Разделы презентаций
- Разное
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Слов’яни на території України. Господарство та суспільний лад. Релігійний
Содержание
- 1. Слов’яни на території України. Господарство та суспільний лад. Релігійний
- 2. У V-VІІ ст. відбулося Велике розселення слов’ян
- 3. Слайд 3
- 4. Початком слов’янського розселення
- 5. Глечик слов’ян (Московський історичний музей)
- 6. Глечик слов’ян (Московський історичний музей)
- 7. Слов’яни рухались
- 8. Слайд 8
- 9. Слайд 9
- 10. Слайд 10
- 11. Перші землероби і скотарі на території України
- 12. Слайд 12
- 13. Черняхівська культура: Східноєвропейський лісостеп (Подніпров’я, Південне Побужжя,
- 14. Посуд (Черняхівська культура ІІІ – поч. V ст. ) (Московський історичний музей)
- 15. Прикраси (Черняхівська культура ІІІ – поч. V ст. ) (Московський історичний музей)
- 16. Слайд 16
- 17. Слайд 17
- 18. Слайд 18
- 19. Урочистий посуд слов’ян (Московський історичний музей)
- 20. Глечик слов’ян (Московський історичний музей)
- 21. Прикраси слов’ян (Московський історичний музей)
- 22. Перші писемні відомості про слов’ян відносяться до
- 23. В результаті розселення слов’ян
- 24. Південні слов’яни складалися із двох
- 25. Нестор Літописецьок. 1056 — 1114За свідченням Нестора Літописця, найдавніші міста
- 26. Літописець (Слов’янський історичний музей)Слов’яни займалися хліборобством, бджільництвом, худобою, охотою, рибальством.
- 27. Маврикій Стратег свідчить: «у них велика кількість
- 28. джерелом приватної власності у антів
- 29. Слов’яни вірували, що
- 30. Жертовники слов’яни ставили по лісах, жерців не мали.Культова фігурка слов’ян (Слов’янський історичний музей)
- 31. Слайд 31
- 32. Слайд 32
- 33. Слайд 33
- 34. Слайд 34
- 35. Слайд 35
- 36. Слайд 36
- 37. Слайд 37
- 38. Слайд 38
- 39. Слайд 39
- 40. Стрибог Бог вітру. З давньоруської
- 41. Слайд 41
- 42. Слайд 42
- 43. Слайд 43
- 44. Бог
- 45. Ой, соловейку, ти ранній пташку, Ой
- 46. Слайд 46
- 47. Слайд 47
- 48. Слайд 48
- 49. Зв’язував небесний і земной світи. Покровитель рослинності. Сімаргл
- 50. «Мати сира земля», «Хлібородниця», у
- 51. Богиня весни, весінньої посівної, покровительниця шлюбу і любові. Лада
- 52. Чоловічий підземний Бог, котрого
- 53. Бог-коваль, отець Даждьбога. Бог–вогню, поставленого на службу людині Сварог
- 54. Зовнішньо бісів представляли в людському, звіриному чи
- 55. Господар лісу, який
- 56. Слайд 56
- 57. Слайд 57
- 58. Водяний - Дух, що
- 59. Болотник - господар болота в слов’янській міфології.
- 60. Слайд 60
- 61. Полудниці - дух
- 62. Слайд 62
- 63. Вважається, що
- 64. Слайд 64
- 65. Відьма - жінка,
- 66. Слайд 66
- 67. Русалка – дюдиноподібна істота, переважно
- 68. Існували у
- 69. Найбільш розповсюдженою формою поховання було поховання в
- 70. Слайд 70
- 71. У
- 72. Слайд 72
- 73. У
- 74. Слайд 74
- 75. Слайд 75
- 76. Особливе місце в
- 77. Слайд 77
- 78. Також у слов’ян померлих палили
- 79. Одружуючись дівчина покидала
- 80. Слайд 80
- 81. Після церемонії весілля, вважалося,
- 82. Слайд 82
- 83. Придане було
- 84. Слайд 84
- 85. Крім весільних звичаїв
- 86. Загальний жертовний котел в престольне свято
- 87. Іноді
- 88. Слайд 88
- 89. Розповсюдженим у слов’ян
- 90. вирощувались сільськогосподарські культури (овес,
- 91. На території майбутньої Київської Русі були знайдені
- 92. Значний вплив на розвиток слов’янських
- 93. У середині VI ст. через лісостепові землі
- 94. Врешті-решт, втягли у свою орбіту
- 95. Проте, слов’яни все ж витримали
- 96. Дякую за увагу!
- 97. Скачать презентанцию
У V-VІІ ст. відбулося Велике розселення слов’ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи: на заході слов’яни досягли р. Лаби та узбережжя Балтійського моря, на південному заході - р. Дунаю
Слайды и текст этой презентации
Слайд 3 Ранньослов’янські поселення винайдено в с. Зарубинці
на Черкащині. Тому цю культуру ІІ ст. до н.е. –
ІІ ст. н.е. називають зарубінецькою.
Слайд 4 Початком слов’янського розселення стала епоха зарубінецької
культури. Її стоянки в кінці ХІХ ст. вивчав український археолог
В. Хвойка. Слов’яни з найдавніших часів жили на території Європи й були відомі під назвою венеди. У І-ІІ ст. венеди розселилися між річками Одра та Дніпро і біля Карпат. У ІV ст. із венедів вирізнилися дві групи слов’янського населення - склавини (предки західних і південних слов’ян) і анти (предки східних слов’ян).
Слайд 7
Слов’яни рухались від верхів’їв Вісли
на південь, в Подніпров’я, і на північ, у верхів’я Дніпра,
Десни і Оки. А в період готських війн, на південь, до Дунаю і в степове Причорномор’я, на північний схід – на дніпровське Лівобережжя. Причинами міграції вважається демографічний вибух і вичерпаність фонду вільних земель.
Слайд 13Черняхівська культура: Східноєвропейський лісостеп (Подніпров’я, Південне Побужжя, Подністров’я). Поселення розташовані
на сонячних схилах невеликих рік, чи балок, у зручних для
землеробства місцях, біля води S = 1-20 га. Будівлі як наземні, так і земляні, з дерев’яними стінами, часто плетеними і обмазаними глиною. (S = 20-50 м2). Розповсюджені господарські комплекси, які складаються з житла, господарських приміщень і хлівів для худоби. Серед виробничих споруд добре відомі залізоплавильні горни і печі для випалювання гончарних виробів, ювелірні і склоробні майстерні, приміщення для помелу зерна тощо.
Слайд 22
Перші писемні відомості про слов’ян відносяться до І-ІІ ст н.е.
Їх згадують у своїх роботах римські історики Тацит, Птолемей, Пліній,
називаючи венедами. Потім, у VI ст. готський єпископ Іордан виокремлює 3 групи слов’янських племен - венеди, анти, склавіни.
Слайд 23
В результаті розселення слов’ян склалося 3 гілки
слов’ян – західні, південні і східні. До західних слов’ян належали
балтійські і полабські слов’яни, поляки, чехи, морави, словаки, хорвати.
Слайд 24
Південні слов’яни складалися із двох народів: сербів і
болгарів.
Східні слов’яни поділялися на: полян (жили на полях над Дністром,
та на озері Ільмень де збудувала місто Новгород), деревлян (жили понад річкою Прип’яттю), дулібів (жили на Волині), сіверян (жили на Чернігівщині понад р. Десною), суличів (жили понад р. Сулою), тіверців (жили понад Дністром), бужан (жили понад західним Бугом), угличів (жили біля Чорного моря), хорватів та луган (жили на Галичині), дреговичів (жили понад річкою Березиною та на болотах); радимичів і в’ятичів (жили на на р. Сожі і р. Оці), камських болгар (жили по річці Волзі) та чорних болгар (жили на кавказькому березі Азовського моря). 
Слайд 25Нестор Літописець
ок. 1056 — 1114
За свідченням Нестора Літописця, найдавніші міста у слов’ян були:
Київ - у полян, Любег і Чернігів - у сіверян,
Полоцьк - у полочан, Смоленськ - у кривічів, Корестень - деревлян, Новгород на озері Ільмені та Луцьк – у дулібів.
Слайд 26Літописець (Слов’янський історичний музей)
Слов’яни займалися хліборобством, бджільництвом, худобою, охотою, рибальством.
Слайд 27
Маврикій Стратег свідчить: «у них велика кількість худоби і земних
плодів, які лежать купами, особливо проса і пшениці».
Мистецво слов’ян
(Московський історичний музей) 
Слайд 28 джерелом приватної власності у антів була праця залежного
населення (рабів, військовополонених);
у слов’ян був розвинений експорт та імпорт
товарів;є версії, що у слов’ян була державність
Формою соціальної організації слов’ян були сім’ї, об’єднані в територіальну общину;
Жили вони великими сім’ями з найстаршими на чолі, збирали місцеві віче та ради.
Слайд 29 Слов’яни вірували, що усім світом правлять
багато богів та почитали усякі природні сили як якогось бога.
Слов’янські язичницькі боги - Перун, Даждьбог, Сімаргл, Велес, Хорс та ін.Прикраси слов’ян (Московський історичний музей).
Слайд 30Жертовники слов’яни ставили по лісах, жерців не мали.
Культова фігурка слов’ян
(Слов’янський історичний музей)
Слайд 39
Небесні боги: Перун
Бог-покровитель княжої влади, дружини і воїнського ремесла. Одним з найважливіших атрибутів Перуна був дуб. Зброєю Перуна були палиця, каміння і стріли.
Слайд 40 Стрибог Бог вітру. З давньоруської перекладається як «Дід вітру», «Дід». Згадується
в «Слові про похід Ігорів»
Слайд 44
Бог який співвідноситься
з Сонцем. Бог сонячного світла, родючості. Даждьбог згадується в українських
народних піснях. Так, згідно з однією з весінніх пісень, Даждьбог послав ранню пташку солов’я замкнути і відімкнути зиму.
Даж-бог або Даждьбог
Слайд 45 Ой, соловейку, ти ранній пташку, Ой чого так рано із вир’
їчка вийшов?
Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав — З
правої ручейки — літо відмикати,
З лівої ручейки — зиму замикати...
Слайд 46
Ідентичний богу
Гор в давньоєгипетській міфології. Бог неба і сонця. Представляли також
як втілення давньоєгипетського бога ХораХор
Слайд 50 «Мати сира земля», «Хлібородниця», у слов’ян ідентифікуться з
Мокошью. Мокошь - це жіноче божество, котре наділяється тільки позитивними
якостями. Її образ пов’язують з прядінням і ткацтвом, а також з долею і ремеслами.Підземні Боги: Земля
Слайд 52 Чоловічий підземний Бог, котрого називали ще богом
тваринництва. Вважалося, що він дарує богатство.
Велес
Слайд 54 Зовнішньо бісів представляли в людському, звіриному чи змішаному вигляді. До
найбільш небезпечних відносилась група напівдемонів людського походження-це люди, які ще
не пройшли свій життєвий шлях.Також у слов’ян були біси
Слайд 55 Господар лісу, який спостерігав за тим,
щоб ніхто не порушив спокій лісових хащ. До добрих людей
ставився мирно, допомагав вийти з лісу тим хто заблукав. А до злих людей відносився погано - плутав, змушував ходити по колу.Він бив в долоні, аукав, плакав, реготав. Від Лішого залежала вдача на мисливстві. Також Ліший міг передбачати майбутнє.
Живуть Ліші тільки сім’ями, строять великі будівлі де господарюють їхні дружини і ростуть діти.
До бісів відносили Лішого
Слайд 58 Водяний - Дух, що мешкає в воді,
господар вод. Втілення стихії води.
Водяного представляли
у вигляді оголеного старика , з витріщеними очима і хвостом риби. Він мав велику бороду і зелені вуса. Міг обернутися крупною рибою, дитиною чи конем.До бісів відносили і Водяного
Слайд 59 Болотник - господар болота в слов’янській міфології. Вважалося, що болотник
– істота, що нерухомо сиділа на дні болота, покрита брудом
і равликами. Іноді він прикидався стариком і ходив берегом болота. Болотник живе в болоті з дружиною – Болотницею. До поясу вона виглядала вродливою дівчиною, але замість ніг в неї лягушачі лапи. Болотниця сидить у великій кувшинці, сховавши ноги і горько плаче. Якщо ж людина підійде втішити її Болотниця накинеться і втопить її. Згідно легенді, Болотник заманює людей в трясину сміхом чи ревом, а потім топить.До бісів відносили Болотника
Слайд 61 Полудниці - дух жаркого полудня, що
очікує на людей які працюють в полі в полдень (за
народним звичаєим, в полдень треба було відпочивати). Він може забрати дитину, яку залишили в полі без нагляду. Може також почати загадувати загадки, якщо ж їх не розгадати – залоскоче до смерті.Полудниці представлялись у вигляді дівчат у білій прозорій сукні. Вони дуже любили танцювати і могли танцювати без втоми до зарі. Якщо ж знаходилась дівчина, яка їх перетанцює – вони обдаровували її коштовностями. Іноді Полудниць називали «Польовими русалками».
До бісів відносили Полудниць
Слайд 63 Вважається, що Упирями називали людей,
які при житті були чаклунами, або відлученими від церкви. Вночі
Упирі вставали зі своїх могил і ходили по землі. У людиноподібному вигляді вони легко проникали до будинків і висмоктували кров з сплячих людей – потім поверталися до могили. Вбити Упиря можна було протнувши його осиковим колом.До бісів відносили і Упирів (Вурдалаків)
Слайд 65 Відьма - жінка, яка практикує магію.
У слов’ян головним умінням відьми вважалась здатність нашкодити людям –
вміння забирати молоко у коров, вовну у овець, яйця у домашньої птиці, насилати хвороби, знищувати врожай, викликати град, посуху тощо. Навіть наснившись вночі, відьма могла викликати неприємності.До бісів відносили Відьм-Ведуній
Слайд 67 Русалка – дюдиноподібна істота, переважно жіночої статі (або
дух) пов’язаний з водойомами.
До бісів відносили Русалок
Слайд 68 Існували у слов’ян також істоти,
які втілювали хвороби: Мімоходка, Лихоманка, Кікімора, Мара та ін.
Поняття долі символізували такі істоти як: Доля, Лихо, Горе, Правда, Кривда та ін.Розповсюдженим було ворожіння. Оскільки вода була межею між світами – потойбічним і реальним - майже всі ворожіння передбачали маніпуляції з водою.
Слайд 69 Найбільш розповсюдженою формою поховання було поховання в курганах. Ховаючи померлих
слов’яни покладали поряд з чоловіками – зброю, вбитих коней і
собак. При похованні жінки – поряд клали серпи, зерно, посуд, домашню птицю і худобу.Тіла померлих спалювали, вважаючи, що з полум’ям їх душа попадає одразу в небесний світ.
Поховання
Слайд 71 У випадку якщо ховали
знатного чоловіка, разом з ним вбивали декілька його слуг і
одну з жінок – ту яка добровільно погоджувалася супроводжувати чоловіка в потойбічний світ. Готуючись до смерті вона вдягала найліпший одяг і раділа, сподіваючись на щасливе життя в небесному світі. Під час церемонії поховання жінку підносили до воріт , за котрими на дровах лежало тіло її чоловіка , підіймали над ним, після чого вона вигукувала, що бачить своїх померлих родичів і наказує якнаймога скоріше вести її до них..
Слайд 73 У відповідності до давньоруського
звичаю, похорон завершувався поминками (коштуванням найкращих страв), а потім тризною
(військовими боями). У слов’ян існувала віра в безсмертя души, в її існування після смерті. Але, при похованні необхідно було дотриматись всіх тонкощів поховання, тільки в такому випадку душа набуде спокій і буде допомагати нащадкам.
Слайд 76 Особливе місце в світогляді слов’ян займала
вода. Слов’яни вважали, що вода пов’язує потойбічний і реальний світи.
У важкі роки слов’яни за ритуалом вбивали старців в надії на те, що родичі які перейшли в інший світ полегшать долю живих. Цей звичай називали «саджати на лубок».
Слайд 78 Також у слов’ян померлих палили на великому вогнищі
і потім збирали у мішки і ті мішки ставили на
стовпах, на роздоріжжі. Значних покійників ховали дуже пишно, після того, як поховають покійника, на його могилі справляли тризну
Слайд 79
Одружуючись дівчина покидала свій рід, вмирала
заради чоловіка. Тому на весіллях люди нерідко були печальними, співали
“жалобливі” пісні, а весь шлюбний ритуал імітував церемонію поховання.Наречена, як померла накривалася щільною хусткою (фатою).
Весілля
Слайд 81
Після церемонії весілля, вважалося, що жінка переходить
до роду чоловіка. Звідси і звичай брати його прізвище, та
називати свекра і свекруху татом і матусею. На наступний день після весілля батько або брати жінки привозили придане. Забезпечення дружини покладалося на батьків або на братів чоловіка.
Слайд 83 Придане було необхідним, бо у
разі розлучення воно залишалося за жінкою і служило допомогою в
одинокому житті. Розлучитися у слов’ян–язичників було дуже легко. Достатньо було розірвати якусь частину одягу під струмом води (наприклад, рубаху або пояс).Але ставлення до шлюбу у слов’ян було дуже сер’йозним. Всі весільні ритуали були спрямовані на зміцнення шлюбу.
Слайд 85 Крім весільних звичаїв у слов’ян існували
календарні свята: Святки, Маслениця та ін., які зберіглись до сьогодення.
Слайд 87
Іноді звичаї супроводжувались
людськими жертвоприносинами, але найчастіше всі жертви були безкровними у вигляді
їжі і інших дарів. Люди вважали, що на цих бенкетах був присутнім Господь, як гість і голова бенкету.Первісною ланкою релігійного життя виступала родина, чи спільнота сімей – рід. Звичаї проводила голова родини.
Слайд 89 Розповсюдженим у слов’ян було підсічно-вогневе землеробство.
На звільнених від лісових хащ площах (внаслідок спалювання та вирубування)
Ремесло
Прикраси
східних слов’ян (Московський історичний музей) 
Слайд 90 вирощувались сільськогосподарські культури (овес, ячмінь, жито). Врожай
був багатим, бо дуже плідною була земля удобрена золою від
спалених дерев.В степових районах слов’яни нерідко застосовували переложне землеробство. Особливістю такого типу землеробства стало спалення не дерев, а трав.
З VIII ст. в південних районах набуває розповсюдження пашенне землеробство, яке базувалося на використанні плугу з міхом, тяглового скоту і дерев’яної сохи. Така система землеробства збереглася до початку ХХ ст.
Слов’яни мали певний зв’язок з Римською імперією, результатом чого став розвиток торгівлі з значним грошовим обігом.
Слайд 91На території майбутньої Київської Русі були знайдені римські срібні монети,
що підтверджує цей факт.
Також відомо, що слов’яни мали уявлення
про культури і релігії інших народів.Статуя кришнаїтів знайдена при розкопках території де мешкали східні слов’яни (Московський історичний музей).
Слайд 92 Значний вплив на розвиток слов’янських племен мали варварські
навали. Так, Нестор Літописець зазначав, що гуни, які панували в
Азово-Чорноморських степах наприкінці ІV – початку V стст. часто нападали на поселення слов’ян й руйнували їх.
Слайд 93У середині VI ст. через лісостепові землі східних слов’ян пройшли
авари, які залишили по собі недобру пам’ять у вигляді літописної
легенди про насильство над дулібами («авари примучшна Дулебы»), тому останні приєднались до західних слов’ян.
Слайд 94 Врешті-решт, втягли у свою орбіту слов’ян, що проживали
у східноєвропейському лісостепу - слов’яно-аварські і слов’яно-візантійські війни VI ст.
В результаті цих війн Антське царство, яке існувало в середньому Подніпров’ї з ІV по VI ст. розпадається.
Слайд 95 Проте, слов’яни все ж витримали натиск кочових войовничих
народів у VI-VII ст., використавши своє вигідне положення на Дніпрі,
який фактично був шляхом на південь для північних племен дніпровського басейну. Київ, який контролював дніпровську магістраль, став природним центром процесу інтеграції східнослов’янських племінних союзів.
