Корупц ійні ризики в діяльності державних службовців

Аліса

людини, демократії, правопорядку, чесності та соціальній справедливості. Вона перешкоджає економічному

розвиткові і загроджує належному й справедливому функціонуванню держав, має негативні фінансові наслідки для громадян, компаній і держав, а також для міжнародних установ.

і протидії корупції, велика частина з яких як і в

інших країнах Європи спрямована на запобігання корупції. Одним з основних напрямків у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, що можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов і причин виникнення цих ризиків.





Зазначені корупційні ризики постійно досліджуються ученими і громадськими організаціями в різних сферах державного керування. При цьому, по поширеності корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в наступному порядку:
- недоброчесність державних службовців;
- виникнення конфлікту інтересів;
- безконтрольність з боку керівництва;
- наявність дискреційних повноважень.

серед корупційних ризиків не випадково займає нечесних поводження державних службовців.
Морально-психологічні

аспекти і соціально-правові фактори мають досить великий вплив на сумлінність державних службовців при виконанні ними посадових обов'язків, оскільки державний службовець завжди приймає рішення, у першу чергу, на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також виходячи з особистих переконань і персонального соціально-матеріального положення. Тому, при підборі осіб на посаду державного службовця одним з вагомих критеріїв є, зокрема, така моральна риса, як чеснота (чесність, моральність, добропорядність).

є виникнення конфлікту інтересів, тобто наявність реальних або таких, що

представляються реальними протиріччя між приватними інтересами особи і його службових повноважень, що можуть уплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на здійснення або не здійснення дій при виконанні наданих йому службових повноважень. Державні службовці повинні знати основні принципи і норми, якими вони повинні керуватися в повсякденній роботі, і границі припустимого поводження.
Цього можна досягти шляхом постійного інформування їх про зазначені етичні норми і принципи державної служби. Зокрема, це кодекс добропорядного поводження, що дозволяє досягти єдиного розуміння зазначених принципів і норм як на всіх рівнях державного керування, так і в більш широких колах суспільства.

правовій системі, що є основою для доказу мінімальних обов'язкових норм

і принципів поводження до кожного державного службовця. Закони і нормативні акти можуть і повинні створювати основу для здійснення керівництва, розслідування, дисциплінарні міри і судове переслідування.
Державні службовці повинні знати свої права й обов'язки при виявленні ними фактичних або можливих правопорушень у сфері державної служби. З цією метою для таких ситуацій повинні бути передбачені чіткі правила і процедури, яких повинні дотримувати державні що служать і посадові особи, і офіційно затверджена ієрархія відповідальності. Державні службовці також повинні знати, який захист їм надаватися у випадку виявлення ними таких правопорушень.
Керівники повинні демонструвати і заохочувати етичне поводження шляхом створення адекватних умов роботи, надання діючої оцінки показників роботи.
Умови державної служби і робота з кадрами також повинні заохочувати етичне поводження (умови прийому на роботу, перспективи просування по службі, можливості підвищення кваліфікації, адекватна оплата праці і політика в сфері роботи з кадрами).

час виконання службових обов'язків повинні:
- сумлінно виконувати свої службові обов'язки,

виявляти ініціативу і творчі здібності, постійно підвищувати професійну кваліфікацію й удосконалювати організацію своєї роботи;
- виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати яких-небудь переваг і не виявляти прихильності окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, що загрожують порядкові в суспільстві або безпеці громадян;
- сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримувати високої культури спілкування, шанобливо відноситися до громадян, керівникам і співробітникам, інших осіб, з якими в нього виникають відносини при виконанні своїх посадових обов'язків;
- не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам суспільства і держави або негативно вплинути на його репутацію.

врегулювання конфлікту інтересів є саме контроль з боку керівництва. У

свою чергу, відсутність контролю (безконтрольність) є корупційним ризиком. Слід зазначити, що внаслідок безконтрольності можуть виникнути й інші корупційні ризики: конфлікт інтересів, недоброчеснисть державних службовців. Тому, з метою недопущення (запобігання) виникнення такого корупційного ризику, як безконтрольність з боку керівництва, саме безпосереднім керівництвом контроль повинний здійснюватися:
- систематично, тобто нести регулярний характер, або постійно;
- усебічно, тобто найбільше охоплювати всі питання і напрямки роботи;
- шляхом перевірки не тільки тих службовців, що мають слабкі результати роботи, але і гарні результати, що мають;
- об'єктивно, тобто виключати упередженість;
- гласно, тобто результати контролю повинні бути відомі тим особам, що підлягають контролеві;
- результативно (дієво), тобто в залежності від результатів контролю повинні прийматися відповідні міри.

такий обов'язковий захід, як надання безпосереднім керівництвом державним службовцем практичної

допомоги в реалізації поставлених задач. У кращому випадку контроль з боку керівництва повинний містити всі перераховані категорії, у результаті чого будуть усунуті умови для виникнення корупційних ризиків.

дискреційних повноважень, оскільки саме наявність можливості діяти за своїм розсудом

створює умови для здійснення корупційних правопорушень. Дискреційні повноваження мають ряд загальних ознак, а саме:
- дозволяють органові (особі, уповноваженому на виконання функцій держави) по власному розсуді оцінювати юридичний факт (фактичний склад), у результаті чого можуть виникати, змінюватися або припинятися правовідносини
- дозволяють за своїм розсудом вибирати одну з декількох запропонованих у проекті нормативно-правового акта форм реагування на даний юридичний факт;
- надають можливість органові (особі, уповноваженому на виконання функцій держави) за своїм розсудом вибирати мері публічно-правового впливу у відношенні фізичних і юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;
- дозволяють органові (особі, уповноваженому на виконання функцій держави) вибрати форму реалізації своїх повноважень - видання нормативного або індивідуально-правового акта, здійснення (стримування від здійснення) адміністративного впливу;
- наділяють орган (особа, уповноважена на виконання функцій держави) правом цілком або частково визначати порядок здійснення юридично значимих дій, у тому числі термін і послідовність їхнього здійснення;
- надають можливість органові (особі, уповноваженому на виконання функцій держави) за своїм розсудом визначати спосіб виконання управлінського рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади і місцевого самоврядування, установлювати терміни і процедури виконання.