Слайд 1Комунальний заклад «Бердянський медичний коледж»
Запорізької обласної ради
лекція
з ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ
ХІМІЇ
НА ТЕМУ:
«Лікарські засоби — похідні
ароматичних амінів.
Загальна характеристика амідів
сульфанілової
кислоти.»
Розроблено: Бондаренко О. І.,
спеціалістом першої категорії,
викладачем фармацевтичної хімії
2013 р.
Слайд 2
Сульфанілова кислота є джерелом для отримання великої кількості лікарських засобів,
об'єднаних за своєю хімічною будовою і за фармакологічною дією в
одну групу сульфаніламідних лікарських засобів загальної формули:
Слайд 3Добування.
Вихідною речовиною служить сульфанілова кислота:
Слайд 4
2. Найбільш раціональним і економічним є синтез із N-карбометоксианіліну:
Слайд 5
Хімічні властивості та ідентифікація
1. Більшість сульфаніламідних речовин - амфотерні сполуки.
Основні властивості зумовлені наявністю ароматичної аміногрупи. Як основи вони розчиняються
в кислотах, утворюючи солі:
Слайд 6
Кислотні властивості зумовлені наявністю рухливого гідрогену в сульфамідній групі, який
може заміщуватися на метали з утворенням солей. Лікарські засоби легко
розчиняються в лугах і карбонатах лужних металів:
Слайд 7
На здатність розчинятися в лугах впливає характер замісника в сульфамідній
групі (R). Якщо радикал проявляє значний позитивний індуктивний ефект, такий
лікарський засіб у лугах не розчиняється. Наприклад, сульгін:
Слайд 8
2. Усі сульфаніламіди можуть галогенуватися, нітруватися, сульфуватися по ароматичному кільцю:
Слайд 9
3. За рахунок наявності первинної ароматичної аміногрупи сульфаніламіди вступають у
реакції діазотування з наступним азосполученням. У результаті реакції з'являється вишнево-червоне
забарвлення або випадає осад оранжево-червоного кольору:
Слайд 10
Виняток складають сульфаніламіди, які мають заміщену ароматичну аміногрупу (стрептоцид розчинний,
фталазол і т. п.). Цю реакцію вони дають після гідролізу.
Слайд 11
4. Для виявлення атома сульфуру в сульфамідній групі лікарський засіб
окиснюють кислотою нітратною концентрованою або сплавляють з 10-кратною кількістю калію
нітрату. Отримані при цьому сульфати визначають за реакцією з розчином барію хлориду:
Слайд 12
5. Кислотні властивості сульфамідної групи зумовлюють можливість взаємодії з солями
важких металів (купруму (II) сульфатом, кобальту (ІІ) хлоридом, феруму (III)
хлоридом). При цьому утворюються забарвлені в різний колір комплекси, розчинні або нерозчинні у воді. Лікарський засіб розчиняють у 0,1 М розчині натрію гідроксиду, а потім додають розчини солей важких металів.
Слайд 13
Не повинно бути надлишку лугу, оскільки можуть випасти в осад
гідроксиди важких металів. Групова реакція ідентифікації із солями важких металів
дає змогу розрізнити лікарські засоби цієї групи:
Слайд 14
6. При додаванні до розчину сульфаніламіду 1 %-ного розчину натрію
нітропрусиду в присутності натрію гідроксиду і подальшому підкисленні утворюються червоні
або червоно-коричневі розчини чи осади.
7. При нагріванні лікарських речовин у сухій пробірці (піроліз) утворюються плави різного кольору і виділяються різноманітні газоподібні продукти. Ця реакція дозволяє відрізнити деякі сульфаніламіди один від одного.
Слайд 15
8. Лігнінова проба. Використовується для експрес-аналізу. Проводять на деревині або
невибіленому газетному папері, при нанесенні на які сульфаніламіду або іншої
речовини з первинною ароматичною аміногрупою й 1 краплі хлористоводневої кислоти з'являється оранжево-червоне забарвлення. У результаті гідролізу лігніну утворюються ароматичні альдегіди, які реагують з первинною ароматичною аміногрупою з утворенням шиффових основ:
Слайд 16
9. Для ідентифікації сульфаніламідів використовують УФ- та ІЧ-спектроскопію.
Слайд 17
Кількісне визначення.
Більшість лікарських засобів цієї групи визначають методом нітритометрії. Речовину
титрують натрію нітритом у кислому середовищі в присутності каталізатора калію
броміду при температурі не вище за 20 °С. Індикатори - внутрішні або зовнішні; s = 1:
Слайд 18
2. Алкаліметрія. Ґрунтується на кислотних властивостях сульфамідної групи. Кислотні форми
титрують розчином натрію гідроксиду в присутності індикатора тимолфталеїну; s= 1:
Слайд 19
Оскільки натрієва сіль легко гідролізується з утворенням лугу, результати виходять
занижені. Тому важливим є оптимальний вибір розчинника, який слід здійснювати
з урахуванням констант дисоціації (К ). Лікарські речовини з Ка = 10-7-10-8 (норсульфазол) розчиняють у водно-ацетоновому розчині або в спирті.
Слайд 20
Лікарські речовини з Ка = 10-9 (фталазол, фтазин і салазопіридазин)
титрують тільки в неводних розчинниках (диметилформаміді), титрант ─ розчин натрію
гідроксиду в суміші бензолу і метанолу. Лікарські речовини зі ще меншою константою, кислотні властивості яких виражені слабо, натрію гідроксидом не титруються.
Слайд 21
3. Ацидиметрія. Натрієві солі сульфаніламідів можна титрувати кислотою в спиртово-ацетоновому
середовищі, індикатор ─ метиловий оранжевий; s= 1:
Слайд 22
4. Броматометрія, зворотне титрування.
Метод ґрунтується на реакції галогенування сульфаніламідних
лікарських речовин. Титрованим розчином є калію бромат. Надлишок брому визначається
йодометрично, індикатор ─ крохмаль; s = 1,5:
Слайд 245. Йодохлорометрія, зворотне титрування. Полягає в галогенуванні лікарських речовин титрованим
розчином йодмонохлориду, надлишок якого визначають йодометрично; S = 1/2:
Слайд 25
6. Аргентометрія. Деякі сульфаніламіди можуть утворювати солі при взаємодії з
аргентуму нітратом (наприклад, норсульфазол).
Слайд 26
Для зниження концентрації іонів гідрогену, які роблять реакцію оборотною і
розчиняють осад, титрування проводять у присутності натрію тетраборату, індикатор ─
калію хромат (метод Мора); S = 1.
Слайд 27
7. Фотоколориметрія. Грунтується на здатності сульфаніламідних лікарських засобів утворювати азобарвники.
8.
Спектрофотометричні методи кількісного визначення.
Слайд 28
Фармакологічна дія
Сульфаніламіди мають бактеріостатичну дію. Фармакологічна активність сульфаніламідів пояснюється теорією
конкурентного антагонізму, їх дія пов'язується головним чином з порушенням утворення
мікроорганізмами необхідних для розвитку ростових факторів ─ фолієвої і дигідрофолієвої кислот та інших речовин, у молекулу яких входить n-амінобензойна кислота.
Слайд 29
Сульфаніламідні лікарські засоби за хімічною будовою близькі до ПАБК. Вони
використовуються мікробною клітиною замість ПАБК і тим самим порушують в
ній хід обмінних процесів.
Слайд 30
Застосування.
Хіміотерапевтичні лікарські засоби для лікування захворювань, викликаних стрептококами, гонококами,
менінгококами, стафілококами, кишковою паличкою.