Історія України

України
23

1806 році напасти на Турцію а в 1808 році –

на Швецію. Внаслідок цих війн російські війська завоювали Молдову і Фінляндію. Однак скупчення нерозпроданих товарів призвело до падіння цін а французька торгівля поступалась британській. Це викликало невдоволення російських купців і підприємців.

Континентальна блокада

році купівлю-продаж через інші країни Європи. Це порушувало плани Франції

яка захопила Німеччину Італію та Нідерланди і прагнула узалежнити найсильніші держави. Під тиском Наполеона Австрія і Прусія відновили Польщу і втрьох уклали угоди з Францією проти Росії.

Континентальна контрабанда

в Білорусі. Наступ понад 400 000 війська очолили французькі загони які

невдовзі зайняли Смоленськ. Щоб організувати загальний спротив Олександр 1812 VII.6 оголосив Маніфест де призвав дворян згуртувати загони міщан та селян на допомогу армії.

Французька армія вступає в Росію

на Волині зупинили російські загони підсилені Українською дивізією – 4 500

київських і подільських козаків. Для військового супроводу було скликано кілька тисяч козацької «лісової» варти а для оборони Лівобережжя – понад 40 000 міщан і селян залоги яких «кордонним ланцюгом» заступили шлях в Україну з півночі.

Добровольчий полк Івана Котляревського

перестріла рух союзників на Москву вчинивши жорсткий опір. Незважаючи на

втрати французьке військо зайняло місто. Однак постійними нападами російські партизани перервали сюди всі довози харчів. За Москвою Кутузов зосередив нову армію із гарматами яка відбила спроби Наполеона відбирати тут продовольство. На допомогу армії були скликані ще 15 Малоросійських козацьких полків (18 000 кінних козаків). Власні загони привели бузькі козаки а також дворяни зокрема Віктор Скаржинський з Херсону.

Віктор Скаржинський

в Вітебську і Могильові залишались запаси продовольства. Однак останні були

захоплені російською армією і малоросійськими полками. На переправі через Березину ослабле союзне військо зазнало значних втрат атаковане росіянами. Для відновлення армії Наполеон виїхав у Францію. Потерпаючи вже від холоду до 1812 ХІІ.20 Росію змогли покинути близько 30 000 союзників.

Відступ французької армії

Під тиском Олександра Прусія і Австрія перейшли на бік Росії.

Їх підтримали Велика Британія і Швеція. Всі разом вони об’єднали власні армії в новий союз. В прямому зіткненні у Лейпцига 1813 Х союзники перемогли французьке військо. Для остаточної перемоги з 1814 році вони завдали одночасних ударів по Франції, які Наполеон не встигав відбити. Невдовзі він зрікся влади.

Битва народів

в Кракові а більшу частину Польщі приєднала Росія. Для підтримки

магнатами Олександр дозволив відновити Вальний Сейм і Конституцію обмеживши свою владу польського короля. Австрії імператор повернув район з Тернополем. З армії вивільнили ополчення зокрема малоросійське. З понад 65 000 козаків і ополченців більшість повернулась додому.

Польська коронація
Олександра І

«Військові» поселення. Частину полків звільнили від податків і оплати натомість

дали землю під поселення і господарство. Фактично військових перевели на положення державних селян, що викликало невдоволення. Збунтіле Бузьке військо в 1817 році розформували. В 1819 році були впокорені повсталі слобідські поселенці в Чугуєві.

Військові поселення

на повазі до визначених правил моралі. В масонські групи –

ложи об’єднувались різні успішні люди для сумісного досягнення цілей. Найвпливовіші з лож вдавались до співпраці з державами. Заможні масони виступали фундаторами культури, освіти і допомоги бідним отримуючи визнання і нові можливості впливу. Малоросійські відділи різних лож – майстерні – склались з 1817 році в Києві, Одесі, Харкові і Полтаві за участі польської шляхти і російських дворян.

Посвячення в масони

спілку Союз Спасіння на чолі з князем Сергієм Трубецьким і

братами - офіцерами Муравйовими – Апостолами. «Союзники» поставили метою сприяти скасуванню кріпацтва та впровадженню Конституції. З 1818 року Союз Спасіння розширився до Союзу Благоденства який охопив підзвітні гуртки в столиці, Москві, Полтаві та в інших містах. Мета була оформлена офіційним уставом – «Зеленою книгою» Павла Пестеля.

Павло Пестель

руху керівництво «союзників» прийняло рішення розділитись і втаємничити власні дії.

Тому 1821 року Павло Пестель очолив Південне товариство. Іншу малоросійську спілку Товариство Об’єднаних Слов’ян організували брати – офіцери Борисови підтримані юристом Юліаном Люблінським. В 1825 році вони приєднались до Пестеля. Останній розробив новий устав – Руську Правду. Зберігались положення «Зеленої книги». Влада імператора відступалась Державній Думі а сенат замінявся Народним Вічем. Окремі права пропонувались кавказцям і євреям.

Південне товариство

і Микита Муравйов негайно організували вихід полків російського Північного Товариства

в столиці щоб перешкодити брату імператора Ніколаю прийняти владу. 1825ХІІ.14 в сутичках з урядовими загонами повсталі були полонені. Після арешту Пестеля Сергій Муравйов – Апостол повів 1825ХІІ.29 на Житомир Чернігівський полк який потрапив в оточення і склав зброю. За наказом Ніколая керівники повстанців – «декабристів» були повішені а інші відправлені до сибірських в’язниць.

Повстання Чернігівського полка

Польщу Австрія в 1809 році атакувала німецьких союзників Наполеона. Останній

швидко організував контрнаступ залучивши і польські загони які витиснули австрійців зі Львову. В Галичині поляки були зупинені російською армією яка зайняла східну її частину.

Російські солдати на привалі

шлюбом власної доньки. Французький імператор усунув загарбників віддавши Польщі Краків

а Росії район з Тернополем. Франц змусився організувати на Галичині союзну 30 000 армію з гарматами яку утримував за рахунок невдоволеного місцевого населення. Від тиску свого зятя австрійський імператор зміг відступитись тільки в 1813 році заручившись підтримкою ворожого Франції союзу країн.

Станіслав Замойський – голова “галиційського” уряду

навчання. Цьому спротивилась частина уніатів. Василіани Дрогобича наступного року відкрили

повну школу (6 років вчення каліграфії, арифметиці, Біблії, трьом крайовим мовам).

Василіянський монастир

Перемишлі Товариство Священиків – спілку греко – католиків які взялись

до самоосвіти. Для цього за сприяння митрополита Михайла Левицького було організовано Священовчительський інститут а в друкарні Ставропігійського інституту набрані рукописи Могильницького: «Буквар», «Катехизис малий» та перший галицький підручник «Граматика…». За участі перемиського єпископа Івана Снігурського в західній Галичині були відкриті парафіальні і декілька тривіальних (3 роки вчення грамоти, арифметиці, Біблії, німецькій мові) шкіл. З 1817 року Львівський Ліцей повернув собі статус Університету.

Михайло Левицький

Іван Могильницький

просвіти. Синод опікувався відкриттям сільських приходських шкіл (2 роки вчення

грамоті, Біблії, математиці). Міністерство провадило навчання в повітових (3 роки вчення грамоті, Біблії, математиці, історії, географії, малюванню) і губернських (7 років вчення за повітовим курсом) школах. З 1819 року Київська Академія була спрощена до церковної академії. На кошти єврейського купця Миколи Штігліца голова Одеси Арман Рішельє в 1817 році заснував міський Ліцей – вищу школу за уставом університету.

Рішельєвський ліцей

року було засновано дворянську академію. Власну друкарню організували харківські професори

які пробували видавати «Український Вісник» – журнал із статтями та перекладами місцевих письменників зокрема Георгія Квітки – Основ’яненка та Петра Гулака - Артемовського. Через неграмотність містян невдалим виявився і друк газети «Харківський щотижневик».

Ніжинський ліцей

1819 році видав музичну збірку «Досвід…малоросійських пісень». Щоб продовжити традиції

літописання управитель київської канцелярії Дмитро Бантиш – Каменський впорядкував історичні документи в «Історію Малої Росії» в 1822 році

Дмитро Бантиш-Каменський

монастир навколо якого дозволив збирати сезонні ярмарки. Найми магнатами селян

на власні промисли поширювали дрібні крайові мануфактури з виробки полотна, горілки, випікання заліза окрім солі і тютюну. Право на тютюнові мануфактури в львівських Винниках і Монастирисьці і соляні – в закарпатському Солотвино мали тільки державні управлінці. В 1823 році запрацювала станіславська цукрова мануфактура в Пужниках. Значна кількість закарпатців підробляла в Угорщині і через холеру 1810 – 1815 років чинила «Холерні бунти» – опір карантинним командам які блокували підозрілі села.

Холерні бунти

«ринськими» – рейнськими гульденами по курсу 1:4. Для подальшого заохочення

землевласників імперський секретар Клемент Меттерніх в 1821 році дозволив їм виймати з селянського врожаю більше 18% а також підтвердив право на збір загальних земельних податків. Це давало можливість збільшувати селянські сплати власними видатками. Частина селян не витримуючи переходила до Карпат опришками.

Клемент Меттерніх

охопила епідемія. Рішельє ввів 46-денний карантин і оточив місто військовими

загонами. Подолавши чуму в порту організували ввізний карантин товарів. Щоб підтримати розвій торгівлі в 1819 році Олександр дарував Одесі «порто - франко» – право безмитної торгівлі (обороти міської торгівлі зросли до 5 800 000 крб в 1822 році).

Одеська гавань

єврейські. Скориставшись численними ярмарками Бердичева в «Смузі осілості» вони відкрили

там власні банки перетворивши місто на малоросійський кредитний центр. Через втрату Іспанією власних колоній військову кризу Франції та аномальні холоди 1815 року одеські купці до 1817 року збільшили продаж хліба в Європу з 6 до 38 000 000 карбованців. В попитні роки вони навіть розсилали землевласникам кредити з погашенням простою доставкою хліба. Розвіз продукції сюди організовували чумаки і частина кріпаків як відробіток панщини. Одеські та бердичівські кредити поширювали й іншу оптову торгівлю.

Євреї в Одесі

оренди нерухомості не перевищували 2 500 000 крб. В 1824 році запрацювали

київська і чернігівська цукрові мануфактури в Трощині та Микишині. Власну торгівлю фаянсом організували київські ченці Межигірського монастиря.

Межигірський монастир

купівлю державним селянам. В 1818 році останні отримали також право

власного підприємництва в промислах і торгівлі.

Селянські жнива