Презентац ія на тему:

теорії темпераменту.
1. Типологія К.Г. Юнга.
2. Уявлення про темперамент

Г. Айзенка.
3. Акцентуації темпераменту по К. Леонгарду.

К. Юнг Г. Айзенк

Інтроверсія — екстраверсія — поширена в психології категоризація рис особистості. Два найвідоміші визначення поняття інтроверсії-екстраверсії належать Карлу Густаву Юнгу і Гансові Айзенку

У цій праці стверджується, що екстраверсія проявляється в спрямованості лібідо

людини на зовнішній світ, у тому, що екстраверт віддає перевагу соціальним та практичним аспектам життя без занурення у світ уяви та роздумів. Інтроверт, навпаки, віддає перевагу роздумам і уяві в операціях з реальними зовнішніми об'єктами.

виділив ряд самостійних факторів (психологічних функцій), які він раніше включав

до складу екстраверсії-інтроверсії: мислення, почуття (переживання), відчуття , інтуїція. По-друге, починаючи зі своєї програмної роботи «Психологічні типи» (1920) він не говорив про екстравертів та інтровертів, а про домінанту функцію екстраверсії або інтроверсії. Тобто він писав, що в психіці індивіда, людини може домінувати одна з функцій — екстраверсійне або інтроверсійне мислення, почуття, відчуття, інтуїція, при цьому в психіці знаходилося місце і для інших функцій, які відігравали допоміжну роль.

змістом — для Айзенка ці поняття є полюсами суперфактора —

комплексу корелівних між собою рис особистості, які генетично детерміновані.
Типовий екстраверт за Айзенком оптимістичніший, імпульсивній, має широке коло знайомств і слабкий контроль над емоціями та почуттями.
Навпаки, типовий інтроверт — спокійний, віддалений від усіх, крім близьких людей, планує свої дії завчасно, любить порядок у всьому і тримає свої почуття під суворим контролем.

даного терміну у Юнга і переосмислив його: за Леонгардом, екстраверт

— особистість безвільна, піддана впливу з боку, інтроверт — особистість з волею. У той же час, типологія Леонгарда є психіатричною, а не психологічною, і відноситься перш за все до патології. Якщо ж говорити не про патології, то близькими до тлумачення Леонгардом (але не Юнгом) даного терміну є такі терміни психології, як локус контролю (внутрішній і зовнішній), екстерналізмі інтерналізмі (Акофф і Емері), та ін.

своїх проявах на зовнішній світ, на оточуючих.
Для екстравертів характерна поведінка,

при якій людина прагне до:

Спілкування з людьми,
Уваги з боку оточення,
Участі у публічних
виступах,
Участі в багатолюдних
заходах і вечірках.

дій, людей, місць та речей. Тривалі періоди бездіяльності, внутрішнього споглядання,

самотності або спілкування тільки з однією людиною позбавляють їх відчуття сенсу життя. Тим не менше, навіть екстравертам необхідно чергувати періоди гарячкової активності з відпочинком. Екстраверти можуть багато чого запропонувати нашому суспільству: вони легко самовиражається, сконцентровані на результатах, воліють перебувати в натовпі і діяти.
Екстраверт може бути чудовим тамадою, організатором (часто на громадських засадах), урядовцем, керівником, артистом чи конферансьє.

зупинятися, переставати витрачати енергію і відпочивати, щоб зарядитися знову. Саме

можливість зарядитися і забезпечує інтроверту менш збуджуючу обстановку. У ній вони відновлюють енергію. Нерідкі випадки, коли інтроверти через соціальне несприйняття переступають через себе і надягають «маску», стаючи веселою, товариською людиною, але як тільки у нього з'являється можливість відпочити від своєї ролі, і зануритися у свої думки, інтроверт стає таким, яким він є — орієнтованим
на свій внутрішній світ. Типовий
інтроверт спокійний, віддалений
від усіх, крім близьких людей,
планує свої дії завчасно, любить
порядок у всьому і тримає свої
почуття під суворим контролем.
Якщо екстраверту для комфорту
необхідна присутність інших
людей, то інтроверту комфортно
працювати і на самоті.
Інтроверт може бути чудовим
ученим, психологом, дослідником
або письменником.