Поліетилен (ПЕ )

від - 800С до + 600С. При температурах нижче -

800С поліетилен крихкий, а при залежності від методу отримання від 920 до 960 кг/м3. З ростом густини знижується еластичність поліетилену та росте жорсткість. Добре витримує навантаження без руйнування Добрий діелектрик. Температура експлуатації від - 800С до + 600С. При температурах нижче - 800С поліетилен крихкий, а при температурах вище + 600С він розм'якшується. Стійкий до дії води, водяних пар, органічних розчинників, мінеральних кислот і лугів. Розчиняється переважно при нагріванні в хлорованих вуглеводах (дихлоретан, хлороформ), в ароматичних вуглеводах (толуол, бензол). Повільно окиснюється на повітрі.

либо вязкотекучее состояние.
При обычной тем-ре термопласты находятся в твердом состоянии.

При повышении температуры они переходят в высокоэластичное и далее — в вязкотекучее состояние, что обеспечивает возможность формования их различными методами. Эти переходы обратимы и могут повторяться многократно, что позволяет, в частности, производить переработку бытовых и производственных отходов из термопластов в новые изделия.
Переработка термопластов в изделия не сопровождается необратимой химической реакцией. Пригодны к повторной обработке (формованию).

Полимеры-термопласты могут иметь линейное или разветвлённое строение, быть аморфными (ПС, ПММА) либо кристаллическими (ПЭ, ПП). В отличие от реактопластов для термопластов характерно отсутствие трёхмерной сшитой структуры и переход в текучее состояние, что делает возможным термоформовку, литьё и экструзию изделий из них.
Некоторые линейные полимеры не являются термопластами, так как температура разложения у них ниже температуры текучести (целлюлоза).

химической реакцией, приводящей к образованию неплавкого и нерастворимого материала. Наиболее

распространенные реактопласты на основе фенолформальдегидных, полиэфирных, эпоксидных и карбамидных смол (например, углеволокно). Содержат обычно большие количества наполнителя — стекловолокна, сажи, мела и др.

Основные преимущества реактопластов (РП), по сравнению с термопластами - более широкие возможности регулирования вязкости, смачивающей и пропитывающей способности связующего; недостатки обусловлены экзотермическими эффектами, объемными усадками и выделением летучих веществ при отверждении и связанными с этим дефектностью и нестабильностью формы изделий и их хрупкостью. Процессы формования изделий из РП обычно более длительны и трудоемки, чем из ТП. На предельных стадиях отверждения РП не способны к повторному формованию и сварке. Соединение деталей из РП производят склеиванием и механическими методами. При низких степенях отверждения РП способны к так называемой химической сварке и приформовке одной детали к другой.

напряжения) возможны три физических (деформационных) состояния: стеклообразное, высокоэластическое и вязкотекучее.

Практическое применение полимеров определяется тем, в каком из этих состояний находится данный полимер при температуре его использования.

полімеризація) та ПЕ низького тиску (ПЕНТ)

низьку густину. Ступінь розгалуження полімеру та його структура разом з

молекулярною масою і полідисперсністю є важливим параметром, що визначає властивості матеріалу. Один з найкращих методів визначення ступеня розгалуження полімеру є дослідження його інфрачервоних спектрів ( ІЧ) і спектрів ядерного магнітного резонансу(ЯМР).

можна обчислити за рівнянням(СНз-група може розміщуватись як на кінцях ланцюга,

так і на і на кінцях кожного розгалудження):

У нефракціонованих зразках ПЕВТ міститься 0,2-0,6 метильних груп на 1 000 атомів вуглецю. Поліетилен, як і більшість інших полімерів, має частково кристалічну і частково аморфну будову.

не є стійким до дії сильних окисників і концентрованих сірчаної,

азотної та хромової кислої. Він не розчиняється при кімнатній температурі в органічних розчинниках, тоді як при 76 °С і вище розчиняється в ароматичних і аліфатичних галогенпохідних вуглеводнях.

ПЕВТ переробляють всіма способами, що використовуються для переробки термопластів: литтям підтиском, вальцюванням, каландруванням, пресуванням, а також механічною обробкою.

Поліетилен широко застосовують в електронній, електромеханічній промисловості, в також у виробництві плівок, волокон, товарів народного вжитку тощо. Крім цього, він слугує матеріалом для покриття, який можна наносити напилюванням. Поліетилен фізіологічно не шкідливий, і тому знайшов застосування у медицині.
Виробництво полімерів та кополімерів етилену випереджає всі інші види синтетичних матеріалів.

припадає на ПЕНТ, який одержують йонною полімеризацією в рідкій або

газовій фазах.
Виробництво ПЕНТ у рідкій фазі ведуть у присутності каталізаторів Циглера-Натта. З них найпоширеніший каталізатор

Поліетилен низького тиску (ПЕНТ)

Виробництво ПЕНТ у газовій фазі ведуть при 100-105 °С і тиску 2,2 МПа з використанням як каталізатора дициклопентадієнілхромату, нанесеного на активований силікагель.

алкілалюмінію та тетрахлориду титану. При збільшенні вмісту останнього збільшується швидкість

полімеризації, але зменшується молекулярна маса. При мольному співвідношенні компонентів від 1 : 1 до 1,2 : 1 утворюється поліетилен з молекулярними масами від 60 000 до 200 000;
при співвідношенні 2:1- до 800 000. Регулюють молекулярну масу ПЕНТ також додаванням передавача ланцюга -водню. Середньомасова молекулярна маса ПЕНТ та парціальний тиск водню (Рн) пов'язані емпіричним співвідношенням:

масою до 3 500000, який відрізняється настільки високими ударною в'язкістю,

модулем пружності і стійкістю до розтріскування, що використовується для виготовлення штучних колінних і тазостегнових суглобів.

Властивості поліетиленів ВТ та НТ відрізняються суттєво. Останній застосовують там, де потрібна підвищена жорсткість і теплостійкість, а також мала проникність. Це, насамперед, виготовлення виробів технічного призначення (литтям під тиском), бутилів та інших місткостей (видуванням), труб (екструзією).

полістирол одержують тільки радикальною полімеризацією в блоці, емульсії та суспензії.

полімер лінійної будови з досить високою молекулярною масою. Ступінь полімеризації

промислових сортів полістиролу залежить від способу одержання і становить 500-2 000.
Молекули полістиролу мають 1,3 будову (голова до хвоста)

Полістирол є розчинний в ароматичних і хлорованих вуглеводнях, естерах, кетонах і піридині. Нерозчинний в аліфатичних вуглеводнях, нижчих спиртах, етерах, фенолі, оцтовій кислоті і воді.
Полістирол - це твердий, крихкий і прозорий полімер. Механічні властивості стиролу залежать не тільки від його молекулярної маси, а й від температури і погіршуються при наближенні до точки топлення полістиролу.

можна по декілька разів переробляти без суттєвого погіршення їх властивостей.

Термічна деполімеризація полімеру відбувається при температурі понад 300 °С.

Температура топлення полістиролу залежить від молекулярної маси, полідисперсності продукту, а також від природи пластифікатора і знаходиться в межах 80-120 °С.

Теплопровідність полімеру практично не змінюється в інтервалі температури, нижчої від температури склування. Теплове розширення полістиролу у 8 разів більше від сталі, що потребує особливої обережності при формуванні виробів з нього, які містять впресовані частинки металу.

його широко застосовують в електротехніці. Він стійкий до дії електричного

струму й електричної дуги. Електрична напруга не спричиняє утворення електропровідної смуги, оскільки при високій температурі не настає обвуглення або деполяризація і виділення мономеру. Поверхня полістиролу здатна нагромаджувати статистичну електрику, утворюючи при цьому як позитивний, так і негативний заряди.

Хімічна стійкість полістиролу висока. Він інертний при кімнатній температурі до основ, розчинів солей і кислот, за винятком концентрованої азотної і льодяної оцтової кислот. Під впливом сонячного світла полістирол жовкне і стає крихким. Полістирол легко забарвлюється. Його переробляють у вироби литтям під тиском і екструзією.


Для покращення властивостей полістиролу його модифікують на стадії одержання кополімеризацією стиролу з каучуком (ударотривкий полістирол), акрилонітрилом, малеїновим ангідридом та бутадієном-1,3 (АБС-пластики).

в ароматичних і хлорованих вуглеводнях, етерах і естерах. При нагріванні

до 250 °С і більше відбувається його деполімеризація.
Переробляють ударотривкий полістирол у вироби литтям під тиском, екструзією і вакуум-формуванням.
З ударотривкого полістиролу литтям під тиском та формуванням виготовляють корпуси телерадіоапаратури та комп'ютерів, а також деталі внутрішнього облицювання холодильників і контейнери для зберігання продуктів. Виробництво ударотривкого полістиролу постійно збільшується.

виробництві всіх видів природних та синтетичних каучуків його частка зараз

становить понад 70 %. СКС є кополімером бутадієну зі стиролом у співвідношенні приблизно 2,5:1.

найпоширенішим синтетичним каучуком. 70 % його йде

на виготовлення автомобільних шин. Крім цього з нього виготовляють транспортерні стрічки, рукави, шланги, взуття та практично всі побутові гумові вироби.

під маркою СН) одержують емульсійним, суспензійним і найсучаснішим безперервним методом

полімеризації в масі.

Його застосовують для виготовлення різних виробів технічного і побутового призначення (касет, запальничок, упакування тощо).

Його отримують завдяки прищепленню кополімеру акрилонітрилу зі стиролом на полібутадієн

під тиском, екструзією, вакуум-формуванням і каландруванням.

АБС-пластики відрізняються від полістиролу високою

ударною в'язкістю і теплостійкістю, підвищеною хімічною стійкістю і здатністю до металізації. Вони як і полістирол водонепроникні і мають високі діелектричні властивості.

АБС-пластики використовують як конструкційні матеріали для виготовлення деталей електротехнічної промисловості (корпуси телевізорів, приймачів тощо), автомобільної та суднобудівної промисловості, товарів народного вжитку.

Пінополістирол (пінопласт), тобто полістирол з осередками, заповненими повітрям) має структуру

застиглої піни, і головним показником оцінки цієї структури є уявна густина, яка відповідає співвідношенню твердої та газоподібної фаз.
Гранична температура експлуатації виробів з пінополістиролу - 60 °С. Значну кількість цього пластику застосовують як ізолятори тепла у судно-, вагоно- та авіабудівництві. Пінопласт має дуже малу густину (~40 – 80 кг/м3) і низьку теплопровідність, тому використовується для тепло- і звукоізоляції будинків, як протиударні прокладки, як добавка до бетону. Пінополістирол розміщений у стінках всіх побутових холодильників, з його допомогою упаковують усю телерадіо-відеоапаратуру.