Роль дипломатичного листування в дипломатичній практиці

групи КР-Б-1-13-4.0д Рожкова Тетяна

допомогою якої здійснюють письмові офіційні зносини між державами, а також

висловлюють позицію держави з того чи іншого міжнародного питання.

Це один із основних інструментів зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави.

(президенти, монархи, прем’єр-міністри, міністри, віце-міністри, керівники головних органів державної адміністрації,

посли, посланники та ін.),
так і установи (МЗС, посольство, місія при ООН тощо).

якими висловлюють повагу до адресата. Це формули:
- звертання до адресата;
-

висловлення поваги до адресата на початку тексту документа;
- заключний комплімент наприкінці документа.

посланнях глав держав і урядів, особистих і вербальних нотах, пам’ятних

записках.

установи);
в) місце і дата відправлення листа;
г) текст,який складається з таких

частин:
- звертання / висловлення поваги до адресата;
- виклад суті справи;
- заключний комплімент;
д) підпис / печатка;
е) адреса – назва установи адресата / ім’я та прізвище адресата.

Типова структура дипломатичного листа передбачає такі реквізити:

Склад реквізитів та особливості їх оформлення залежать від виду дипломатичного листа.

має відповідати кожному конкретному випадку.
Наприклад, для вирішення поточних справ, технічних

питань, прискорення видачі віз, реєстрації автомобіля, тощо обирають вербальну ноту; для інформування про позицію держави стосовно того чи іншого питання прийнято користуватися особистою нотою, меморандумом.

повагу до адресата. Це:
- звертання – етикетна формула, що в

шанобливій формі називає того, до кого звернене повідомлення;
- висловлення поваги – етикетна формула, що фіксує факт засвідчення поваги до адресата;
- заключний комплімент – етикетна формула, що підкреслює та підсилює засвідчення поваги до адресата, висловлене в початковій компліментарній формулі.

офіційних назв держав.
Ці власні назви мають точно відповідати записам

в офіційних документах, які виходять від іншої сторони.
Це особливо стосується складних імен і прізвищ, наприклад, арабських, іспанських тощо. 
Наприклад, повний титул глави Малайзії звучить так: Його Величність Султан Азлан Шах, Верховний глава Малайзії, Аконг Малайзії, а глави держави і уряду Брунею-Даруссалам – Його Величність Султан Сер Муда Хассанал Болкіах Муіззадін Ваддаулах Султан.

формул увічливості.
Зокрема, на вербальну ноту прийнято відповідати вербальною нотою,

на особистий лист – особистим листом, на візитну картку – візитною карткою.
Вважають неввічливим на особистий лист відповісти вербальною нотою, як і на лист з особистим підписом – листом із надрукованим прізвищем.

вимагає відповіді. Відсутність відповіді в дипломатії сприймають як відповідь негативного

характеру. Затримка відповіді на отриману ноту – серйозне порушення дипломатичного протоколу.
Якщо немає особливих причин, відповідь на ноту, лист, інший дипломатичний документ слід надавати в найкоротший термін. На візитну картку – протягом 24 годин, на телеграму, лист – від 3 до 10 днів.
Не вимагають відповіді лише прощальна нота глави представництва, який від’їжджає з країни, лист із подякою за виявлену гостинність, лист із висловленням співчуття.

напівофіційного характеру;
пам’ятні записки;
меморандуми;
заяви.

спілкування держав та урядів, рівних суб’єктів міжнародного права, і будь-яке приниження

прав, достоїнств, престижу іншої суверенної держави абсолютно неприпустиме.