ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Інформаційна інфраструктура національної економіки
Інфраструктура національного ринку як важлива складова

інфраструктури національної економіки

системи та інституцій, що забезпечують розвиток національної економіки.

суб'єктів суспільного виробництва.
Спеціалізація суб'єктів національної економіки.
Розвиток галузей національної економіки.
Спрощення юридичного

й економічного контролю.
Можливість державного регулювання економічних відносин.
Підтримка громадських ініціатив у розвитку інфраструктури.

даних
Системи інформаційних аналітичних центрів
Системи науково-дослідних інститутів
Соціальна інфраструктура:

1) Соціально- побутова (Житлово- комунальне-господарство,побутове обслуговування населення, торгівля та громадське харчування тощо)
2) Соціально- культурна (охорона здоров"я, реакреаційне господарство, фізична культура і спорт, соціальне забезпечення,освіта, культура та мистецтво тощо )
3. Загальна інфраструктура:
Телекомунікації
Залізничний транспорт
Автомобільні дороги
Електро-енергетика
Виробництво, транспортування та розподілення газу
Водопостачання та водовідведення
4. Виробнича інфраструктура:
Виробничі споруди та пристрої
Інженерні комунікації та мережі виробничого призначення
Матеріально- технічне постачання, що обслуговує виробництво
Торгівля, в тій частині, в якій вона продовжує виробничий процес
5. Ринкова інфраструктура

національної економіки, який повинен включати:
проведення структурних реформ усіх складових інфраструктури,
узгодженість

планів реформування та практичних кроків їх реалізації, з метою припинення стагнації реформування,
створення сприятливого інвестиційного клімату для збільшення обсягів фінансування,
залучення місцевих органів влади для підвищення ефективності реформування,
розвиток науково-технічного потенціалу країни для інноваційного оновлення елементів інфраструктури,
вдосконалення просторової організації виробництва,
вдосконалення системи соціального забезпечення населення,
підвищення якості соціальних послуг,
створення умов для розвитку людського та соціального капіталу.

передачу та збереження інформації.

телекомунікаційні мережі;
бази і банки даних;
системи інформаційних аналітичних центрів;

системи науково-дослідних установ;
підготовка висококваліфікованих працівників.

прийняття рішень,
формуванні ринкового мислення,
розвитку різних сфер суспільного господарства,
стрімкому науково-технічному

прогресу.

систем передачі їх до споживача,
систем виробництва інформаційних технологій,
систем

накопичення і збереження інформаційних ресурсів і систем підготовки кадрів.

інформаційної інфраструктури національної економіки- дослідження особливостей інформаційного впливу на особистість,

суспільство, державу.

включає сферу передавання інформації без зміни її змісту і форми

(телефонний, телексний, факсимільний тощо).
Сферу передавання інформації з наданням додаткових послуг (електронна пошта, комутація протоколів і пакетів інформації та ін.).

змістовну цінність та може мати ціну. Економічна ціна інформації залежить

від її цінності, актуальності, змісту, доступності, достовірності та може змінюватись у часі та просторі.
Інформація - це спільність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково - технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб суспільства на основі створення, розвитку та використання інформаційних систем мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудовані на основі сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

сфері,
відсутність національної стратегії розвитку
стабільний режим оподаткування та систему моніторингу

низький рівень фінансування розвитку як державного, так і приватних інвесторів,
недостатня кількість кваліфікованих кадрів та низька якість освіти,
незначна доступність ринку інформаційних послуг для населення
відставання розробки ефективних механізмів захисту інформації від процесу створення інформаційних продуктів та процесу їх передачі.
обмежена номенклатура українських інформаційних послуг,
низька конкурентоспроможність інформаційної інфраструктури України

стабільний розвиток і функціонування ринкового механізму національної економіки.

ринку та рух товарів, послуг та грошових потоків:
Реальний сектор:
товарні біржі,
торгівельні

установи тощо.
2. Фінансово-кредитний сектор:
фондові біржі,
позабіржові торгівельно-інформаційні системи,
банки та небанківські фінансові установи (страхові компанії, кредитні спілки, фінансові компанії, пенсійні фонди, ломбарди тощо).

ринкової економіки;
налагодження та підтримка господарських взаємозв'язків;
підвищення оперативності роботи суб'єктів ринку;
регулювання

всіх відносин, що виникають у межах ринкової інфраструктури;
правове та економічне консультування суб'єктів ринкової інформації та захист їх інтересів у державних та інших структурах

цінних паперів за певними стандартами та умовами.

Участь

у біржових торгах підвищує авторитетність компанії, спрощує доступ до ринку капіталів, сприяє підвищенню курсу її акцій. Сучасний ринок цінних паперів характеризується значним обсягом позабіржового обороту, його масштаби зумовлені високими фінансовими комісіями, вартістю послуг біржі та іншими факторами.

товарів за певними стандартами та умовами.

На товарній біржі здійснюються

два види товарообороту: реальний і ф'ючерсний.

серед яких:
незначна ділова активність;
слабка котирувальна робота;
недостатня кваліфікація працівників бірж;
повільна товарна

спеціалізація.

Для підвищення ефективності роботи бірж необхідно:
створити надійне біржове законодавство;
розробити систему підготовки висококваліфікованих кадрів;
налагодити державне регулювання діяльності бірж;
розробити систему показників для оцінки діяльності бірж з орієнтацією на світовий досвід;
створити інформаційну базу діяльності бірж.

функцій з метою отримання прибутку.

Розвиток банків зумовлено необхідністю:
розширення сфери

грошового обігу національної економіки,
активізації руху капіталу,
збільшенням фінансово-кредитних операцій,
необхідністю кредитного обслуговування малого і середнього бізнесу.

конкуренції,
підвищенням фінансової стабільності фінансових установ,
розширенням переліку фінансових послуг,
значним відставанням від

банківського сектору як за обсягами активів, так і за темпами їх росту.