Шизофренія, клініка, перебіг, методи терапії

це ендогенне прогредієнтне захворювання , яке найчастіше починається у молодому

віці (16-30 років) і характеризується розщепленням психічних функцій, різноманітними як основними (негативними, дефіцитарними) розладами (апатія, аутизм та ін.), так і позитивними (додатковими) симптомами (маячення, галюцинації та ін.) і яке призводить до зміни особистості особливого типу(зниження енергетичного потенціалу, емоційне збіднення, прогресуюча інтраверсія).

Історичний екскурс Німецький психіатр Kahlbaum (1828-1899) – описав симптоми кататонії. Нім.

психіатр Hecker (1843-1909) – “гебефренію”. Бельг. психіатр Morel (1809-1873) – “раннє недоумство”. Нім. вчений Kraepelin об’єднав раніше описані розлади і виділив основні форми шизофренії. Термін “шизофренія” запропонував швейцарський психіатр E. Bleuler (1911). Рос. психіатр В.Х.Кандінський, француз Клерамбо – синдром Кандінського-Клерамбо.

стійкий показник у всьому світі і не залежить від національності

і раси. Середній вік початку хвороби складає 15-25 років для чоловіків і 25-35 років для жінок. Частота – 1,9-10 на 1000 населення. Ю.В.Попов і В.Д.Від – хворіють 1,1 % чоловіків і 1,9 % жінок.Напреєнко О.К. – поширеність складає 1-2 %. Шизофренія – саме “дороге” психічне захворювання. США ~ 2% ВНД (7 млрд $). А.Гітлер – знищив усіх душевно хворих.

у 15 % випадків; якщо обоє – в 40 %

.
Конкордантність 1-яйцевих близнюків щодо шизофренії - 90 %, 2-яйцевих – 15 %.
Вплив мутагенних чинників (хімічних, радіаційних та ін.), інфекцій, травм голови, важких переживань.
Аутоінтоксикаційна гіпотеза
Вірусна гіпотеза
Катехоламінова (дисфункція НА і дофаміну в головному мозку).
Імунологічна гіпотеза
Психоаналітична гіпотеза Freud: “перекошений” і “розщеплений” шлюби

3-ох рівнях:
І рівень. Обов’язковий для всіх форм х-би – втрачається

єдність між особистістю і оточуючими і навколишнім світом.
ІІ – втрачається взаємозв’язок між двома або більше сферами психіки. “Симфонічний оркестр без диригента”.
ІІІ – розщеплення всередині однієї сфери:
емоції – амбівалентність
воля - амбітендентність

розщеплення, зниження енергетичного потенціалу, аутизм, збіднення емоцій, волі - апатоабулічний

синдром.
Другорядні (позитивні) визначають клінічну форму шизофренії: галюцинації, маячення, кататонічні, гебефренічні та ін. прояви.

хворих – від нерізкого порушення конкретизації до вираженого недоумства: символіка,

зісковзування думок, затримка (шперунг), наплив (ментизм), резонерство, розірваність, маячні ідеї різного змісту.
Емоції – 2 полюси: від надмірної чутливості (сенситивності) до байдужості (холодність), ненависть до батьків, емоційна тупість, амбівалентність.
Розлади нахилів і інстинктів
Воля: абулія, гіпобулія, різні види збудження
Сприймання: галюцинації, дереалізація, деперсоналізація.

для практичних цілей доцільно всі симптоми розділити на 2-і групи:
1-ша

група:
а) ехо думок, вкладання чи відчуження думок (відкритість);
б) маячення впливу, яке відноситься до рухів тіла чи кінцівок чи до думок, дій чи відчуттів;
в) слухові галюцинації, “голоси”, що коментують поведінку хворого чи обговорюють його між собою; галюцинаторні голоси із середини тіла (псевдогалюцинації);
г) стійкі маячні ідеї іншого типу, що неадекватні для даної соціальної культури (ідентифікація себе з релігійними чи політичними фігурами, заяви про надлюдські здібності – керувати погодою, спілкуватись з інопланетянами).
Достатньо 1-го чіткого симптому чи 2-х менш чітких.

чи постійні надцінні ідеї, що можуть з’являтись щоденно упродовж тижнів

чи навіть місяців;
б) переривання мислення чи наплив думок, неологізми;
в) кататонічні симптоми (збудження, застигання, восковидна гнучкість, негативізм, мутизм, ступор);
г) “негативні” симптоми (апатія, збіднення емоцій, аутизм, зниження соціальної активності);
д) значна і послідовна зміна поведінки (втрата інтересів, бездіяльність, соціальна аутизація).
Потрібно не менше 2-х симптомів, що тривають не менше 1-го місяця. Коли менше, то – “гострий шизофреноподібний психотичний розлад”.

тенденціями, з манірно-дивацьким забарвленням,
Тип психастенічного дебюту (нав’язливості),
Тип неврастенічного (астено-іпохондричного) дебюту,
Тип

істероїдного дебюту,
Тип галюцинаторно-маячного дебюту.
Типи гострого дебюту:
Маніакальноподібний
Депресивний (депресія, мутизм, відмова від їжі)
Деліріозний
Епілептиформний

згасання емоційно-вольової активності, зменшення енергетичного потенціалу, аутизм, “філософська інтоксикація”, ментизм,

шперунг, гіперестезія, неадекватність емоцій, амбівалентність, емоційна тупість, ворожість до рідних.
Параноїдна: юнацький і молодий вік. Початок гострий або поступовий.
Основне - маячення різного змісту, часто с-м Кандінського-Клерамбо, з часом – парафренне маячення.
Кататонічна форма – рідко тепер зустрічається. Кататонічне збудження або кататонічний ступор

ехолалія,
ейфорія з пустотливістю, неадекватна розв’язна поведінка, кривляння, “блазнювання”
Частіше неблагоприємний прогредієнтний

перебіг.
Циркулярна (шизоафективний розлад): атипові маніакальні і депресивні фази
Фебрильна (гіпертоксична): Гіперпірексія, неправильний тип температурної кривої, затьмарення свідомості, виражена інтоксикація.

(шубоподібний): гострі напади змінюються ремісіями, але дефект особистості наростає з

кожним наступним приступом.
Рекурентний (приступоподібний): перебіг з поштовхоподібними спалахами і поверненням до початкової хворобливої симптоматики після стійких ремісій. Як правило, супроводжується атиповими маніакальними і депресивними фазами. Дефект особистості виражений мінімально. Зараз виділили в шизоафективний розлад.

у частини хворих незначно виражених апато-дисоціативної симптоматики. Не можна працювати

із зброєю, отрутами. Суттєво не знижується якість життя.
Неповна (ремісія “В”): значне зниження прояву продуктивних симптомів, але зберігаються помірно виражені негативні психотичні розлади і погіршення рівня життєдіяльності (Інв. ІІІ групи).
Неповна (ремісія “С”): Помітна редукція продуктивної психосимптоматики, але є вражений дефект особистості за апато-дисоціативним типом, можливі залишкові маячні ідеї, окремі галюцинації (Інвал. ІІ групи).

психотичних та інших симптомів. Потребують продовження лікування.

При шизофренії часто виникають

рецидиви, передвісниками якого є:
- відмова від прийому ліків
- втрата апетиту
- не мотивована зміна настрою
- зміна поведінки (алкоголізація, аутизація).

виражений апато-абулічний синдром аж до повної соціально-трудової дезадаптації.
Ювенільний: на 1-му

місці ознаки шизофренічного недоумства в осіб, які захворіли в дитячому чи підлітковому віці.
Параноїдний: на тлі розпаду єдності психіки мають місце параноїдні включення або стійкий парафренний синдром.
Психопатоподібний: розщеплення психіки + психопатизація, частіше за експлозивним типом.
Змішаний (мозаїчний).

– 1935 р. угорський психіатр Медуна.
Найширше психофармакотерапія
На І етапі –

зняття психомоторного збудження: аміназин, тизерцин СДД – 600-800 мг
Галюцинаторні прояви – галоперидол, др.0,003; 0,005; А- 0,5 %-1 мл
СДД – 20-40 мг.
Параноїдний синдром – трифтазін, т. 0,005 А – 0,2 % - 1 мл; СДД – 20-60 мг
Еглоніл (сульпірід) – т. 0,2; К – 0,05, А. 5% - 2 мл.
Хлорпротіксен (труксал) т. 0,025; 0,05; СДД – 200-400 мг

- 1 мл; т. 0,01; СДД – 20-40 мг
Проста форма:

активуючі нейролептики:
Френолон т. 0,005; А 0,5 % - 1 мл; СДД – до 100 мг
Сонапакс – т. 0,01 і 0,25; СДД – 100-600мг
Неврозоподібна форма : транквілізатори
Психопатоподібна: неулептил
Гіпертоксична: Аміназин + ЕСТ

– 4-6 мг.
Клопіксол – т. 2,10 і 25 мг.

Флюанксол – т. 0,5; 1; 5 мг. СДД – 3-40 мг.
Соліан(амісульприд), т. 0,2 і 0,4. СДД – 400-800 мг.
Зипрекса(оланзапін), т. 5 і 10 мг. СДД – 5-50 мг.
Підтримуюча терапія
Модітен-депо: сусп. 2,5 % - 1 мл в/м; 1-3 мл в/м раз в 3 тижні
Галоперидолу деканоат 1 мл в/м / міс.(відповідає 50 мг. Звичайного галоперидолу)
Клопіксол-депо 1 мл (200 мг) в/м / 3 тижні.
Флюанксол – депо 1 мл (20 і 100 мг.)
Рісполепт Конста – амп. 1 мл (25 мг.) в/м/2 тижні

інваліди ІІ групи. Іноді І групи
Військова – не служать у

війську, знімаються з військового обліку
Судова – недієздатні в період загострення.
В період повної ремісії – дієздатні і осудні

Прогноз (Каплан і Седок, 1935)
1/3 – ведуть нормальний соціально компенсований спосіб життя.
1/3 – упродовж життя відмічаються психопатологічні прояви, але здатні до досить нормального співіснування в суспільстві.
1/3 – виражені психотичні розлади, потребують частої госпіталізації, при цьому 10 % хворих тривалий час перебувають у психіатричних закладах.