Слайд 1Лекція 6:
Технології і форми організації навчання
Prezentacii.com
Слайд 21. Традиційні технології навчання у сучасній школі
Технологія навчання —
це шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах предмета, теми,
питання.
Prezentacii.com
Слайд 3Технології навчання
1. Традиційні технології навчання
2. Нові технології навчання
1.1. пояснювально-ілюстративне
навчання
1.2. проблемне навчання
1.3. програмоване навчання
1.4 диференційоване навчання
2.1.
особистісно орієнтоване навчання
2.2.групова навчальна діяльність школярів
2.3. розвивальне навчання
2.4. формування творчої особистості
2.5. навчання як дослідження
2.6. модульно-рейтингове навчання та ін.
Слайд 4Характеристика традиційних технології навчання
Слайд 51.1. Пояснювально-ілюстративне навчання забезпечує:
сприймання учнями навчальної інформації з одночасним її
узагальненням, засвоєнням понять, законів, теорій.
швидке засвоєння навчальної інформації, формування
знань, умінь і навичок, що унеможливлює прогалини в знаннях, особливо у слабковстигаючих учнів.
Слайд 61.2. Проблемне навчання
Проблемне навчання — один із типів
розвиваючого навчання, суть якого полягає у формулюванні проблемних завдань, проблемному
викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів.
Слайд 7Класифікація проблем у дидактиці
За галуззю і місцем виникнення
Роллю в навчальному
процесі
Способом їх розв'язання
предметні
основні
допоміжні
індивідуальні
групові
фронтальні
міжпредметні
урочні (навчальні)
позаурочні
Слайд 8Проблеми за галуззю і місцем виникнення
1) предметні — виникають у
межах одного предмета і розв'язуються засобами і методами цього предмета;
2)
міжпредметні — виникають у навчальному процесі в результаті міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям; вирішуються методами різних предметів;
3) урочні (навчальні) — виникають під час уроку; вирішуються колективно або індивідуально під керівництвом учителя;
4) позаурочні — виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів.
Слайд 9Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:
— основні. На початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку
(тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку. Нерідко це єдина проблема, розв'язання якої забезпечує успішне вивчення всієї теми;
— допоміжні. Основна проблема інколи непосильна для самостійного розв'язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні питання. Це дає змогу не лише поетапно вирішувати проблему, а й формує самостійність.
Слайд 10Щодо способів розв'язання виділяють такі проблеми:
фронтальні: проблеми, які ставлять перед
усім класом і вирішують зусиллями всіх учнів;
групові: вирішуються окремою групою
учнів. Групи можуть розв'язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему;
індивідуальні: проблеми, які ставлять учні або вчитель, але, як правило, вирішують учні самостійно.
Слайд 11Способи створення проблемних ситуацій
зіткнення учнів з життєвими явищами, фактами, які
потребують теоретичного обґрунтування.
використання навчальних і життєвих ситуацій
постановка дослідницьких завдань учням
спонукання
учнів до аналізу фактів і явищ дійсності зіткненнями їх із життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти
висунення гіпотез і організація їх дослідження
спонукання учнів до порівняння, зіставлення, протиставлення фактів, явищ, правил, дій, внаслідок яких виникають проблемні ситуації
ознайомлення учнів з фактами, які, на перший погляд, не мають пояснення, що в історії науки зумовило формулювання наукових проблем
Слайд 12Вдало створена проблемна ситуація є важливою ланкою наступного засвоєння, учнями
знань проблемним шляхом, що складається з таких етапів:
1) створення проблемної
ситуації. Створивши проблемну ситуацію, вчитель повідомляє готові висновки науки, не розкриваючи шляхів розв'язання проблеми;
2) аналіз інформування проблеми. Цей вид проблемного викладу є досить ефективним, оскільки, створюючи проблемну ситуацію, вчитель дає учням фактичний матеріал для аналізу, порівняння, зіставлення, розкриває логіку вирішення проблеми в історії науки;
3) висунення гіпотез. Завдяки цьому стимулюється розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів, адже формулювання проблемних питань, пізнавальних завдань передбачає створення учням умов для самостійного осмислення проблеми, пошуку шляхів її розв'язання через висунення гіпотез, вирішення проблеми і перевірки його правильності.
Слайд 13 Кожному етапу проблемного навчання - відповідає певний метод:
першому — проблемний виклад знань; другому — частково-пошуковий або евристичний,
пошуковий; третьому — дослідницький (учні самі визначають проблему, формулюють і вирішують її).
Слайд 141.3. Програмоване навчання
Програмоване навчання — навчання з використанням програми управління
процесом засвоєння знань, умінь і навичок і відповідного контролю за
ним.
Слайд 15Позитивним у програмованому навчанні є виокремлення головного, істотного в навчальному
матеріалі; забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань; логічна послідовність
у засвоєнні знань, що дає змогу працювати в оптимальному темпі й здійснювати самоконтроль, індивідуалізувати навчання.
Слайд 161. 4. Диференційоване навчання
Диференційоване навчання — організація навчально-виховного процесу
з урахуванням типових індивідуальних особливостей учнів.
Слайд 17Види диференціювання у навчальному процесі
диференціювання за здібностями
диференціювання за відсутністю
здібностей
диференціювання за талантами дітей
диференціювання за інтересами учнів
диференціювання майбутньою професією
Слайд 18Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст і методику
навчання, що є предметом вивчення спеціальних галузей педагогіки.
Диференційоване навчання у
практичній діяльності вчителя може виражатися в тому, що всі учні отримують завдання однакової складності.
Складнішим і ефективнішим видом диференційованого навчання є здійснення його в умовах поділу класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів.
Слайд 19 У практиці такого поділу використовують методику
Ю. Бабанського, яка ґрунтується на реальних навчальних можливостях учнів. Їх
зміст визначають за такими критеріями:
а) психологічні компоненти;
б) навички навчальної праці;
в) окремі компоненти вихованості;
г) позашкільний вплив сім'ї, однолітків;
ґ) біологічні компоненти.
Слайд 20Це дає змогу виокремити за навчальними можливостями такі групи учнів:
Учні
з дуже високими навчальними можливостями
Учні з високим рівнем навчальних можливостей
Учні
з середніми навчальними можливостями
Учні з низькими навчальними можливостями
Слайд 21Структура уроку, на якому здійснюють диференційоване навчання, передбачає таку послідовність
структурних елементів:
підготовка учнів до заняття;
постановка вчителем завдання й усвідомлення
його учнями;
попередні роздуми, дискусія про шляхи вирішення завдання;
виконання дій;
вирішення завдання;
оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності.
Слайд 22Підготовка педагога щодо здійснення диференційованого навчання
Він має знати індивідуальні особливості
учнів, розподілити їх за групами, розмістити ці групи, підібрати консультантів.
Зміст і структура заняття потребують чіткого продумування. Особливо продуманими мають бути зміст і структура уроку, в тому числі основні й додаткові запитання, час на їх виконання, система оперативного контролю. Важливо під час уроку поєднувати індивідуальну, групову і фронтальну роботу учнів із власною педагогічною діяльністю з використання дидактичних матеріалів.
Слайд 23Характеристика нових технологій навчання
Слайд 24Сучасні технології навчання зорієнтовані на особистість школяра, створення умов для
його самовираження і саморозвитку.
Слайд 252.1. Особистісно орієнтована технологія навчання
Метою особистісно орієнтованого навчання є процес
психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб'єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації,
життєвому самовизначенні.
Слайд 26Головними завданнями особистісно орієнтованої технології є:
розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей кожної
дитини;
максимальний вияв, ініціювання, використання індивідуального (суб'єктивного) досвіду дитини;
допомога особистості у
пізнанні себе, самовизначенні та самореалізації, уникнення формування попередньо заданих якостей;
формування в особистості культури життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно вибудовувати своє повсякденне життя, правильно визначати його лінію.
Слайд 27Особистісно орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:
— забезпечення виявлення
навчальним матеріалом змісту суб'єктивного досвіду учня, в тому числі й
досвіду попереднього навчання;
— спрямованість викладених у підручнику (вчителем) знань не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;
— постійне узгодження у процесі навчання суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом отриманих знань;
Слайд 28— активне стимулювання учнів до самооцінної освітньої діяльності, зміст і
форми якої повинні забезпечувати їм можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження під
час оволодіння знаннями;
— конструювання та організація навчального матеріалу з орієнтацією на те, щоб учні мали змогу обирати його зміст, вид та форму виконання завдань тощо;
— виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, стійко, продуктивно;
— забезпечення контролю й оцінювання не тільки результату, але передусім процесу учіння;
— забезпечення у процесі навчальної діяльності учня рефлексії, оцінювання учіння як суб'єктивної діяльності.
Слайд 292.2. Групова навчальна діяльність школярів
Групова навчальна діяльність — форма організації
навчання в об'єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за
опосередкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.
Слайд 30Основні відмінності психолого-педагогічних підходів традиційної та особистісно орієнтованої підготовки учнівської
молоді
Слайд 312.3. Технологія розвивального навчання
Ця технологія ґрунтується на уявленні
про розвиток дитини як суб'єкта діяльності. Відповідно головною метою навчання
вважається забезпечення розвитку дитини.
Слайд 32Розвивальне навчання — спрямованість змісту, принципів, методів і прийомів навчання
на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів (сприймання, мислення,
пам'яті, уяви та ін.).
Слайд 33 З огляду на особливості технології розвивального
навчання, пропонується типологія адекватних структурі навчальної діяльності уроків, яка охоплює:
а) уроки на формулювання навчального завдання.
б) уроки моделювання.
в)урок контролю.
г)урок оцінювання дій.
Слайд 342.4. Технологія формування творчої особистості
Формуванню творчої особистості сприяє
дотримання вчителем під час організації навчальної діяльності таких принципів:
принцип розвитку;
принцип самодіяльності;
принцип самоорганізації.
Слайд 352.5. Технологія навчання як дослідження
Дослідницький метод у навчанні — метод
залучення учнів до самостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють
зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.
Слайд 36Метою застосування дослідницьких технологій в навчанні є набуття учнями досвіду
дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, об'єднання розвитку їх інтелектуальних здібностей,
дослідницьких умінь і творчого потенціалу, формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості.
Слайд 37Використання дослідницької технології забезпечує вирішення таких завдань:
використання дослідницьких методів у
вивченні учнями навчальних предметів;
застосування досліджень під час ознайомлення школярів з
окремими фактами, явищами, процесами;
допомога учням у засвоєнні дослідницьких засобів, формування їхніх дослідницьких умінь і навичок;
прищеплення учням інтересу до навчальних і наукових досліджень;
формування у школярів розуміння того, що їхнє навчання наближається до наукового пізнання;
Слайд 38розвиток дослідницької складової у світогляді учнів;
формування у школярів уявлень про
дослідницьку стратегію в пізнавальній діяльності;
забезпечення творчих спроможностей учнів на основі
формування їхнього дослідницького досвіду;
освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту навчальної програми з предмета.
Слайд 392.6. Модульно-рейтингове навчання
Модульно-рейтингове навчання — послідовне засвоєння навчального матеріалу рівними,
цілісними, логічно впорядкованими і обґрунтованими частинами (модулями), результати якого є
підставою для визначення місця (рейтингу) учня серед однокласників.
Слайд 40Модуль — логічно завершена частина теоретичних знань і практичних умінь
з певної навчальної дисципліни.
Рейтинг — позиція учня в класі
за результатами навчання із певного предмета, яка визначається рейтинговим показником, тобто величиною, яка є відсотковим відношенням суми опорних оцінок з усіх модулів до суми максимально можливих.
Слайд 41Нові інформаційні технології (НІТ) навчання
Нові інформаційні технології навчання — методологія
і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів, передусім
ЕОМ.
Слайд 42Пріорітетні напрями реалізації НІТ
Оснащення навчальних закладів сучасними засобами інформаційних технологій;
Інформатизація
навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.
Подальше вдосконалення вивчення інформатики.
Створення та розвиток національної
інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів навчальних закладів.
Інформатизація системи управління навчальними закладами.
Удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Участь у міжнародних освітніх проектах.
Слайд 432. Поняття про форми організації навчання
Форма організації навчання — зовнішнє
вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому
порядку і в певному режимі.
Слайд 44Особливості організаційних форм навчання
зовнішній вияв функцій учителя й учнів відповідно
до розпорядку
певний порядок спілкування вчителя з учнями
організаційна форма
навчання не пов'язана з характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями.
здійснення їх діяльності в певних часових межах
Слайд 45У школах давнього світу панувала система індивідуального навчання, за якої
вчитель навчав кожного учня окремо. За індивідуально-групової системи навчання, яка
домінувала у середньовічних школах, в одній групі збирали учнів з різним рівнем підготовки, заняття проводили без усталеного розкладу, а дітей приймали до школи впродовж року.
У сучасній вітчизняній школі використовують класно-урочну систему навчання. Суть її полягає у проведенні навчальної роботи з групою учнів постійного складу, однакового віку й рівня підготовки у формі уроку.
Слайд 46Організаційні форми навчання в середній школі
Урок
Екскурсія
Семінар
Факультатив
Предметний
гурток
Домашня навчальна робота
Практикум
Консультація
Слайд 473. Урок як основна форма організації навчання
Урок —
форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою
учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.
Слайд 48Особливості уроку:
є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу,
під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;
кожен урок включається в
розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;
на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;
відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;
є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;
спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей.
Слайд 49Типи уроків (за В. Онищуком):
урок формування вмінь і навичок;
урок застосування
знань, умінь і навичок;
урок узагальнення і систематизації знань;
урок перевірки, оцінювання
та корекції знань, умінь і навичок;
комбінований урок.
Слайд 50Структурні елементи уроку
1.
Вступна частина
4. Закріплення нового матеріалу
2.
Перевірка
домашнього завдання
5. Повідомлення домашнього завдання
6. Закінчення уроку
3 . Вивчення нового
матеріалу.
Слайд 51Характеристика структурних елементів уроку
1. Вступна частина. Цей елемент
уроку повинен забезпечити сприятливу зовнішню обстановку, психологічний настрій учнів для
нормальної роботи. Попередня організація класу передбачає взаємне вітання вчителя і учнів, перевірку відвідування, зовнішнього стану приміщення, робочих місць, робочої пози та зовнішнього вигляду учнів, організацію уваги.
Слайд 52 2. Перевірка домашнього завдання. Ця частина уроку складається з
перевірки письмового завдання, яку здійснюють різними методами залежно від поставленої
мети, усної перевірки знань, яку проводять за допомогою розглянутих раніше методів.
Слайд 53 3. Вивчення нового матеріалу. Тут передбачається або повідомлення
вчителя за допомогою словесних методів навчання, або самостійна робота учнів
з підручниками, навчальними посібниками та ін. Під час пояснення нового матеріалу вчитель мусить подбати, щоб усі учні бачили й чули його (можна сидіти, якщо втомився), він не повинен ходити по класу, говорити слід голосно, чітко, розмірено.
Слайд 54 4. Закріплення нового матеріалу. Цей елемент має на
меті встановлення міцного зв'язку між щойно набутими знаннями і засвоєними
раніше, перевірку правильності утворення наукових понять, вироблення вміння застосовувати знання на практиці.
Слайд 555. Повідомлення домашнього завдання. Вчитель повинен продумувати його зміст, щоб
воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна
давати наспіх, коли пролунав дзвоник з уроку. На повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час.
6. Закінчення уроку. Цей структурний елемент оголошується і відбувається за вказівкою вчителя.
Слайд 56До основних компонентів кожного типу уроку належать:
а) урок засвоєння нових
знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань;
б) урок
формування вмінь і навичок;
в) урок застосування знань, умінь і навичок;
г) урок узагальнення і систематизації знань;
ґ) урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок;
д) комбінований урок.
Слайд 57Види навчальної роботи на уроці
Групова робота
Фронтальна робота
Парна
робота
Індивідуальна робота
Слайд 584. Підготовка вчителя до уроку
Попередня підготовка до уроку
Безпосередня підготовка
до уроку
Слайд 59Під час попередньої підготовки до уроку вчитель повинен ознайомитися з
підручниками і посібниками, переглянути навчальні діафільми та кінофільми, прослухати звукові
посібники та ін. Значну увагу слід звернути на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.
Слайд 60Послідовність безпосередньої підготовки до уроку включає:
а) формулювання мети і завдань
уроку;
б) визначення обсягу і змісту навчального матеріалу;
в) вибір форм
організації навчання;
г) вибір методів і прийомів навчання;
ґ) наочно-технічне оснащення уроку;
д) визначення змісту й методики виконання домашнього завдання;
е) складання плану-конспекту уроку;
є) перевірка готовності вчителя до уроку.
ж) перевірка готовності учнів до уроку.