Види економічного потенціалу національної економіки

надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі

наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.

Ресурс - все що потрібно для задоволення потреб людини. Включають природні і людські ресурси:

ВИРОБНИЧІ
МАТЕРІАЛЬНІ
ТРУДОВІ

ПРИРОДНІ
ФІНАНСОВІ
НАУКОВО- ТЕХНІЧНІ
ІНФОРМАЦІЙНІ

мобілізовані, природних ресурсів у поєднанні з природніми умовами, які впливають

на економічну діяльність та використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ.

запасів, джерел, що використовуються (або можуть використовуватись) при даному рівні

розвитку продуктивних сил для досягнення певної мети. До складу ПРП входять природні умови і ресурси. Природні ресурси, на відміну від природних умов, беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві й невиробничій діяльності.

зурахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і

техніки.

необхідні знання, що втілюється в кількісних і якісних характеристиках винаходів

та нововведень і визначається чисельністю та професійністю вчених, зайнятих у різних сферах науки.

можна визначити як сукупність можливих та перспективних
технічних

засобів, що використовуються чи
можуть бути використані у НДДКР та
виробництві і спрямовані на підвищення
продуктивності суспільної праці.

сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал

включає:

матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);

кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал);

інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;

організаційно-управлінську підсистему — планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР

виробництво для перетворення предметів праці на продукцію для кінцевого споживача

чи для наступного залучення що визначається рівнем соціально-економічного розвитку

обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення власних

і збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства.

ресурсів, зокрема:

інформація впливає на ефективність виробництва без фізичного збіль­шення традиційних

ресурсів;

інформація діє на суб’єктивний фактор виробництва - людину, його характер, особливості;

інформація прискорює процес виробництва, за рахунок зменшення періодів виробництва та обертання.

торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво,

валютно-фінансові і кредитні операції.

торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, формами виробничої кооперації -

спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.
Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:
- зміцнення і нарощування експортного потенціалу;
- активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва;
- підвищення конкурентоздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;
- розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.