Надійка Гербіш

1987 року в Збаражі, у родині вчителів. Росла в Тернополі,

де закінчила класичну гімназію, гуманітарний ліцей при Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти.

Згодом навчалася в Києві, а в 2010-му році отримала диплом за спеціальністю «Англійська мова та література».

Усними перекладами займалася з тринадцяти років. Перший перекладацький досвід здобула в американській місіонерській групі «Helping Hands».

У 16 почала дописувати в місцеві та всеукраїнські газети та журнали, а з 17-ти років працювала журналісткою в регіональному журналі.

редактором видавництва «Ездра».
У 2008-му році стала членом Національної спілки журналістів

України.

Велику відомість та популярність здобула після видання книжок «Теплі історії до кави» та «Теплі історії до шоколаду».

З вересня 2012 викладає у Тернопільському коледжі університету розвитку людини «Україна». Крім того авторка програми мотиваційних семінарів для підлітків «Навчіть мене мріяти».

Головна редакторка україномовних проектів видавництва «Брайт Стар Паблішинг».
2013 року стала однією з переможниць конкурсу «Жінка року» від «РІА плюс».
Заміжня, виховує доньку.

чимало улюблених справ: займається музикою та фотографією (була нагороджена дипломами

за участь у фото-виставках), пише дитячі вірші та дорослу прозу, є активною блоґґеркою (http://hudozhnytsya.livejournal.com/) і мандрівницею.

Разом із чоловіком служить у церкві, займається соціальною роботою. Її неофіційне творче прізвисько – Фея Радості.

дружина і щаслива мама маленької дівчинки. Полюю за натхненням і

з радістю ним ділюся. Вірю в дива. Вірю в Ісуса.

книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення,

далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву.

У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію.

Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів. 
Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так.

приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів

і малюють маршрути на поторсаних картах.

А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.

НАДІЙКА ГЕРБІШ (ШЕВЧЕНКО) – закохана жінка, вперта мандрівниця, письменниця й перекладачка, трохи фотографиня і трохи – кавова чарівниця.

Живе в затишному будинку, вікна якого виходять на старовинний Збаразький замок, разом зі своєю родиною.

Викладає «Історію світової літератури» й стверджує, що книжки й кава будуть навіть у Раю.

душ, які перестають вірити, в яких будні стають все більш

одноманітними і сірими, які думають, що щастя в грошах.
Можливо щастя в любові, для когось я майже 100% переконана - щастя в мандрах, для когось щастя в близьких, а ще для когось воно причаїлось серед гущі щойно випитої кави.
Якщо вам погано і самотньо, якщо вам холодно у власному оточенні, якщо дні у вас зливаються в один - дуже рекомендую. Особливо книга підходить мандрівникам!

Вона перетворить декілька годин в поїзді на справжню подорож із дуже незвичним досвідом.
http://www.kiwka.com/tepli-istoriji-do-kavy-nadijka-herbish/

адже затверджена назва не відповідає поданому змісту.

У історіях немає

чіткого сюжету. Є придумані люди, переважно пари молодих людей, є кава – різна за смаком і місцем її приготування, ще є чай та глінтвейн.

А далі? Герої постійно зайняті чаюванням, гуляють, сплять і читають книжки про таких же людей. Правда, вони вміють думати і мріяти.

Це скоріше історія однієї людини, її подорожі, зустрічі та мрії. Такий собі щоденник. І не треба було ускладнювати «Історії…» придуманими іменами - класичний щоденник автора в такому стилі мав би чудові відгуки.
         
В ЧОМУ Ж ПОПУЛЯРНІСТЬ «ТЕПЛИХ ІСТОРІЙ..»?

http://probapera.org/publication/13/14969/a-kazhut,-kavy-zabahato-ne-buvaje.html

в одном уюном кафе неподалеку от книжного магазина.
Она настолько МОЯ,

обо МНЕ и написана как будто мной, что я просто поражена. Невероятно теплые, такие львовские, укрытые теплым пледом и с запахом кофе небольшие рассказы талантливой молодой украинской писательницы.

Сугубо украинские словечки ласкают слух, нарисованные образы всплывают перед глазами, в руках волшебно возникает чашечка кофе со сливками, а за окном тихо капает осенний дождик.

http://www.livelib.ru/book/1000567113/reviews

українців, про тебе, про мене і просто про життя.
Затишна і

дуже позитивна книга. Звичайно ж вона пахне кавою, справжньою, натуральною. А ще я відчула  аромат кардамону, кориці, ванілі.  Все, як люблю. 
Одна із тих книг, які потребують періодичного перечитування. Адже читати про щастя, любов і злагоду -то так приємно. 

Тут немає супер-героїв, які  володіють надзвичайною силою і рятують світ; не знайдете тут героїнь, які вражають неперевершеною красою і в них закохуються всі підряд. 
Звичайні прості люди на сторінках цієії книги діляться своїми почуттями, подорожують, п'ють каву і чай, смакують шоколад і тістечка, і насолоджуються життям. 

Кожен знайде щось тут своє, особливе, найближче до нього. Для мене виявилося  таким невеличке оповідання. Здається, що то я писала. Здається, що про мене. А може про когось із вас?

http://www.livelib.ru/book/1000567113/reviews

книжки про просте життя, достатньо всього того, що є …

лише б чоловік завжди був поруч».

«…кохати по справжньому складно завжди».

«…море – то не море. Це просто дивні назва для тисяч нікому не відомих мрій».

«Коли любиш місто, воно неодмінно відповідатиме тобі взаємністю».

«...як квітка не може цвісти без стеблинки й коріння або як прекрасний купол на церкві не височітиме без фундаменту й стін, так і людина не може розвиватися й досягати вершин без тих, хто даруватиме їй опору».

не буде моря й високих гір, то будуть озера та

пагорби».

«...свобода - то не пошук, не боротьба, не втеча і не протистояння. Свобода - це достатність».

«Людину, яка вміє мріяти, уже не можна назвати невдахою!»

«З кожним світанком світ починає жити ніби заново, і в ті миті дуже важливо створити навколо себе багато нового щастя - думками, словами й усмішками».

«Я вчуся бачити радість і красу там, де інші бачать лише незгоди і труднощі».

разі не в електронному і читаю я їх, зазвичай, з

олівчиком. Намагаюсь розтягнути задоволення і читати лише по декілька історій в день, але інколи забуваюсь.
Це саме та книга яку варто читати дощового дня чи просто коли настрій не дуже, тоді вона необхідна як повітря, як промінчик сонця. Для мене ця книга стала оповіддю про кохання. Тільки не про любов, про яку зараз кричать на кожному розі і яка з почуттів перетворилась на казна-що, а про те справжнє кохання, яке лише для двох, яке всеоххоплююче і всепоглинаюче, яке прощає і возвишує. Якого інколи так не вистачає.

Воно таке тепле та ніжне, а головне рідне і вже не так важливо, що не поруч. Саме ця книга допомогла мені, навіть, змінитись, знайти себе в той час, коли здається все і всі проти тебе. Вона допомогла повірити в себе, змінити щось саме в собі. Стати більш усміхненою та життєрадісною. В усіх, практично в усіх оповіданнях ти впізнаєш себе, або хоча б частинку, може й не дуже велику але всеодно власну, свою історію. Ці оповідання такі маленькі, але приховують в собі безміно великий світ, вони зачіпають за душу і не відпускають!
Рекомендую всім і кожному. Обов’язково буду перечитувати.

http://www.livelib.ru/book/1000567113/reviews

2
ЦБС ДЛЯ ДОРОСЛИХ М. МИКОЛАЄВА

АДРЕСА:
ПР. ЛЕНІНА, 9

ТЕЛЕФОН:
(0512) 34-06-40

Е-MAIL:
niklibrary2eko@yandex.ua

і всіх читачів з виходом нового роману,

який знайшов гідне місце на полиці української літератури!


Гербіш, Н. Теплі історії до кави [Текст] / Н. Гербіш. - К. : Брайт Стар Паблішинг, 2014. - 168 с.