Житлове і земельне право

житлові правовідносини між громадянами та громадян з державними і громадськими

організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.

Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного, господарського, сімейного та інших спеціальних галузей права, об'єднання і кодифікація яких утворили нову галузь — житлове право.

права кожного на житло (ст. 47 Конституції України):

- забезпечення громадян

жилими приміщеннями;

- користування жилими приміщеннями державного та недержавного житлового фондом;

- управління житловим фондом;

- забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатації та ремонту;

- будівництво житлового фонду;

- розгляд житлових спорів;

- відповідальність за порушення житлового законодавства.

Сторонами житлових правовідносин можуть виступати як уповноважені, так і зобов’язані особи. До уповноважених можна віднести:
- Верховну Раду України та органи місцевого самоврядування як суб’єкти житлового права;
- місцеві державні адміністрації;
- підприємства, установи, організації;
- державні органи виконавчої влади;
- державні контрольні та наглядові органи.

Житловий кодекс України зі змінами та доповненнями.
Житловий фонд в Україні

утворюють житлові будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на ЇЇ території.

Житловий фонд розподіляється на:
Державний Житловий фонд ;
Громадський Житловий фонд ;
Фонд житлово-будівельних кооперативів;
Приватний житловий фонд ;

- держава;

- територіальні громади сіл, селищ, міст в особі відповідного

органу місцевого самоврядування.

Об'єктами права власності на житло є:

o житлові будинки;

o квартири;

o частини житлових будинків або квартир;

o інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

власності на землю ,державного управління земельним фондом , використання й

охорони землі ,забезпечення та охорони прав і законних інтересів учасників земельних відносин

законодавства про охорону навколишнього середовища;
●своєчасно сплачувати земельний податок;
●не порушувати права

власників суміжних земельних дільниць і землекористувачів;
●підвищувати родючість ґрунту і зберігати інші корисні властивості землі;
●дотримуватися правил добросусідства і обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів і охоронних зон;
●зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережу зрошувальних і осушувальних систем