Український архітектурний модерн

40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі УАМ

лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової (див. українське бароко), вплив якої, починаючи з 1910 — го року був помітним і навіть зростаючим. Сильним був також вплив європейського модерну.

стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор у архітектурі

будівель був інтенсивний, живописний, у ньому були розвинені народні теми, збагачені мотивами, що прийшли від європейської архітектурної традиції.

опинилися в еміграції. Багато-хто підпадав під арешти і цькування з

політичними обвинуваченнями. Під загрозою розправи де-хто відмовлявся від своїх поглядів на УАМ. Магістральними напрямами розвитку архітектури 1920-1930-х pp. стають раціоналізм та конструктивізм. УАМ має значно менше поширення, але і в ньому на цей час триває велика робота з пошуку нових типів жител й громадських споруд.

продовжилися. Утиски стали одним з факторів, що припинили розвиток УАМ.


Після

1941–1945 років елементи УАМ використовувалися окремими архітекторами, але їхні роботи нечисленні і маловідомі.

дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907–1908 pp.). Цей рядовий

двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.[4]
Саме у Києві було вперше побудовано споруду інженерного призначення у стилі УАМ — будинок міської очищувальної станції на Саперній слобідці (архітектор М. О. Даміловський).
Для архітектури Київського центру характерним є те, що тут більш розвинутий раціоналістичний напрям УАМ.

Київський центр

саме на Полтавщині.
У 1903–1908 рр. з'являється перший будинок УАМ — будинок Полтавського

губернського земства, який був спроектований архітектором В. Г. Кричевським.
У 1902–1906 рр. архітектором-художник І. С. Кузнецов побудував Покровську церкву в селі Плішивець Гадяцького повіту.
У 1903–1905 рр. архітектори Є. Н. Сердюк та М. Ф. Стасюков побудували школу ім. І. П. Котляревського у Полтаві.

харків'ян. Цю ідею першим реалізував харківський архітектор-художник В. Г. Кричевський в будинку

Полтавського губернського земства, а харків'яни С І. Васильківський, М. С Самокиш та М. М. Уваров виконали в його інтер'єрі розписи.
Саме в Харкові Є. Н. Сердюк і М. Ю. Харманський споруджують в формах УАМ перший комплекс будівель науково-дослідного призначення — Харківську сільськогосподарську селекційну станцію (Московський просп., 142, 1909–1911 pp.). Тепер НДІ рослиництва, селекції і генетики.
Тут існували різні течії УАМ. Об'єкти у стилі УАМ були збудовані як у Харкові так і у його околицях і на Кубані.
Харківський центр УАМ зробив значний внесок у розвиток стилю УАМ як за кількісттю споруд так і за теоритичними розробками стилю.

особливості передували тим, що долинали зі сходу України. Разом з

тим досить красномовним стає бажання львівських митців хоча б частково підхопити та розвинути деякі характерні форми народностильової архітектури Наддніпрянщини зокрема трапеційні прорізи у порталах та вікнах, хоча ці теми в Галичині так і не стали настільки панівними, як це ми бачимо в Центральній та Східній Україні.
Найвідомішою спорудою в цьому стилі у Львові є будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), споруджений за проектом архітектора Івана Левинського.

українському стилі, що згодом отримає назву Український архітектурний модерн.

формах українського архітектурного стилю.

закопанські мотиви, архітектор Олександр Лушпинський

було побудовано гімназію, яка має характерні ознаки стилю українського модерну.

цьому стилі. Спадщина УАМ зберіглася неповністтю. Багато чого знищено у

роки Першої світової війни, війни УНР з більшовистською Росією і Польщею, Другої світової війни. Велику роль у недостатньому збереженні об'єктів УАМ відіграло відношення до них радянської влади, в період якої багато з них або знищувались, або зазнавали неправильної реставрації. Імена багатьох архітекторів, що працювали у стилі УАМ, в радянський час знаходились під забороною. Протягом десятиріч штучного забуття роботи і долі цих архітекторів були невідомі навіть фахівцям. У 1970 — х роках деякі історики архітектури і краєзнавці за власною ініціативою і без найменшого розголосу почали непомічений тоді владою пошук і вивчення пам'яток, доробку значних майстрів, навіть намагалися піднятись до певних узагальнень, публікувати свої роботи, де тільки щастило — від районних газет до збірників тез наукових конференцій в обласних центрах. Продуктивніше вивчення УАМ почалося лише у 1990—му році. Одним з найвідоміших дослідників УАМ є В. Чепелик