Опал

походить від давньосанскритського слова “упала” – коштовний камінь, грецькою мовою

це звучало як “опалос”, латинською – “опалус”.
Вважають, що опал був відомий раніше 250 р. до н.е.
Колір шляхетного опалу білий, сірий або чорний.
Головна властивість опалу – опалесценція – випромінювання, гра кольорів під дією сонячного світла.
У зв’язку з цим виділяють такі різновиди опалу: арлекін або східний опал – характеризується різноманітною плямистою опалесценцією на вогняному тлі; котяче око (рідкісний коштовний різновид) – володіє концентрично-зональною опалесценцією в яскраво-зелених тонах; царський опал – з темно-червоним або бронзовим ядром, смарагдово-зеленою облямівкою і незабарвленою зовнішньою зоною; джиразоль – просвічуючий голубуватий, голубувато-білий опал з червонувато-золотистою опалесценцією; вогняний опал – червонуватий або оранжевий з вогняними відблисками; лейкозос – молочно-зелений опал з опалесценцією в зелених тонах.
Серед звичайних опалів, які не володіють опалесценцією, виділяють фарфороподібний опал – кахолонг.

включеннями – моховими опалами.
Хімічна формула опалу SiO2· nH2O. Це кремнезем,

який містить 6-10 % води, яка при нагріванні втрачається, що призводить до потемніння і розтріскування опалу. Часто містить домішки Al2O3, Fe2O3, FeO, CaO, MgO, TiO2, MnO, Cr2O3, які впливають на забарвлення та інші властивості мінералу.
Більшість шляхетних опалів – це невпорядковані аморфні опали.
Кахолонг і звичайні чорні опали – це невпорядковані α-кристобаліт і α-тридиміт. Кахолонг ще вважають напівопалом.
Дослідження показують, що шляхетні опали складаються із однорідних за розміром сферичних частинок кремнезему діаметром 150-450 нм, розміщених за принципом кубічної упаковки. Ці частинки, у свою чергу, складені хаотично розміщеними дрібними глобулами діаметром 100-50 нм. Вони утворюють досить впорядковану упаковку, яка обумовлює псевдокристалічну структуру. Порожнини між сферами заповнені аморфним кремнеземом, повітрям, голчастими і неправильної форми кристалами тридиміту і кристобаліту. Сфери діють як тривимірна дифракційна гратка, розкладаючи світло і викликаючи опалесценцію.

2-2,20 г/см3. Твердість 5,5-6. В УФ променях у опалів може

спостерігатися біле, а у вогняних опалів – жовте і червоне світіння.
Виникнення шляхетних опалів пов’язано із гідротермальними процесами і древнім вивітрюванням. Шляхетні опали трапляються дуже рідко. Навіть в дуже багатих родовищах опалу його різновиди складають біля 1 %.
Родовища опалів є в Карпатах , Забайкаллі, Чехії, Угорщині, Мексиці, Гондурасі, США, Бразилії.
Однак 95 % світового видобутку опалів припадає на Австралію
Опали обробляють у вигляді кабошонів. Найкраща колекція опалів знаходиться у Відні. Тут зберігаються два відомих опала: один масою 7 тис. кар, інший розміром з куряче яйце. В Австралії був знайдений чудовий чорний опал “Девоншир” масою 100 карат.
Найбільший у світі білий опал був знайдений у 1989 році в Австралії масою 20350 каратів. Його назвали Юпітер-5.

не надає йому додаткового блиску. А колір для опалу –

це головна його характеристика. Адже привабливість цього коштовного каменя полягає в тому, що в ньому одночасно може проявлятися кілька відтінків, і це створює відчуття появи одночасно кількох райдуг. Якщо камінь забарвлений у кілька кольорів відразу, то він вважається багатоколірним. Опали, зазвичай, майже непрозорі. На латині опал називали «cupid paederos» - «дитина, як любов». Він був символом надії і чистоти, і, вважалось, що має здатність оберігати володаря від хвороб. В Греції вважалось, що опали дають володарю здатність бачити майбутнє. На Сході відношення до опалу було дещо іншим - в багатьох релігіях він був символом віри (конкретно - духу істини). За східними віруваннями, опали з’явились на небесах, і попадали на землю з блискавками, красу яких і втілювали.
Для ювелірів найбільш цінні чорні, зовсім непрозорі опали. Трохи нижче котуються псевдочорні кристалічні, а також молочно-білі. Окрім ювелірної, опали можуть представляти немалу колекційну цінність. Є багато каменів, які цікаві своїми відтінками або «рисунками» на них. Наприклад, в колекції Хоупа знаходиться безіменний вогняний опал унікальної прозорості з багатьма кольорами – червоним, жовтим, голубим і зеленим. На ньому гравіруванням нанесено зображення голови Апполона, яка оточена язиками полум’я.

захисні оправи. Раніше поверхню опалу покривали маслом, потом перейшли на

пропитку опалів безбарвною штучною смолою. Головна проблема, з якою стикаються при виготовленні і носінні прикрас з опалу – його чутливість до змін температури. Окрім того, з часом кількість води в опалі зменшується, і камінь губить свої властивості – оптично забруднюється і тріскає. Щоби цьому запобігти, часто об’єднують кілька каменів в імітацію одного (дублети, триплети). В серійних прикрасах часто використовують опалові дублети — відполіровані опалові пластинки, наклеєні на онікс, обсидіан, чорне скло або рядовий опал.
Якщо зберігати опали в умовах низької вологості, то через втрату вологи вони можуть потріскатися і помутніти. Тому ювелірні виробі і прикраси з опалами слід носити якомога частіше, так як коштовний камінь може брати необхідну йому вологу з повітря або шкіри того, хто його носить. Опалу протипоказано тривале перебування на сонці – він зневоднюється, губить полиск, стає молочно-білим. Його слід оберігати від різких перепадів температур, що може викликати утворення тріщин через велику кількість вологи, яка міститься в опалі. Опал слід оберігати від ударів і від дії абразивних матеріалів; чистити тільки в мильному розчині; ультразвукова і парова обробка не допускається.

В лабораторних умовах опали синтезуються значно швидше, ніж у природі.
Вперше

синтезували опал у 1964 році австралійські експериментатори.
А ось синтез шляхетного опалу дуже складний. Вихідним мінералом є розчин силікату натрію. Його використовують для отримання кульок кремнезему потрібного розміру. Цей силікатний розчин нагрівають з іонообмінними смолами упродовж 30-100 годин. Отримуються кульки певного розміру, які нагрівають до температури 600° С, а потім з’єднують за допомогою зв’язуючої маси – поліметилового метакрилату.
Діагностика: синтетичні опали на відміну від природних легко прилипають до язика, мають рівномірнозернисту мозаїчну структуру і зональну будову кольорових ділянок.
Імітації опалу: слокума – кремнієве скло з домішками кальцію і магнію, що надає сполуці ефект іризації. Є ще примітивні імітації опалу зі скла.

кольорів володіє опал, тим вища його вартість. Чорний опал вважається

одним з найгарніших. Зазвичай такий камінь має сірувато-чорний або темно-сірий відтінок з яскравими спалахами блиску, якщо опалом погратися. Чорний опал не тільки дуже гарний, але й в природі зустрічається дуже рідко. Це також впливає на його вартість. Опал чорного кольору розміром з невелику квасолинку може вартувати понад 25 000 доларів. Серед щляхетних опалів найбільш цінуються камені, в яких багато червоного кольору. Опали з сильним відтінками голубого або зеленого кольору не такі гарні, але зустрічаються частіше (джиразоль).

краси. Витонченість непрозорого опалу поєдналась в цьому камені з легким

фарфоровим, перламутровим блиском, від чого інколи кахолонг називають перловим агатом. Часто кахолонг порівнюють із застиглим озером місячного світла. І хоча ювелірам відомі зеленкуваті і зеленувато-голубі різновиди цього каменя, саме біле забарвлення найбільш цінується у кахолонга.

Кахолонг – напівопал; з точки зору геолога, це суміш опалу і тонкозернистого халцедону. З точки зору ювеліра, камінь кахолонг – чудесний дар природи, який прекрасно розкриває свою красу в кабошонах.

цього каменя також інтер’єрні прикраси. Вважається, що кахолонг дарує гармонію,

здоров’я, благополуччя. Це дуже «добрий» камінь, «корисний» для домашнього благополуччя, а тому інтер’єрні прикраси з кахолонгу – хороший подарунок знайомій сім’ї. Вироби з кахолонгу є також відмінним весільним подарунком, який пророчить гармонію, любов, сімейне щастя.

Ціна достойного кахолонгу складає 20 доларів за кілограм. Висока якість кахолонгу гарантує виняткову красу створених з нього речей.

Не дивлячись на те, що кахолонг не відноситься до дорогих каменів, тим не менше, в магазинах можна зустріти підробки. Під його видом часто продається синтетичний опал. Щоб відрізнити натуральний камінь від синтетичного, достатньо його покрутити перед джерелом світла: у натурального кахолонгу полиски нерівномірні, а у синтетичного полиски появляються рівномірно, незалежно від кута падіння світла.

складу (Австралія).

і коричневих відтінків.

із усіх знайдених раніше. Свою назву він отримав на честь

Олімпійських ігор в Мельбурні і був оцінений в 2005 році в 2,5 мільйона доларів.
Опал важить 700 каратів і через свою неперевершену чистоту він залишився не ограненим.

найціннішим в світі чорних опалів. Компанія Altman & Cherny вирізала

і відполірувала камінь. Вона отримала справжній скарб. Опал набув мармурового візерунку, в якому червоний, зелений і синій – домінуючі кольори на чорному фоні каменя. Опал важить 180 каратів і має розміри: 3 дюйма на 1,8 дюйма. Його оціночна вартість дорівнює 1 мільйону австралійських доларів.
Опал Південне Полярне Сяйво належить Altman & Cherny і демонструється на постійно діючій виставці в Сіднеї.

названий унгварит. Пізніше вияснилось, що це зовсім не новий мінерал

з особливим складом і структурою, а добре відомий опал з домішкою глинистого мінералу нонтроніту і гідроксидів заліза. Через зелене забарвлення цей камінь часто називають в літературі хлоропалом. Однак, забарвлення у нього може бути різне, але частіше зустрічаються зелені відтінки. Забарвлення унгвариту визначається забарвленням нонтроніту і може бути зеленувато-жовтим, фісташково-зеленим, коричневим, янтарно-жовтим, червоно-бурим, сірувато-голубим і чорним. Камінь дуже гарним і злегка просвічує у зламах і поліровках, подібно до нефриту або бурштину.
 Унгварит частіше всього знаходять серед андезитових порід північно-західної частини Вигорлат-Гутинської вулканічної гряди. Його утворення пов’язано з діяльністю гарячих газів і розчинів, які циркулювали в масиві лави, що застигала. Камінь зустрічається у вигляді жовен і гнізд в андезитах і хаотично розсіяний в самих різних частинах лавових потоків. Його виділення мають кулеподібну, еліпсоподібну або взагалі неправильну форму. Унгваритові утворення можуть досягати в діаметрі понад 2 м. В ядрах його найбільш великих кулеподібних утворень присутній чистий напівпрозорий опал білого кольору з характерними кільцевими тріщинами і порожнинками, які виникли в результаті зневоднення і старіння каменя. При ударі молотком монолітні куски легко розбиваються на гострокутні уламки. Жовна унгвариту зовні зазвичай мають зелене забарвлення, яка до центру змінюється світло-коричневою і жовтою.