Презентац ія з дисципліни “Корпоративні фінанси” на тему “Оцінка вартості

3 курсу
6505-4
Яковлєва Є.М.

вартість діючого підприємства або вартість 100 % корпоративних прав у

діловому підприємстві.

Вартість бізнесу — це поточна вартість майбутніх благ від володіння бізнесом; сума дисконтованих грошових потоків, що генеруються підприємством.

час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування

коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій M&A (поглинання і приєднання);
у ході реорганізації підприємства (мета оцінки — визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);
у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);
у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки — визначення реальної ціни продажу майна);
у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки — визначити реальну вартість кредитного забезпечення);
у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);
під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об’єкта приватизації).

систему вимірювання цінності на основі ресурсів, яка поєднує три взаємопов’язані

підсистеми: моделі оцінювання капіталу за фундаментальною вартістю; систему показників результатів діяльності; систему факторів (драйверів) створення вартості (рис.1).

вартість;
ЧП – чистий прибуток;
Кобор. – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу
К –

інвестований (функціонуючий) капітал;
wоб.к. – частка оборотного капіталу у загальній його величині
WACC – середньозважена вартість капіталу;
kпот.ліквл – коефіцієнт поточної ліквідності
rкап.- коефіцієнт рентабельності капіталу, який розрахований за чистим прибутком;
wкор.ПК – частка короткострокового позикового капіталу у загальній величині позикового капіталу
rпрод.- коефіцієнт рентабельності продажу;
kфін.лів. – коефіцієнт фінансового лівереджу;
ВР – виручка від реалізації;
kстр.кап. – коефіцієнт структури капіталу;
Wкап. – продуктивність капіталу (активів);
Об.к. – оборотний капітал;
ПК – позиковий капітал;
kавт. – коефіцієнт автономії;
Кор.ПК. – короткостроковий позиковий капітал;
ВК – власний капітал

в кінцевому підсумку формують певну величину економічної доданої вартості, а

саме: величину інвестованого капіталу та його ціну; прибутковість капіталу, продаж та продуктивність активів; величину оборотного капіталу, його ліквідність, швидкість обороту; фінансовий, виробничий та ціновий ризики. Систематизація показників вимірювання цінності на основі ресурсів дозволила розробити комплексну систему вимірювання вартості підприємства, побудовану на системі драйверів (факторів), які безпосередньо або опосередковано здійснюють вплив на створення або зміну вартості для власників підприємства, а також можуть слугувати конкретними інструментами поточного та стратегічного управління для менеджерів.

якою може бути укладена угода між продавцем і покупцем за

умови, що обоє діють без примусу, компетентно й до обопільної вигоди. Найчастіше необхідність розрахувати ринкову вартість виникає при укладенні угоди з переходу прав власності на підприємство й коли необхідно визначити ціну його купівлі-продажу.
Ринкову вартість підприємства визначають капіталізацією його цінності (прибутковості, рентабельності), соціально-економічної значимості, унікальності, інноваційності й інтелектуалізації продукції, що випускається, робіт, послуг.
Балансова вартість підприємства не розглядається як стандарт вартості й, як правило, не використовується з метою оцінки бізнесу, тому що включає тільки вартість активів балансу й тому не дає повної вистави про вартість підприємства.

та нетто-підходів. За нетто-підходу вартість підприємства визначається як відношення чистого

прибутку до ставки капіталізації
За брутто-підходу вартість підприємства встановлюється як різниця частки від ділення прибутку до сплати процентів на середньозважену вартість капіталу та суми позичкового капіталу.

Приклад
Визначимо вартість підприємства методом капіталізації його доходів, якщо: фактична та прогнозна структура капіталу підприємства становить 3:7;
власний капітал — 300 тис. грн ;
позичковий капітал — 700 тис. грн ;
стабільний прогнозований обсяг чистого прибутку — 57 тис. грн;
плата за користування позичковим капіталом — 15% річних = 105тис. грн;
інвестор готовий вкладати кошти в корпоративні права підприємства за мінімальної ставки дохідності в 19%.
Якщо абстрагуватись від впливу податкового фактора, то середньозважена вартість капіталу підприємства (WACC) знаходиться на рівні 16,2 % .
Вартість підприємства за методом розрахунку капіталізованого доходу складатиме близько 300 тис. грн (57 000 /0,19).
Для перевірки використаємо брутто-підхід: =162000/16,2 -700=300. Таким чином, у цьому прикладі вартість підприємства відповідає величині його власного капіталу.

оцінки вартості майна найбільшого поширення дістали три методичні підходи до

оцінки вартості підприємства:
Дохідний підхід;
майновий (витратний);
ринковий.

сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів

тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов’язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.
Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:
оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);
метод розрахунку чистих активів;
розрахунок ліквідаційної вартості.

оцінки:
Методи капіталізації доходів від бізнесу.
Методи дисконтування грошових потоків (Discounted

Cash-flow,DCF).
Методи врахування надлишкового доходу (моделювання надприбутку)

чистих грошових потоків (DCF); метод капіталізації доходів.
Методи дисконтування грошових

потоків (DCF). Дана група методів враховує зміну грошового потоку з часом, якщо характер вказаних змін відомий. Так, наприклад, якщо протягом періоду, на який прогнозується розмір грошового потоку, оцінюване майно буде потребувати певного ремонту або вдосконалення для забезпечення дієздатності, то ці витрати повинні враховуватись як відхилення від звичайного рівня.
Методи капіталізації доходів від бізнесу. Застосовуються, якщо в періоді, за який буде визначатися розмір доходу, не очікується його значних відхилень від сучасного (або базового) рівня.

(як правило, у формі відсотка), який використовують для переведення доходу

у вартість. Природа і методика визначення ставки капіталізації загалом є тією самою, що й ставки дисконтування. Однак для цілей капіталізації, як правило, беруть ставку дисконту щодо вартості залучення власного капіталу: очікувана інвесторами ставка дохідності за вкладеннями
у корпоративні права підприємства.


У разі стабільних доходів для оцінювання рекомендуємо
використовувати формулу так званої «довічної ренти»:
Vк=FCF/r,
де Vк – вартість підприємства за методом капіталізації доходу; FCF – очікувані доходи підприємства, які підлягають капіталізації; r – ставка капіталізації (дорівнює ставці вартості власного капіталу).

порівняння трансакцій
Ринковий підхід дає змогу визначити ціну, яку інвестори за

наявних економічних і політичних обставин готові заплатити нинішнім акціонерам за оцінюване підприємство, при цьому загальну його вартість установлюють як сукупну ринкову вартість акцій (ринкова капіталізація) на основі порівняння оцінюваного підприємства з аналогом або
середньогалузевим рівнем.

У межах ринкового підходу найпоширенішими
методами вважаються такі:
• зіставлення мультиплікаторів;
• порівняння продажів (трансакцій).

основі зіставлення значень окремих показників аналогічних підприємств. Метод ґрунтується на

тезі про рівність окремих мультиплікаторів, розрахованих для підприємств-аналогів. Алгоритм розрахунку ринкової вартості підприємства за цим методом є таким:
V = П × М,
де V – вартість підприємства, розрахована на основі зіставлення мультиплікаторів; П – значення показника, що порівнюється (чиста виручка, прибуток, CF тощо), на оцінюваному підприємстві; М – мультиплікатор (розраховується з використанням даних підприємства-аналога).

У ролі мультиплікаторів здебільшого
використовують такі показники:
• відношення ціни (корпоративних прав чи підприємства) до чистої виручки від реалізації;
• відношення ціни підприємства до операційного грошового потоку;
• відношення ціни до чистого прибутку;
• відношення ринкового курсу корпоративних прав до балансового.

ціни продажу аналогічних об’єктів. Він передбачає, що суб’єкти ринку здійснюють

операції купівлі-продажу майна за цінами, які були встановлені при купівлі-продажу аналогічних об’єктів. Оскільки абсолютних аналогів практично немає, ціни продажу порівнюваних підприємств коригуються на спеціально обчислені поправочні коефіцієнти, які характеризують рівень відмінності об’єкта оцінювання та його аналога.
З метою забезпечення об’єктивності оцінювання визначену згідно з ринковим підходом порівняльну вартість коригують на відповідні поправки, що характеризують ризиковість об’єкта оцінювання, відмінності в правах власності на нього, рівень мобільності корпоративних прав тощо.

отримати реальну ринкову вартість оцінюваного майна. Недоліки методів оцінювання за

ринковим підходом полягають у тому, що вони не дають змоги врахувати вартість потенційних прибутків, які можна отримати, експлуатуючи об’єкт оцінювання. Саме тому в процесі становлення вартісно-орієнтованого управління результати оцінювання підприємства за вказаними методами доцільно зіставляти з його вартістю, розрахованою за методом капіталізованої вартості чи дисконтування грошових потоків.

чинниками, як значна питома вага збиткових підприємств, низький рівень фінансової

стійкості, обмеженість власних фінансових ресурсів, порушення структури капіталу тощо.

Обставини застосування майнового підходу:
інформаційною базою оцінки вартості підприємства є бухгалтерська звітність;
достовірність оцінки вартості забезпечується можливістю використання різних методів оцінки вартості активів;
можливе внесення корегувань у розрахунки вартості підприємства, пов’язаних з технічними помилками та з необхідністю переоцінки активів з урахуванням інфляції, можливостей економічного зростання або фінансово-економічного потенціалу підприємства

в компанії - наступає параліч грошових надходжень, чистий грошовий потік

стає від'ємним. У структурі менеджменту компанії та в її оцінці зовнішніми контрагентами наростають незворотні зміни — всі знають, що компанія колапсує, проте допомоги чекати нізвідки. Настає зупинка операційної діяльності і далі вже арбітражний керуючий спробує зробити розтин попередніх подій для того, щоб встановити, що ж дійсно було причиною летального їх розвитку.

підприємств, адже у новоствореного підприємства відсутні показники фінансової діяльності за

минулі роки. Однак ринковий метод може застосовуватися лише за умов добре розвиненого фондового ринку, відсутності проблеми ефективності ринку (market efficiency problem: в силу різних причин, наприклад інсайдерської інформації, ціна на фінансові активи певних підприємств не відображає реальну вартість підприємства), наявності підприємства-аналога.

підприємства. Суть концепції полягає у тому, що управління підприємством у

довгостроковій перспективі повинно бути спрямоване на підвищення вартості підприємства.

Вартісно-орієнтоване управління складається з трьох компонентів:
1. Процес створення вартості (як компанія може збільшити або згенерувати максимальну майбутню вартість).
2. Управління заради вартості (система управління, зміна менеджменту, організаційна культура, комунікація, лідерство).
3. Вимірювання вартості (оцінка діяльності компанії відбувається з урахуванням вірогідної динаміки змін зовнішньої і внутрішньої сфери організації).
Вартісно-орієнтоване управління залежить від корпоративної мети і цінностей компанії. Корпоративна мета може бути або економічною (акціонерна вартість), або може бути орієнтована на інші зацікавлені сторони

підприємства від звичайної діяльності за відрахуванням податків, зменшений на розмір

плати за весь інвестований у підприємство капітал.
Показник застосовується для оцінки ефективності діяльності підприємства з позиції його власників, котрі вважають, що діяльність підприємства має для них позитивний результат у випадку, якщо підприємству вдалося заробити більше у порівнянні з прибутковістю альтернативних вкладень.

– чистий операційний прибуток після виплати податків;
WACC (Weighted Average

Cost of Capital) – середньозважена вартість капіталу;
CE (Capital Employed) – інвестований капітал .

оцінити, чи покривають доходи від бізнесу поточні витрати на обслуговування

джерел фінансування бізнесу:
CVA= OCF – OCFD
де OCF – операційний грошовий потік;
OCFD – необхідний (для обслуговування всього капіталу) грошовий потік.

Формулу розрахунку CVA можна розкласти на кілька складових:
1. Продаж – Витрати = Операційний прибуток.
2.Операційний прибуток +/- Зміни оборотного капіталу – Нестратегічні інвестиції = Операційний грошовий потік.
3. Операційний грошовий потік – Необхідний грошовий потік = CVA.

Позитивна величина CVA свідчить про достатність коштів, що їх заробляє банк для своєї поточної діяльності.

( гудвілу). Результат розрахунку CVA за суттю є прибутком після

виплат на капітал ( зовнішнім та внутрішнім власникам капіталу). Як видно, CVA є активом, оскільки здатний приносити реальний дохід. З іншого боку, CVA є пасивом – доходом майбутніх періодів, що його принесе нематеріальний актив у вигляді гудвілу. Ураховуючи зазначене, грошова додана вартість є повноцінним економічним поняттям. Тому поняття грошова додана вартість є доречним для показника, який використовується у фінансовому аналізі. Для включення в баланс можна використовувати наступні рахунки: у класі 4, у розділі 43 – групу 433 «Гудвіл, що виник в результаті діяльності»; у класі 3, у розділі 36 – групу 368 «Доходи від створення доданої вартості»; у класі 6, у розділі 65 – групу650 «Позитивний результат від гудвілу».

щодо оцінки вартості майна необхідно дотримуватися певної послідовності дій та

вибрати найоптимальнішу для конкретного об’єкта методику оцінки.

проведення оцінки вартості підприємства.
Збір вихідної інформації про об’єкт оцінки
Вибір

та обґрунтування методології оцінки.
4. Застосування методичних підходів, методів та оцінних процедур.
5. Проведення аудиторської перевірки та інвентаризації майна.
6. Узгодження результатів оцінки.
7. Складання звіту про оцінку підприємства та висновку про вартість об’єкта оцінки на дату оцінки.
8. Затвердження результатів оцінки.
9. Рецензування звіту про оцінку.

про мету оцінки та обґрунтування відповідної бази оцінки;
перелік обмежень щодо

застосування результатів оцінки;
викладення всіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;
опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних під час виконання оцінки;
висновки щодо найефективнішого використання об’єкта оцінки;
викладення змісту використаних методичних підходів, методів та оцінних процедур;
розрахунки, на основі яких зроблено висновок про вартість об’єкта оцінки;
висновок про вартість об’єкта оцінки;
додатки, що включають копії всіх необхідних документів, а також інші інформаційні джерела, які роз’яснюють та підтверджують припущення і проведені розрахунки;
терміни дії звіту та висновку про вартість об’єкта оцінки.