МОДУЛЬ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ

ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІНАХ


Тема 3.
ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ
І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

конфлікту.

4.3. Характеристика стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях.

работника: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. –

216 с.
Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.
Коваленко О. Е., Брюханова Н. О., Калініченко Т. В. Комунікативні процеси у педагогічній діяльності: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів інж.-пед. спеціальностей. – Харків: ВПП «Контраст», 2008. – 112 с.
Лысенко С. А., Калиниченко Т. В. Коммуникативные процессы в педагогической деятельности: учебное пособие. – Харьков: УИПА, 2011. – 59 с.
Ладанов И. Д. Управление стрессом. – Москва: Профиздат, 1989. – 144с.
Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3-х кн. – 4-е изд. – М.: Гуманит изд. центр ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 688 с.
Никифоров Г. С. Самоконтроль человека. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1989. – 192с.
Скотт Дж. Г. Конфликты. Пути их преодоления. – К.: Внешторгиздат, 1991.

негативно впливають на результати навчально-виховної діяльності, знижують рівень взаємин і

здоров'я їх учасників.

Конфліктна взаємодія провокується інцидентом (лат. – неприємний випадок, подія).

одною тенденцій, окремо узятих епізодів в свідомості, в міжосоистысних взаємодіях

і взаєминах індивідів або груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями
(за А. В. Петровським)

з групою (організацією); конфлікт зі світом (глобальний); конфлікт з самим

собою – один з найбільш трагічних (глобальний).

За приналежністю до стадій протікання : потенційний; актуальний.

За способом взаємодії: прямій (безпосередній); непрямій (опосередкований).

Особові конфлікти обумовлені несумісністю етико-психологічних норм.

Ділові конфлікти пов'язані із

загальною наочною діяльністю.

Особові конфлікти обумовлені несумісністю этико-психологических норм. Ділові конфлікти пов'язані із

загальною наочною діяльністю.

За результативністю: конструктивний стабілізуючий; деструктивний

ситуації, а ускладнює стосунки, породжує неприязнь між людьми і дискомфорт.

і прийти до позитивного рішення.

Таке управління конфліктом є професійне,

воно може слугувати основою для оновлення ідей, планів, змісту спілкування.

Стадія формування протиріч (потенційна) – прихована стадія, яка характеризується формуванням

протилежних інтересів, цінностей, норм, назріванням конфлікту. Можливе розпізнавання конфлікту і рішення його мирним шляхом.

усвідомлення конфліктної ситуації – характеризується вірним або невірним розумінням суті

конфлікту, своїх інтересів, переходом потенційного конфлікту в актуальний.

Стадія конфліктних дій (актуальна) – характеризується загостренням розбіжностей; наростанням ворожості і агресивності; активними діями, спрямованими на блокування прагнень і дій опонента.

вирішення або ліквідації конфлікту – стадія, на якій опоненти вибирають

одну з таких програм спілкування:

• зниження напруги в стосунках, пошук шляхів рішення або ліквідації конфлікту (конструктивне рішення);

• збереження конфліктної ситуації (деструктивне рішення).

все, завищена) самооцінка;

прагнення до домінування;

консерватизм поглядів;

надмірна принциповість і прямолінійність,

педантизм;

певний набір емоційних якостей із знаком «мінус»: тривожність, агресивність, упертість, дратівливість і ін.

людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що при певних

обставинах вони можуть привести до конфліктів і нервових зривів.

внаслідок чого погіршується взаємодія з навколишніми людьми, загострюються конфлікти.

К.

Леонгард виділяє 12 основних акцентуацій, які приводить до типових конфліктів

Психопатія – хворобливе перекручування характеру (зі збереженням інтелекту людини), у результаті якого різко зростає соціальна загроза з боку психопата.

обов’язку, схильність до розваг, нерозбірливість у знайомствах й ін.).

в системі “педагог – учень”

учня, сприйнята ним як несправедлива;

прояв з боку педагога брутальності, приниження,

байдужості, лицемірства, висловлення образливого жарту й ін.

неправда;

спокійне протистояння – незгода, критика дій;

пасивний протест – ігнорування

вимог, образа, прогули.

умовах конфлікту у людини домінує не розум, а емоції, які

можуть привести до афекту.

Дотримуйтесь багатоальтернативного підходу до вирішення проблем і, відстоюючи власну позицію, поставте собі питання «Хіба я ніколи не помиляюся?».

Усвідомте значущість конфлікту для себе, поставивши питання: «Що буде, якщо вихід не буде знайдений?» Це допоможе перенести центр уваги із стосунків і емоцій на вирішення проблеми.

Якщо Ви і Ваш співбесідник роздратовані і агресивні, потрібно понизити внутрішню емоційну напругу. Краще помовчати самому, а не вимагати цього від опонента.

тільки про об'єкт суперечки, а не про особисті якості опонента,

не згадуйте інші конфліктні ситуації.

Орієнтуйтеся на позитивні і якнайкращі якості в опонентові. Цим Ви і його зобов'язуватимете ставати і бути краще.

Запропонуєте опонентові стати на Ваше місце, запитавши: «Якби Ви були на моєму місці, щоб Ви зробили?» Це усуне його настрій на критику, відверне від емоцій і направить думки на обдумування ситуації.

і не демонструйте свою значущість, а знайдіть слова похвали, подяки

для співбесідника.

Не пред'являйте звинувачень і не приписуйте тільки партнерові відповідальність за конфліктну ситуацію. Як відомо, в конфлікті немає правих, а винні обидві сторони.

Незалежно від результатів вирішення конфлікту, прагніть не зруйнувати добрі взаємини.

відразу вступайте в полеміку.

3. Поміняйте об'єкт обговорення, запропонуйте нові

аспекти бачення проблеми.

Використовуйте гумор.

Повертайте провокаційні ситуації, підступні задуми на свою користь.

Вона визначається двома складовими:

– мірою задоволення власних інтересів, досягненням

своїх цілей;

– мірою, якою людина дорожить взаєминами з іншою стороною.

стратегії поводження в конфлікті: конкуренція, ухилення, пристосування, компроміс, співпраця (рис.

4.1).

Жодна з цих стратегій не може вважатися за кнайкращу або універсальну при вирішенні конфліктів. Фахівець повинен уміти застосовувати кожну із стратегій поведінки залежно від конфліктної ситуації, обставин, характеру поведінки опонента і власних цілей.

Отже, залежно від типологічних особливостей особистості, її виховання, рівня освіти, кожний з контактантів віддає перевагу одній або декільком близьким стратегіям поведінки в конфліктній ситуації.