Микола Васильович Гоголь

Івана Купала». Національний дух у творчості письменника.

Мета: ознайомити школярів із

життям і творчою діяльністю М. Гоголя, визначити її значення для української культури; опрацювати ідейний зміст програмового твору письменника, дослідити зв’язок цього оповідання з фольклором; розвивати культуру спілкування, логічне мислення, пам’ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, робити висновки.

Тип уроку: урок-КВК.

гласи їх розлічить? / Хто передом із їх іде? /

Хто зорі перелічить?

2. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля: / Я землю б покинув і на новосілля / Орлом бистрокрилим у небо пальнув / І в хмарах навіки од світа втонув!

3. Твоя пісня дуже гарна, / Ти гарно й співаєш, / Ти, щасливий, спарувався / І гніздечко маєш!

4. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! / Хай лучче я буду весь вік дівувати.

5. Чи то туга, чи то переполох, / Чи то коханнячко?.. / Не зна він,— а серце сумує!

6. І в небо думкою влетів, / Між зорями співає, / А странний спів його людей / Уже не порушає.

протистояли класицизму?

Чим відрізнялася мова романтичних і барокових творів?

Визначте роль гуртка

Харківської школи романтиків, засновником якого був професор І. Срезневський, у поширенні цього напряму в українській літературі. Наведіть переконливі аргументи.

Якими жанрами збагатили митці-романтики вітчизняну літературу?

як у воду, і слуху немає. Там, зирк — знову

мов з неба упав, вештається по вулицях у селі».

«Прокинувшись на третій день, довго оглядав він кутки своєї хати; та даремно намагався що-небудь згадати: пам’ять його була, як кишеня старого скнари, у якого копійки не видуриш. Дивиться, два мішки з золотом. Та як здобув він його, цього ніяк не міг зрозуміти».

«Повненькі щоки в козачки були свіжі й яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви... що брови, мов чорні шнурочки... що ротик, на який дивлячись облизувалася тодішня молодь; що волосся її, чорне, як крило ворона, м’яке, як молодий льон, падало дрібними кучерями на шитий золотом кунтуш».

«...Кожного візьме страх, як нахмуриться він було свої щетинисті брови і кине спідлоба такий погляд, що, здається, забіг би бог знає куди».