Ергономіка, фізіологія праці та психологія безпеки праці

технічного оснащення праці, комплексної механізації й автоматизації виробництва та інформатизації

всього суспільства, коли продуктивність праці залежить насамперед від умілого використання машин, виникає нагальна потреба якнайдоцільнішого поєднання живої праці і засобів виробництва, впровадження таких форм і методів обслуговування машин, які забезпечуюь їхнє найефективніше застосування.

виникає потреба в оптимізації взаємовідносин в системі “середовище – людина

– машина” (СЛМ).

системі СЛМ з метою оптимізації трудової діяльності, підвищення продуктивності праці

та створення комфортних та безпечних умов праці, збереження здоров’я та працездатності працівників.

психологічні, антропометричні, біомеханічні, гігієнічні, естетичні та соціальні.

технології, найповніше використання технологічного обладнання, обґрунтування оптимального ритму і темпу

праці та раціональну організацію робочого місця.

та іншими фізіологічними особливостями людини та елементами технологічного процесу виробництва,

зниження нервово-емоційних напружень та фізичних навантажень, обґрунтування оптимальних режимів праці та відпочинку.

рефлексами, можливостями пам’яті і мислення та елементами технологічного процесу виробництва.

Антропометричні та біомеханічні вимоги ергономіки передбачають встановлення відповідності між знаряддями праці, розмірами та масою тіла людини, силою і напрямком рухів.

фізико-хімічного складу повітря, належних рівнів освітленості, виробничого випромінювання, шуму та

вібрації.

та художньо-конструкторським оформленням робочих місць та виробничого середовища.
Соціальні вимоги

ергономіки передбачають підвищення змісту праці, творчої актиності працівника, ефективності управління виробничими процесами та персоналом.

трьох головних завдань:
• економічного, яке полягає у якнайкращому поєднанні

техніки та людей в єдиному виробничому процесі, забезпеченні найефективнішого використання матеріальних і трудових ресурсів і подальшому підвищенні продуктивності праці;

забезпечують підвищення працездатності із одночасни м збереженням здоров’я людини у

процесі трудової діяльності;
• соціального, яке передбачає виховання людини, її творче зростання та самовдосконалення під час професійної діяльності.

використанні досягнень економічних, технічних, біологічних, соціальних та інших наук і

реалізується за такими напрямами:

найповніше відповідали сучасній техніці;
• удосконалення організації й обслуговування робочих

місць, їхнє правильне планування та забезпечення раціональним технологічним обладнанням;

умовах дедалі більше переходять у прийоми керування складними агрегатами, автоматизованим

устаткуванням, системами машин й автоматичними процесами;

набуття потрібних для цієї професії знань і навичок, підвищення ділової

кваліфікації працівників, а й їхній всебічний розвиток, зростання загального культурно-технічного рівня, виховання таких людських чеснот, як почуття відповідальності;

кожного працівника в суспільному виробництві, а з іншого, характеризує досягнутий

рівень організації праці;

та створення оптимальних кліматичних умов (температури, вологості, рухливості та іонізації

повітря), раціонального освітлення робочих місць, усунення запиленості й загазованості повітря, шкідливих випромінювань, шуму й вібрації, забезпечення психофізіологічних вимог та вимог виробничої естетики, поліпшення санітарно-побутового обслуговування працівників на виробництві;

посилення відповідальності працівників за власну та колективну безпеку.

як вони забезпечують підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, поліпшують

використання основних виробничих фондів, матеріальних і трудових ресурсів.

Це досягається на основі раціонального поділу праці, яка дає змогу

здійснити паралельне виконання робіт різними виконавцями. Психофізіологічну межу поділу праці визначають за умовою нормального функціонування людського організму.

і не викликати негативних наслідків. Бажано, щоб робота складалась із

різноманітних елементів, виконання яких забезпечувало б участь різних груп м’язів і чергування навантажень на різні частини тіла й органи чуття людини. Разом з тим, дроблення трудового процесу на операції позбавляє працю монотонності.

прийомів і дій, які повторюються, становить менше З0 с, то

це негативно позначається на продуктивності праці. З соціального погляду, поділ праці повинен мати межі, що забезпечують достатню змістовність і привабливість праці, умови для розвитку творчих здібностей людини.