Пiзнання Землi в стародавнi часи та епоху середньовiччя

півсфери, яку тримають чотири слони. Слони стоять на величезній черепасі,

а черепаха на змії, яка, згорнувшись кільцем, замикає навколоземний простір.

внизу - Земля, над нею - богиня неба; ліворуч і

справа - корабель бога Сонця, показуючи шлях Сонця по небу від сходу до заходу.

Зі східного моря в золотій колісниці піднімався кожен ранок бог

Сонця Геліос (ототожнений пізніше з Аполлоном) і здійснював свій шлях по небу.

гори, на західному схилі якої знаходиться Вавилония. Вони знали, що

на південь від Вавилона розкинулося море, а на сході розташовані гори, через які не наважувалися переходити. Тому ним і здавалося, що Вавилония розташована на західному схилі "світової" гори.

VI столітті до н. е.) уперше висловив припущення про кулястість

Землі. Піфагор виявився правий. Але довести гіпотезу Піфагора, і тим більше визначити радіус земної кулі вдалося значно пізніше. Вважається, що цю ідею Піфагор запозичував у єгипетських жерців. Коли про це знали єгипетські жерці, можна тільки здогадуватися, оскільки вони на відміну від греків приховували свої знання від широкої публіки.
Сам же Піфагор, можливо ще спирався на свідчення простого моряка Скілака Каріандського, який в 515 році до н.е. зробив опис своїх плавань по Середземномор'ю.

до н. е.) першим використовував для доказу кулястості Землі спостереження

за місячними затемненнями. Ось три факти:
1. тінь від Землі, що падає на повний місяць, завжди кругла. Під час затьмарень Земля буває повернена до місяця різними сторонами. Але тільки куля завжди відкидає круглу тінь.
2. Кораблі, віддаляючись в морі від спостерігача, не поступово втрачаються із виду за рахунок далекої відстані, а майже миттєво як би "тонуть", зникаючи за лінією горизонту.
3.деякі зірки можна побачити тільки з певних частин Землі, а для інших спостерігачів вони не видно ніколи.

стали володарювати військові морські дружини давньоскандинавських племен – вікінгів.

у Китаї та Індії побував венеціанський купець Марко Поло.

арабський мандрівник 14 ст. Ібн Баттута.