Європейська ідея та етапи європейської інтеграції

євроінтеграції та управління національною безпекою
НАДУ при Президентові України

основи Європейського Союзу: Підручник за заг. ред. М.Бойцуна, І.Грицяка, Я.Мудрого,

О.Рудіка, Л.Прокопенка, В.Стрельцова. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 620 с. – (Серія «Бібліотека державного службовця у галузі європейської інтеграції»).
2. Прокопенко Л. Л. Вступ до європейської інтеграції: Навч. посібник / за загальною ред: М. Бойцуна, О.Рудіка, Я. Мудрого. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2009. – 334 с.

народилася Європа у Середньовіччі?» 2003 р.
Середньовіччя стало вирішальною віхою в

історії Європи: на нього припадають її народження, дитинство і юність.
Європа міст і університетів, досягнення торгівлі, книгодрукування, Європа відкритості і розквіту…

рр.
Карл Великий - перший європеєць?
Карл І Великий
(747 — 814)

король франків (768–814)

європейських християнських володарів –«Ліги миру».
Мета Союзу – відмова від

воєн між європейськими державами.
Керівні органи: трибунал, Рада.
На трибунал покладалася роль наднаціонального законодавчого органу та арбітражного суду для вирішення конфліктів між учасниками.
Рада (асамблея) з постійних представників держав, повинна була турбуватися про прийом нових членів, спільну валюту і ведення війни.
Передбачалося функціонування спільного загальноєвропейського адміністративного апарату і можливість застосування спільних санкцій проти агресора.

з християнських держав, очолених сенатом (1617)
Головна мета – забезпечення довічного

миру.

1560 -1641

1802-1885
Віктор Гюго – звернення з закликом до створення "Сполучених Штатів Європи" і введенням континентальної валюти, яка б спиралася на європейські капітали і ділову активність 200 млн. європейців (1849)

«Про лозунг Сполучених Штатів Європи» (1915)
Уїнстон Черчілль Природжений порок капіталізму -

нерівний розподіл благ; вроджена перевага соціалізму - рівний розподіл бідності

Панєвропейські Конгреси:
Відень (1926 р.), Берлін (1930), Базель (1932), Відень(1935), Нью-Йорк

(1943).
Основні напрями розбудови європейської конфедерації:
• створення військового альянсу;
• поетапне утворення митного союзу;
• спільне використання колоній європейських держав;
• єдина грошова одиниця;
• налагодження співробітництва європейських та інших держав у рамках Ліги націй.

Австро-угорський аристократ граф Р. Куденгофе ‑ Калергі
(1894—1972)

р.
Між європейськими народами, які об’єднані географічно, має існувати певний

федеративний зв’язок.
Таке об’єднання матиме передусім економічний характер... з точки зору політичної і з точки зору соціальної федеральні узи можуть виявитися корисними, не зазіхаючи на суверенітет жодної з держав, які належать до об’єднання».

Аристид Бріан
(1862–1932)
Прем’єр-міністр Франції,
міністр закордонних справ.

конкретизував пропозиції А. Бріана (опублікований французьким урядом у травні 1930

р.).
У Меморандумі фактично вперше були використані такі звичні сьогодні поняття, як «спільний ринок», «митний союз», «рух товарів, капіталу та громадян», «захист економічно відсталих регіонів», «спільнота європейських народів».
Меморандум наполягав на «загальному підпорядкуванні економічних проблем політичним».
Передбачалося створення виконавчого органу – постійного Політичного комітету для ухвалення постанов і представницького органу – Європейської конференції з представників усіх європейських держав-членів Ліги націй для дискусій, а також секретаріату.
З метою запобігання нав’язування волі великих держав пропонувалася щорічна ротація керівництва Конференції і Комітету.

основою створення «європейської родини» має стати партнерство між Францією та

Німеччиною. Лише таким шляхом Франція може повернути собі репутацію морального лідера європейського континенту. Відроджена Європа неможлива без духовної величі Франції та Німеччини…” Цюріх, вересень1946 р.

до Трієста на Адріатиці через весь континент була опущена залізна

завіса».
«Я відкидаю ідею, що нова війна невідворотна... Я не вірю, що Радянська Росія жадає війни. Вона бажає плодів війни й необмеженого розширення своєї влади й ідеології».

університеті, держсекретар США Джордж Маршалл повідомив про готовність здійснити програму

широкомасштабної допомоги європейським країнам і сприяти таким чином відродженню Європи.
Для розподілу допомоги, а також координації національних економічних політик у квітні 1948 р. починає діяти Європейська організація економічного співробітництва (ЄОЕС).

Перший (1947 – 49) – економічна інтеграція європейських країн, спрямована на відбудову зруйнованої ІІ-ю світовою війною економіки.

(1880 — 1959)
Начальник штабу Армії США, Державний секретар США, міністр оборони США,
лауреат Нобелівської премії 1953 р.

і Люксембург підписали Договір про економічне, соціальне і культурне співробітництво

та колективну самооборону (Брюссельський пакт) терміном на 50 років.
1948 р. було створено митний союз країн Бенілюксу, який об’єднав Бельгію, Нідерланди і Люксембург.
Брюссельський договір виявився підготовчим етапом створення НАТО.

12 країн: Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди,

Норвегія, Португалія, Великобританія та США.

keep the Russians out, the Americans in, and the Germans

down"

Гастінгс Лайонел Ісмей
1887 — 1965
1-й Генеральний секретар НАТО
1952 —1957

потенціалу

рішень зі складних питань учасниками нарад, конференцій тощо шляхом обговорення

і взаємних поступок.

Давній приклад ухвалення рішення консенсусом – північноамериканське плем’я ірокезів, для якого такий спосіб є традиційним.

число учасників системи колективної безпеки в Європі;
Можливість розгляду питання щодо

участі СРСР в НАТО у разі втрати Альянсом агресивного характеру.

Демократія
Свобода особистості
Верховенство права

з 25 країн
(під головуванням У. Черчілля)
• теоретики федералізму пропонували

розпочинати з політичного об’єднання і створення спільних інституцій;
• прихильники функціоналістської концепції інтеграції (Ж. Моне, Р. Дотрі) на перше місце ставили економічну інтеграцію;
• інтелектуали пропонували починати з культури.

Бельгія, Ірландія, Нідерланди, Данія, Італія, Норвегія, Франція, Люксембург, Швеція, Велика

Британія

МЕТА – досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.
Ця мета досягається за допомогою органів Ради шляхом розгляду питань, що становлять спільний інтерес, через укладання угод та здійснення спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях, так само як і шляхом підтримки та подальшого здійснення прав людини і основних свобод.

інтеграції Францією, Німеччиною, Італією, Бельгією, Нідерландами і Люксембургом через заснування:
Європейської

спільноти вугілля і сталі - 1952 р.
Європейської економічної спільноти;
Європейської спільноти з атомної енергії - 1957 р.
Формування Митного союзу та Спільного ринку.

створення Європейської спільноти вугілля і сталі (Підписали: Німеччина, Франція, Італія,

Бельгія, Нідерланди та Люксембург)
(набув чинності в липні 1952 р.)

Мета Договору:
Ліквідація бар’єрів у торгівлі вугіллям і сталлю.
Створення спільного ринку, в якому могла б вільно пересуватися вугільна та сталева продукція.
Вільний рух капіталу та робітників у цих обох секторах економіки.

секретар Європейського об’єднання вугілля і сталі
Робер

Шуман

1886 — 1963

дозволяють створити спільний фундамент для економічного розвитку в якості першого

кроку до федералізації Європи, і змінить долі тих регіонів, які довгий час віддавали себе виробництву військового спорядження, самі першими постійно страждаючи від воєн.

Встановлення єднання у виробництві зробить очевидним, що будь-яка війна між Францією і Німеччиною стає не тільки немислима, але й неможлива матеріально.

З виступу Р. Шумана 9.05.1950 р.

референдуму 1935 р. - повернений Німеччині.

Після Другої світової війни -

частина французької окупаційної зони.

Після референдуму 1955 р. Саар увійшов до складу ФРН як федеральна земля.

про створення Європейської економічної спільноти та Європейської спільноти з атомної

енергії (набули чинності 1958 р.)

Довгострокова мета ЄЕС: створення спільного ринку; вироблення спільної зовнішньоторговельної, транспортної, сільськогосподарської політики та політики в галузі рибальства; гармонізація оподаткування; узгодження економічної та соціальної політики.

1968 р. – завершення процесу формування зони вільної торгівлі та митного союзу; 1970 р. в сфері сільськогосподарської продукції.

Мета Європейської спільноти з атомної енергії: розвиток та дослідження в галузі атомної енергетики; створення спільного ринку ядерного пального; контроль за ядерним виробництвом та розвиток атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки.

Асо­ціації Вільної Торгівлі (ЄАВТ) – 1960 р.
Авст­рія, Данія,

Норвегія, Португалія, Сполучене Коро­лівство, Швейцарія та Швеція.

Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія входять до Європейського економічного простору.

ЄЕСп та Євратому і створення єдиної структури інститутів, що забезпечують

розвиток європейської інтеграції (набув чинності з 1 липня 1967 р.)

Основні інститути: Комісія Європейських Спільнот, Рада Європейських Спільнот, Європейський Парламент та Суд.

В 1958 р. - створено Комітет постійних представників (COREPER) трьох європейських спільнот, Європейський інвестиційний банк.

Велика Британія, Данія й Ірландія стали членами ЄЕСп

Після першої хвилі

розширення ЄЕСп стала охоплювати 3% території і 10% населення Землі, але тут вироблялося 25% світової промислової продукції і зосереджувалося близько 40% світової торгівлі.

глав держав і урядів 1974 р. про заснування Європейської Ради

– найвищої політичної інстанції Спільноти та про проведення прямих виборів до Європейського Парламенту.

1977 р. діяльність Європейської Ради була оформлена в Лондонській декларації про Європейську Раду, згідно з якою вона отримала статус постійно діючої міждержавної конференції при Спільнотах.

Акт про запровадження прямих виборів до Європейського Парламенту був прийнятий Радою міністрів у вересні 1976 р., згідно з яким вони відбулися в 1979 р.

Мета – подолання структурного відставання проблемних регіонів.
(На першому етапі заходи

фонду обмежувалися відшкодуванням державних витрат на регіональну політику за певними квотами. Національні ж уряди самостійно обирали напрями регіональної політики).
1972 р. – реформовано заснований у 1960 р. Європейський соціальний фонд, який став основним інструментом реалізації соціальної політики.

Друге розширення – 1 січня 1981 р. набув чинності договір про вступ до ЄЕСп і Євратому Греції.

до створення Європейського Союзу:

ухвалення Єдиного європейського акта - підписання в

лютому 1986 р. (набув чинності 1 липня 1987 р. ).

Мета - створення до 1 січня 1993 р. єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій).

Поряд із чотирма попередніми спільними політиками (сільськогосподарською, митною, транспортною, у сфері конкуренції), визначених ст. 3 Римського договору, запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища.

розширення Європейських спільнот (Іспанія та Португалія в червні 1985 р.).

р. Європейського Союзу (Маастрихтський договір, вступив в силу 1993 р.);

Копенгагенські

критерії членства - 1993 р.

1995 р. – розширення ЄС: Австрія, Фінляндія, Швеція.

вдосконалення наднаціональних економічних, політичних, інституційних, правових та інших структур (Амстердамський договір – 1997 р.)

укладення Шенгенської угоди – 1997 р.

підготовка до подальшого розширення ЄС та його здійснення (Ніццький договір - 2001 р.)

Підписання та ратифікація Лісабонського договору (2007-2009 рр.).

орган – Комітет регіонів.

Передбачено утворення Фонду згуртування.

Запроваджено громадянство ЄС, яке

доповнювало національне громадянство й гарантувало право вільного пересування і проживання на всій території ЄС громадян Союзу.

у сфері
юстиції і
внутрішніх справ
Перший стовп

Другий стовп

Третій стовп

демократію, верховенство закону, повагу до прав людини і захист прав

меншин (політичні критерії);
Існування функціонуючої ринкової економіки одночасно зі спроможністю впоратися з ринковими силами та тиском конкурентного середовища в межах Європейського Союзу (економічні критерії);
Здатність взяти на себе обов’язки, що випливають із членства в ЄС, у тому числі прихильність цілям політичного, економічного і монетарного союзу (так званий критерій членства, тобто спроможність нових членів адаптувати правові норми ЄС – «acquis communautaire»);
Здатність Європейського Союзу прийняти нових членів, зберігаючи при цьому динаміку та рушійні сили європейської інтеграції (так званий незалежний критерій).

Оборона/ Військові питання

III. Питання ресурсів

IV. Питання безпеки
V. Правові питання
РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА

ПРОГРАМА з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору
І. Політичні та економічні питання
ІІ. Оборонні та військові питання

ІІІ. Ресурсні питання

ІV. Питання безпеки
V. Правові питання

інституційну систему ЄС (розширив повноваження Європарламенту і підвищив його роль

у формуванні Комісії);

розширив сферу прийняття рішень у Раді Міністрів кваліфікованою більшістю;

розширив повноваження Голови Комісії;

посилив відкритість у процесі прийняття рішень у ЄС, запровадив поняття гласність;


ввів посаду Верховного представника для координації діяльності в сфері Спільної зовнішньої та безпекової політики.

розширенням ЄС.

Одним з найбільш важливих рішень, прийнятих у Ніцці, стало

розширення можливостей посиленого співробітництва. За умов розвитку посиленого співробітництва визнано участь щонайменше восьми країн-членів у ситуації, коли інші держави не бажають або не можуть брати участь у такому заході.

Ніццький договір – укладено 28 лютого 2001 р., набрав чинності 1 лютого 2003 р.

про запровадження Конституції для Європи;
2003, червень-липень: прийняття проекту Договору Європейським Конвентом

за основу;
2003, грудень: “провалено” підписання проекту Договору на саміті ЄС (Польща, Іспанія);
2004, 18 червня: узгоджено остаточний текст Конституції ЄС;
2004, 29 жовтня: підписано Договір та Заключний акт про запровадження Конституції для Європи главами держав-членів;
2005, січень: ухвалено проект Конституції для Європи Європейським Парламентом і передано на ратифікацію державам-членам ЄС.

Словенія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Кіпр, Мальта.

Шосте розширення (1 січня 2007

р.)
Болгарія, Румунія

Сьоме розширення (1 липня 2013 р.)
Хорватія

– підписання Лісабонського договору.

Проходив процедуру ратифікації протягом двох років у

парламентах 27 держав-членів ЄС, а з грудня 2009 року вступив у дію консолідованими версіями Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу.

Конституційної угоди.

2. Запровадження нової системи ухвалення рішень інституціями ЄС на

основі принципу «подвійної більшості» (55 % від кількості держав-членів та 65 % від кількості населення держав-членів).

3. Виключення положення, які стосувалися символів ЄС.

4. Повертається до діючих назв нормативно-правових актів ЄС («регламенти» і «директиви» замість «закони» та «рамкові закони» ЄС).

5. Відмова називати керівника дипломатичної служби ЄС «міністром закордонних справ».