиду калію.
Слайд 12
2. Реактив Драгендорфа (розчин бісмуту йодиду в калію йодиді) )
─ з розчинами сірчанокислих і солянокислих солей алкалоїдів дає аморфні
і рідше кристалічні осади оранжево-червоного кольору.
3. Реактив Майера (розчин меркурію йодиду в калію йодиді) ─ з більшістю алкалоїдів в підкислених або нейтральних розчинах дає осади білого або злегка жовтуватого кольору; осаджує практично усі алкалоїди, за винятком кофеїну та колхіцину.
Слайд 13
4. Реактив Марме (розчин кадмію йодиду в калію йодиді).
5. Реактив
Зонненштейна — фосфорно-молібденова кислота Н3РО4•12МоО3•2Н2О — дуже чутливий реактив на
алкалоїди. Він дає аморфні осади жовтуватого кольору, які через деякий час набувають синього або зеленого забарвлення (внаслідок відновлення молібденової кислоти).
Слайд 14
6. Реактив Шейблера — фосфорно-вольфрамова кислота Н3РО4•12WoO3•2Н2О ─ з більшістю
алкалоїдів дає аморфні осади білого кольору.
7. Реактив Бертрана —
кремній-вольфрамова кислота SiO2•12WoO3•4Н2О.
Слайд 15
8. Свіжоприготований 5 %-вий розчин таніну з солями алкалоїдів у
слабопідкислених або нейтральних середах дає осади білого або жовтого кольору.
9.
Насичений (1 %) розчин пікринової кислоти з більшістю алкалоїдів, крім кофеїну, колхіцину, конину, морфіну і теоброміну, утворює пікрати ─ осади жовтого кольору.
Слайд 16
Перераховані реактиви утворюють осади не з усіма алкалоїдами, тому при
визначеннях не можна обмежуватися 1—2 пробами, а необхідно провести реакцію
не менше ніж із 4—5 реактивами.
Аналітичне значення має сума негативних і позитивних результатів цих реакцій, оскільки з загальноалкалоїдними реактивами можуть давати осади й інші нітрогеновмісні органічні речовини.
Слайд 17
Для алкалоїдів також характерні кольорові реакції зі спеціальними реактивами, в
основі яких лежать такі хімічні перетворення: відщеплення води; окиснення; відщеплення
води й окиснення одночасно; конденсація з альдегідами в присутності водовіднімаючих речовин (концентрована сірчана кислота).
Слайд 18
Спеціальні реактиви:
Концентрована сульфатна кислота.
Концентрована нітратна кислота.
Реактив Ердмана (суміш концентрованих сульфатної
й нітратної кислот).
Реактив Фреде (розчин амонію молібдату в концентрованій сульфатній
кислоті).
Слайд 19
5. Реактив Маркі (розчин формальдегіду в концентрованій сульфатній кислоті).
6. Реактив
Вазіцкі (розчин n-диметил-амінобензальдегіду в концентрованій сульфатній кислоті).
Для деяких алкалоїдів ці
реакції можуть бути специфічними; проводять їх з кристалічними речовинами у фарфорових чашках.
Слайд 20
Для кількісного визначення алкалоїдів використовують:
1. Метод ацидиметрії в неводному середовищі
— для кількісного визначення як солей, так і основ.
Слайд 21
2. Методи кислотно-основного титрування:
ацидиметрія, пряме титрування основ кислотами;
зворотна ацидиметрія —
визначення основ зворотним титруванням;
алкаліметрія — титрування солей алкалоїдів лугом у
водно-спиртовому середовищі в присутності фенолфталеїну (з використанням або без використання органічного розчинника, який не змішується з водою, для екстракції основи алкалоїду);
алкаліметрія за замісником.
Слайд 22
3. Гравіметричний метод — застосовується найчастіше у тому випадку, коли
алкалоїд знаходиться у лікарських сумішах: визначають масу основи алкалоїду, вилученої
з солей після видалення розчиннику. Для цього хлороформний або ефірний витяг алкалоїду-основи фільтрують, розчинник відганяють. Залишок висушують до постійної ваги, охолоджують і зважують.
Слайд 23
4. Методи, що ґрунтуються на індивідуальних хімічних властивостях алкалоїдів.
5. Фізико-хімічні
методи (фотометрія, хроматографія та ін.).
Слайд 24
Алкалоїди можна класифікувати за філогенетичною ознакою, об'єднуючи сполуки, виділені з
одного роду рослин.
Найрозповсюдженішою є хімічна класифікація, в основу якої покладено
характер скелета молекули алкалоїду.
Слайд 25
Розрізняють:
1. Алкалоїди — похідні хінолізину (І) і хінолізидину (II) (цитизин,
пахікарпін):
Слайд 26
2. Алкалоїди — похідні тропану (атропін, гіосціамін, скополамін, кокаїн):
Слайд 27
3. Алкалоїди — похідні хіноліну (III) (хінін) і ізохіноліну (IV)
(опійні алкалоїди):
Слайд 28
4. Алкалоїди — похідні імідазолу (пілокарпін):
Слайд 29
5. Алкалоїди — похідні індолу (гармін, стрихнін, резерпін):
Слайд 30
6. Алкалоїди — похідні пурину (кофеїн, теобромін, теофілін):
Слайд 31
7. Алкалоїди — похідні 1-метилпіролізидину (платифілін):
8. Алкалоїди з екзоциклічним
нітрогеном (сферофізин, ефедрин).