Як утворився торф і кам ’ яне вугілля

Софія

недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої

вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково.

незначній гуміфікації, розкладі й мінералізації, що веде до утворення поверхневих

горизонтів торфу різного ступеня розкладу

(гіпнові) та білі (сфагнові) мохи,
численні види осок, очерет, аїр,

рогоза;
з трав'янистих — хвощі, пухівки, шейхцерія, шабельник, бобівник.
Важливе місце в утворенні торфу посідають деревні породи (береза, вільха, верба), та напівчагарникові (верес, буяхи, багульник та ін.).

середньорічна температура ("сухий" торф).
Найяскравіше проявляється в болотних (торф'яних) грунтах,

в меншій мірі – в інших гідроморфних грунтах, в тому числі й в тундрово-глейових.

10 до 25 мм і залежить від видів рослин, кліматичних умов

та типу боліт.
Щорічний приріст торфу становить тільки 0,5-1 мм в рік.

надає м'якість.
Найважливішими показниками торфу є ступінь розкладення та попільність.

землю», що нею західноєвропейці користувалися для нагрівання їжі, трапляються у

«Природничій історії» (46 р. н. е.) римського історика Плінія Старшого.

МДж/кг.
Вік сучасних торфовищ вимірюється 5—10 тисячами років.
Усі торф'яники зазвичай

дуже заводнені й заболочені.

60 % усіх заболочених територій у світі мають запаси торфу.
Найбільші

торф'яні суцілі зосереджені в обширних пониженнях рельєфу.
За деякими оцінками, світові запаси торфу складають близько 267 мільярдів тон.

ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають не менше

95 %.
Торф перехідного типу (перехідний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають від 10 % до 90 %, а решта — залишки рослинності низинного типу.
Торф низинного типу (низинний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого не менше 95 % залишків рослинності низинного типу.

осадочним шаром порід.
Спочатку торф під тиском верхнього шару ущільнюється

і його товщина зменшується у 4-5 разів.

якої підви­щується вміст вуглецю.
Утворюється порода, яка вже втратила виг­ляд

торфу, але ще не схожа на вугілля. ЇЇ називають лігнітом.

міцною, в ній значно збільшується відсоток вуглецю.
Порода стає темнішою,

хоч в ній і зберігаються залишки тканин і рослин.
Це є буре вугілля.

тиск і підвищена температура.
Коли вона досягає 260-300° С, буре

вугілля зазнає процесів метаморфізації і переходить у кам’яне вугілля.

відсоток вуглецю.
Вугілля стає чорним і твердим  з матовим або

скляним блиском.
Ніяких залишків рослин (лігніну і целюлози) і гумінових кислот у цьому вугіллі немає.

вугілля викопного, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом.

про нього пов’язують з Аристотелем (IV ст. до н. х.).

каміння» пи­сав: «…звуться ці викопні речовини антрацитом (або вугіллям)… вони спала­хують

та горять подібно до деревного вугілля…»

Великої Британії.
У І ст. до р. х. в китайській

провінції Юннань вугілля нагрівали без доступу повітря та отримували кокс.

або металічний.
В органічній речовині кам'яного вугілля міститься 75-92 % вуглецю,

2,5-5,7 % водню, 1,5-15 % кисню.
Містить 2-48 % летких речовин.
Вологість 1-12 %.
Вища теплота згоряння в перерахунку на сухий беззольний стан 30,5-36,8 МДж/кг.

коксу і напівкоксу з отриманням великої кількості хімічних продуктів (нафталін,

феноли, пек тощо), на основі яких одержують добрива, пластмаси, синтетичні волокна, лаки, фарби і т.і.