ВВЕДЕННЯ В СПЕЦІАЛЬНІСТЬ

ХНУРЕ

ВВЕДЕННЯ В СПЕЦІАЛЬНІСТЬ
Лекція №7
Історія розвитку книгодрукування

книгодрукування
Епоха Іоганна Гутенберга
Фотоскладальні пристрої
Застосування ЕОМ у поліграфії

План лекції
Історія розвитку книгодрукування

спільне для майже всіх слов'янських народів. У стародавніх слов'ян слово

«кънигы» означало вміння писати, самотність, знання взагалі.
За змістом книги поділяються на спеціалізовані, конкретного тематичного спрямування (філософські, історичні, мистецтвознавчі, математичні, біологічні, краєзнавчі) та універсальні (галузеві, довідкові, інструктивні).

науки, освіти, допомагати виробництву, задовольняти естетичні потреби, допомагати вести домашнє

господарство, розважати тощо.
Важливу роль у книзі відіграють зовнішнє оформлення, обкладинка чи оправа, формат, шрифту, ілюстрації.
Оформлення книги завжди мусить бути тісно пов'язане з її змістом – воно роз’яснює, розкриває його і завжди залежить від характеру і призначення книги.

пройшла досить складний шлях. Першими «книгами», які дійшли до наших

днів, були «кам'яні книги».
Людство шукало більш прості і практичні матеріали для письма. Писали на пальмових листках, бамбуку, шовку, металі. Писали на обструганих дощечках з дерева. Грецьке слово «біблос» – означав «деревина». Саме тому дерев'яні дощечки з письмом стали називатися «бібліями».

і якого скрізь було багато – бересту.

Тонкий шар березової кори,

нарізаний довгими стрічками, скручували у вигляді невеликих звитків. Спосіб письма на бересті – подряпини кістяним шилом.

Народи, які жили у Вавилонії і Ассирії, застосовували для письма глину.

тростина, яка росте в низинах річки Ніл. Спеціально оброблені окремі

листки цієї рослини склеювали в довгі широкі стрічки і накручували на палки. У II ст. до н. е. в Пергамі розробили особливий спосіб обробки шкіри, внаслідок чого отримали матеріал для письма «пергамен». 3 нього спершу теж робили звитки, а пізніше зшивали в книгу.

Таку книгу, яка мала вигляд теперішньої, стали називати «кодекс».

е. використовували також книги з дощечок чи пластинок зі слонової

кістки, з’єднаних кільцями або ремінчиками. Такі книги, залежно від кількості дощечок, називали диптихом – 2 дощечки, триптихом – 3 дощечки і поліптихом – багато дошок.

Сьогодні подібне скріплення використовується в календарях, записниках.

ксилографічна книга. Гравюри і текст для такої книги вирізували на

дерев'яній дощечці, і вже з неї друкували по дві сторінки на одній стороні аркуша паперу, який був винайдений китайцем Дай Лунси в 105 р. н. е. Після видруку аркуші складали в одну стопу. Китайська книга починалася з останньої сторінки, пізніше так починали свої книги і японці.
В Європі ксилографічні книги з'явилися в Німеччині та Голландіїв 1430–1450-х роках.

університетах, які виникали в цей час, організовувалися майстерні з перепису

книг – скрипторії.
Університети видавали закони – статути. У цих виданнях широко використовували заголовні літери – ініціали. На окремих сторінках малювали ілюстрації і розфарбовували їх червоною и зеленою кіновар'ю, лазур'ю, сріблом, золотом. Зображення на латині – «мініа», звідси ілюстрації дістали назву мініатюри.

важливих культурних центрів середньовіччя, тому тут у монастирях теж утвердилося

переписування книг. Київські князі сприяли розвиткові книжкової справи.
В 1037 році київський князь Ярослав Мудрий заснував на Русі першу бібліотеку. Найдавнішою на території України книгою тепер вважаємо переписане на Русі дяком Григорієм в 1057 році «Остромирове Євангеліе»,

Гутенберг.
В 1450 році він почав друкувати невеликі книги, календарі

і листівки.
У 1452 році завершив чотирирічний видрук Біблії. В своїх книгах Гутенберг зберіг від рукописної книги форму, елементи, накреслення шрифту і залишав вільні місця для вписування ініціалів, заставок і кінцівок.
Книги, видрукувані в XV ст., прийнято називати інкунабулами (на латині – «в колисці», тобто на початку книгодрукування).

ручний відливний апарат, литу свинцеву літеру, складання з окремих літер

та ручний прес, який використовував для друку книг.
3 цього часу починає свою історію друк з використанням пресів, який проіснував аж до XX ст. Лише в 1897 році Тольберт Ланетон винайшов буквовіддивну складальну машину – монотип. Тоді ж почала працювати перша фотоскладальна машина.
В 1955 році сенсаційне відкриття в галузі електроніки сповістило про кінець епохи свинцевого шрифту І.Гутенберга. Перфострічку, яку застосовували у фотоскладальних пристроях, замінила ЕОМ.

процесі цифрового кодування знаків стали застосовувати лазерний промінь, який дає

змогу досягти небувалої чистоти і чіткості кодування тексту, відкриває великі можливості для його передачі на відстань. Подальший прогрес в книгодрукуванні залежить тепер від розвитку електроніки.
У наш час великі ротаційні машини офсетного друку з електронним управлінням можуть задруковувати матеріал з обох сторін як на окремих аркушах, так і на рулонному папері, з швидкістю більше як 30 тис. відбитків за годину.

і зараз практично вийшли з ужитку. Однак офсет і глибокий

друк залишились – головним чином завдяки спрощенню техніки виготовлення друкарських форм. З'явилися нові способи друку: електростатичний та струменевий.

При будь-якому розвитку поліграфічної техніки та технології якість майбутнього видання, його художня цінність залежатимуть від якості складання та культури верстання. Верстаючи книгу, необхідно досконало знати всі види складання, всі складальні засоби і можливості складальної техніки та мати добрий художній смак.

«кънигы»?
Дайте класифікацію книг за змістом.
Яке соціальне завдання книги?
Що означає грецьке

слово «біблос»?
Хто використовував книги з дощечок чи пластинок зі слонової кістки?
Коли починає свою історію друк з використанням пресів?