Вибір і формування цілей та „стратегічного набору” організаці

набору” організації ”

пріоритетів та формування стратегічних рішень
Характеристика підходів у визначені стратегії

організації
Класифікація стратегій організації

переваг
визначають
Місію підприємства – характеризує
напрям
в бізнесі, на який повинно

орієнтуватися підприємство

Досягнення
підприємства

Напрям
діяльності

Причина
існування

Імідж
підприємства

підприємства,
якого воно прагне досягти і на досягнення яких спрямована
його

діяльність

стосується

Забезпечення отримання власниками високих прибутків
Підтримання рентабельності бізнесу
Забезпечення фінансової ліквідності
Гарантування безпеки праці і розвитку колективу
Відображення конкретних сфер діяльності підприємства
Визначення напрямків розвитку бізнесу

концепція стратегії

організація, що її має. З цієї точки зору стратегія це:
позиція,

спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток;
інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє; процес мислення, інтелектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур;
відтворювана цінність, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу.

та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві.
Стратегія – сукупність всіх

дій керівників, що сприяють досягненню цілей організації; діюча стратегія організації частково спланована і частково реагує на мінливі обставини. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану .
Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

типу, що їх розробляє підприємство на певний проміжок часу, яка

відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі

та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій;
ієрархічний характер,

оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючі стратегії (ресурсні та функціональні) для кожного зі скалярних ланцюгів;
надійність, що передбачає його всебічну обґрунтованість, зваженість;
відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв'язку;
гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах у пріоритетах і змісті, а також, у разі потреби, переході на резервні стратегії;
баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними, резервними.