Слайд 1Молекулярні основи спадковості.
Характеристики нуклеїнових кислот.
Слайд 21. Молекулярні основи спадковості. Генетична роль НК.
2. Характеристика нуклеїнових кислот:
ДНК і РНК, просторова організація, властивості.
3. Реплікація ДНК.
4.
Самокорекція і репарація ДНК.
5. Генетичний код, його властивості.
6. Трансляція (ініціація, елонгація, термінація).
План лекції:
Слайд 3ДНК була відкрита Іоганном Фрідріхом Мішером у 1869 році. Спочатку
нова речовина отримала назву нуклеїн, а пізніше, коли Мішер визначив,
що ця речовина володіє кислотними властивостями, речовина отримала назву нуклеїнова кислота. Біологічна функція нововідкритої речовини була неясна, і довгий час ДНК вважалася запасником фосфору в організмі. Більш того, навіть на початку 20 століття багато біологів вважали, що ДНК не має ніякого відношення до передачі інформації, оскільки будова молекули, на їхню думку, була дуже одноманітною і не могла містити закодовану інформацію.
Історія
Слайд 5Одна із фундаментальних властивостей живих організмів – спадковість, тобто здатність
передавати свої ознаки й особливості розвитку потомкам.
Матеріальним носієм цієї інформації
є молекула ДНК
ДНК – це біополімер, мономером якого є нуклеотид
Нуклеотид ДНК складається з трьох частин: азотистої основи , дезоксирибози та залишку фосфорної кислоти
Слайд 7У складі ДНК існує чотири основні види азотистих основ: аденін
(А),гуанін (Г), тимін (Т), цитозин (Ц)
Назва нуклеотиду залежить від азотистої
основи: (А - аденіловий, Т- тимідиловий , Г – гуаніловий , Ц- цитидиловий)
ДНК – два полінеклеотидних ланцюга, закручених у спіраль відносно один одного - дволанцюгова спіраль (згідно з моделлю Уотсона –Кріка)
Слайд 8РНК (рибонуклеїнова кислота) — клас нуклеїнових кислот, лінійних полімерів нуклеотидів, до складу яких входять залишок
фосфорної кислоти, рибоза (на відміну від ДНК, що містить дезоксирибозу) і азотисті основи — аденін, цитозин, гуанін і урацил(на
відміну від ДНК, що замість урацила містить тимін).
Слайд 9РНК містяться головним чином в цитоплазмі клітин. Ці молекули синтезуються в
клітинах всіх клітинних живих організмів, а також містяться в віроїдах та деяких вірусах.
Основні
функції РНК в клітинних організмах — шаблон для трансляції генетичної інформації в білки та поставка відповідних амінокислот до рибосом.
В вірусах є носієм генетичної інформації (кодує білки оболонки та ферменти вірусів). Віроїди складаються з кільцевої молекули РНК та не містять в собі інших молекул.
Слайд 10Значення РНК в синтезі білків було припущено в 1939 році в роботі
Торберна Оскара Касперсона, Жана Брачета і Джека Шульца. Джерард Маірбакс
виділив першу матричну РНК, що кодує гемоглобін кролика і показав, що при її введені в ооцити утворюється той же самий білок.
Слайд 11Це клас РНК, що складають 2-5 % загальної кількості клітинної
РНК. мРНК виконують функцію переносників генетичної інформації від геному (ядерної
ДНК) до білоксинтезуючої системи клітини.
Інформаційні (матричні) РНК
Слайд 12 На тРНК припадає 10-20 % клітинної РНК. Їх молекули —
це полірибонуклеотидні ланцюги, довжина яких — 70-90 нуклеотидів.
Усього в клітинах
знаходиться не менше 20 типів тРНК, що відповідає кількості природних L-амінокислот, з якими тРНК взаємодіють у ході трансляції.
Вторинна структура молекул тРНК у двомірному просторі має конформацію“листка конюшини”, що утворюється за рахунок специфічної взаємодії комплементарних азотистих основ упродовж полірибонуклеотидного ланцюга.
Транспортні РНК
Слайд 14 Рибосомні РНК (рРНК) — клас клітинних РНК, що входять до
складу рибосом прокаріотичних та еукаріотичних клітин. На рРНК припадає до
90 % загальної кількості клітинних РНК.
рРНК разом із специфічними білками становлять основу структури та функції рибосом (рибонуклеопротеїнових часточок), в яких відбувається процес трансляції
Рибосомні РНК
Слайд 15Адені́н — похідна пурину, одна з двох пуринових основ, які
використовуються в утворенні нуклеотидів нуклеїнових кислот ДНК та РНК. У
ДНК, аденін зв’язується з тиміном через два водневі зв'язки, що допомагає стабілізувати структуру нуклеїнової кислоти.
Аденін
Слайд 16Тимін – одна із 5 складових генетичного коду. Несе та
кодує спадкову інфрмацію. Також відомий як 5-метилурацил, піримідинова азотиста основа.
Тимін
Слайд 17Гуані́н — одна з п'яти основних азотистих основ, знайдена в
складі нуклеїнових кислот ДНК і РНК (решта: аденін, цитозин, тимін
і урацил). Гуанін має хімічну формулу C5H5N5O, це похідна пурину.
Гуанін
Слайд 18Цитозин — одна з 5 основних азотистих основ, що використовується
в зберіганні і транспортуванні генетичної інформації в межах клітини як
складова частина нуклеїнових кислот. Це похідна піримідину, з гетероциклічним ароматичним кільцем і двома замісниками
Цитозин
Слайд 19Урацил
Урацил - піримідинова азотиста основа, що є компонентом рибонуклеїнової кислоти
(РНК) і, як правило, відсутнія в дезоксирибонуклеїновій кислоті (ДНК)
Слайд 20Комплементарність — чітка відповідність нуклеотидів між молекулами ДНК. Саме завдяки
цьому явищу ДНК людини подвійне.
Комплементарність
Слайд 21У протилежних ланцюгах нуклеотиди розташовані за принципом компліментарності: А напроти
Т,
Г напроти Ц, які з’єднуються за допомогою водневих зв’язків певним
чином, а саме:а денін із тиміном (два водневих зв’язки), гуанін із цитозином (три водневих зв’язки)
Слайд 22Правило Чаргаффа: А=Т,Г=Ц; звідси А+Г=Т+Ц, тобто (А+Т)+ (Г+Ц)=100%
відстань між нуклеотидами
– 0,34 нм;
відстань між протилежними ланцюгами – 2нм;
виток спіралі
– 10 пар нуклеодитів;
крок спіралі дорівнює – 3,4нм,
діаметр подвійної спіралі становить близько 20 нм;
Слайд 23Нуклеотиди можуть розміщуватись в довільній послідовності, утворюючи генетичні ланцюги. Кожен
такий ланцюг може кодовувати ряд амінокислот.
Послідовність із трьох букв
у генетичній послідовності називається триплетом. Один триплет може кодувати лише одну амінокислоту. Всього в організмі людини їх 20.
Слайд 24Здатність до реплікації;
Здатність до реалізації генетичної інформації (транскрипції);
Здатність до мутацій
та рекомбінацій;
Здатність до самовідновлення (репарації).
Властивості ДНК
Слайд 25Консервативний механізм — при такому способі розкручування спіралі не відбувається, існуюча
подвійна спіраль є матрицею для синтезу двох нових ланцюгів. Нова
спіраль будується повністю з нового матеріалу, існуюча спіраль залишається незмінною.
Гіпотези реплікації ДНК
Слайд 26Напівконсервативний
механізм реплікації
Напівконсервативний механізм — існуюча спіраль розкручується, на кожному полінуклеотидному
ланцюзі комплементарно будується новий. Таким чином нова подвійна спіраль є
«гібридом» старого та нового ланцюгів
Слайд 27Дисперсивний механізм — існуюча спіраль розривається на кожному півоберті шляхом багаторазової
фрагментації. Синтез нових ланцюгів проходить на фрагментах, які потім хрест-нахрест
зливаються з відрізками нового матеріалу. Кожний полінуклеотид ний ланцюг складається з відрізків старого та нового матеріалу, які чергуються.
Дисперсивний механізм
Слайд 28Реплікація — складний багатоетапний процес, в якому беруть участь багато ферментів, він
потребує багато часу та великих енергетичних витрат клітини.
Слайд 29Процес починається з того, що фермент топоізомераза випрямляє закручену у спіраль
молекулу ДНК та до неї приєднуються білки, які не дають молекулі
знов згорнутись.
Фермент хеліказа розриває водневі зв'язки між азотистими основами, внаслідок чого ділянка подвійної молекули ДНК розпадається на два ланцюги, утворюється так звана «виделка реплікації».
До ланцюга приєднується ДНК-праймаза — фермент який розпочинає синтез ДНК — власне реплікацію. Вона синтезує праймер — послідовність нуклеотидів від якої наступний фермент — ДНК-полімераза будує новий ланцюг, використовуючи наявний як матрицю. Праймером слугує фрагмент РНК, він потрібний, тому що ніяка ДНК-полімераза не може почати синтез нового ланцюжка «з нуля», а може тільки додати нуклеотиди до існуючого ланцюжка.
Слайд 30Коли праймер виконав свою функцію, він видаляється екзонуклеазою, а інша полімераза «забудовує»
пусте місце, яке виникло. Також ДНК-полімераза здатна виправляти можливі помилки реплікації
та перевіряти комплементарність.
Синтез нових ланцюгів відбувається асиметрично, тобто один з них синтезується безперервно, по ходу роз'єднання молекули ДНК хеліказою, інший ланцюг будується в протилежному напрямку — проти напрямку дії хелікази, тому відбувається короткими фрагментами, довжиною 1000-2000 нуклеотидів, які називаються фрагменти Окадзакі, на честь японського вченого що їх відкрив. Фрагменти Окадзакі з'єднує між собою фермент ДНК-лігаза.
Таким чином з однієї молекули ДНК утворюються дві ідентичні, які після закінчення процесу реплікації спіралізуються.
У еукаріот реплікація відбувається перед поділом клітини, у прокаріот — протягом всього життєвого циклу.
Слайд 33Транскрипція — синтез на матриці ДНК молекул РНК, нуклеотидна послідовність
яких комплементарна певній ділянці матриці (ДНК—> РНК). На ДНК-матрицях утворюються
всі три типи РНК — мРНК, рРНК, тРНК.
Біосинтез РНК (транскрипція)
Слайд 36Важливими процесами у передачі генетичної інформації є репарація, рекомбінація і
транспозиція ДНК.
1. Репарація — ферментативне видалення і повторний синтез ділянок ДНК,
що отримали пошкодження під дією фізичних та хімічних агентів.
2.Рекомбінація — обмін генетичним матеріалом між різними молекулами ДНК. За цих умов утворюються так звані рекомбінантні ДНК.
3.Транспозиція — переміщення гена чи групи генів із одного місця геному в інше. Такі гени називаються транспозонами, або стрибаючими генами.
Вони можуть викликати перебудову тих ділянок ДНК, поряд з якими вони розміщуються, впливають на мінливість організмів і їх еволюцію.
Слайд 38Сплайсинг відбувається в ядрі клітини. Інформація, що зберігається в подвійній
ланцюжку ДНК, листується на молекулу РНК, звану попередницею матричної РНК
(пре-мРНК). У молекулі пре-мРНК є ділянки, що кодують білок (екзонів), і ділянки, що не містять інформації про білку (інтрони). Молекулярна «машина», звана Сплайсосома, вирізає інтрони і зшиває разом Екзони. Утворюється молекула матричної РНК (мРНК), яка містить інформацію про білок. Через пори в мембрані ядра молекули мРНК виходять в цитоплазму і потрапляють в рибосому, де відбувається синтез білка.
Слайд 40Генети́чний код — набір правил розташування нуклеотидів в молекулах нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), що надає всім
живим організмам можливість кодування амінокислотної послідовності білків за допомогою послідовності нуклеотидів.
Генетичний код
Слайд 41Властивості генетичного коду
Триплетність — три послідовно розміщені нуклеотиди кодують одну з 20
амінокислот, які разом утворюють триплет, або кодон.
Безперервність — кодони не розділяються між
собою, тобто інформація зчитується безперервно. Кожний з кодонів не залежить один від одного і під час біосинтезу зчитується повністю.
Дискретність — один і той же нуклеотид не може входити одночасно до складу двох або більш кодонів.
Специфічність — кожний кодон може кодувати лише одну амінокислоту. Завдяки цьому генетичний код не перекривається.
Виродженість — одна і та ж амінокислота може кодуватися декількома різними кодонами.
Слайд 42Колінеарність — послідовність кодонів нуклеотидів точно відповідає послідовності амінокислотних залишків у
поліпептиді
Наявність термінальних кодонів — беззмістовних, або стоп-кодонів, які не здатні кодувати
амінокислоти. Вони виконують функцію роздільника між двома ланцюгами кодонів та переривають синтез поліпептиду.
Універсальність — єдиний генетичний код є, практично, однаковим в організмах різного рівня складності — від вірусів до людини (хоча існують кілька інших, менш поширених варіантів генетичного коду, див. список на сайті NCBI Taxonomy)
Властивості генетичного коду
Слайд 43Всі варіанти 64 кодонів
За допомогою цієї таблиці можна визначити, яку
саме амінокислоту кодує певний триплет. Перший нуклеотид у триплеті беруть
із лівого вертикального стовпчика, другий - з верхнього горизонтального і третій - з правого вертикального. В місці перетину ліній знаходиться інформація про амінокислоту, яку слід визначити. Зазначимо, що в таблиці наведено триплети іРНК, а не ДНК.