Романтизм у мистецтві

світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, звеличення життя духу, конфлікт

мрії та дійсності. 

жанрової ієрархії Статичність характерів Герой – духовно багата особистість Митець

має дотримуватися певних канонів Возвеличення свободи митця, його творчої волі, уяви Віддається перевага розуму Віддається перевага інтуїції Мистецтво виражає ідею гармонії, звідси – чіткість і ясність стилю Мистецтво – вираження таємниці буття, внутрішніх порухів людини 

- архітектуру - музику - літературу – театр
Серед європейських митців

романтизму – Ежен Делакруа Теодор Жеріко Антуан Жан Гро Франсіско Гойя Орест Кіпренський Айвазовський Іван Костянтинович Джон Констебл Вільям Тернер Вільям Блейк Каспар Давід Фрідріх Отто Рунге Карл Шпіцвег

класицизму романтизм пропонує складний силует, багатство форми, волю планувального рішення,

у якому симетрія й інші формальні композиційні принципи втрачають пануюче значення. Незважаючи на те що романтизм викликав широкий інтерес до різних культур, що до цього минулого далекі європейці, основним для нього в архітектурі стала готика. При цьому важливим здавалося не тільки вивчити її, але і пристосувати до сучасних задач. Художні мотиви готики використовувалися вже в барокко (наприклад, Я. Сантіні), але тільки в XIX ст. вони одержують велике поширення. Одночасно з'являються паростки свідомого руху за охорону архітектурних пам'ятників і їхню реконструкцію.

європейській і американській культурі кінця XVIII — 1-ої половини XIX

ст. У музиці романтизм сформувався в 1820-х рр. і зберігав своє значення аж до початку XX ст. Провідним принципом романтизму стає різке зіставлення повсякденності і мрії, повсякденного існування і вищого ідеального світу, що створюється творчою уявою художника. Світу, де все, аж до людських відносин, підпорядковано закону купівлі-продажу, романтики протиставили іншу правду — правду відчуттів, вільного волевиявлення творчої особи. Звідси виникає їх пильна увага до внутрішнього світу людини, тонкий аналіз його складних душевних рухів. Романтизм вніс вирішальний вклад в затвердження мистецтва як ліричного самовираження художника.