Характеристика образів у повісті М.Старицького Оборона Буші

У творі йдеться про героїчну оборону в 1654р. подільського містечка-фортеці

Буші. Жителям Буші треба було затримати просування на схід польської армії і дати можливість війську Хмельницького дочекатися підмоги. В повісті центральною постаттю є донька сотника Орися Завісна , яка ціною власного життя підірвала порохові склади.

в ототожненні з її внутрішнім світом. Важлива увага приділяється виписуванню

портрета дівчини: "Вродливого личенька риси і елегантні й шляхетні, в чорних, стиснутих трохи бровах криється непорушна воля й відвага; карі очі з-під довгих темрявих вій палають вогнем; на мармуровому чолі лежать недитячі думи, хоч у виразі уст пишає дитяча краса"

віруючою є образ Орисі, яка змалечку вихована в кращих традиціях.

Вражає те, що у своїх щоденних молитвах вона просить не особистого щастя, а звертається із проханням дати їй силу і міць у боротьбі з ворогом.

Вихована справжнім козаком, оборонцем рідного краю, дружина якого загинула, але в руки ворогу не віддалася, Орися так само, як і інші, розуміє, що єдиний вихід із ситуації, що склалася, — це померти, але померти гідно. Драматизм підсилює особиста трагедія дівчини: її коханий, Антось Корєцький, опиняється по той бік фортеці, він серед ворогів. Орися ще й досі кохає юнака, пам’ятає кожний момент, пережитий з Антосем, тому вона переживає страшний внутрішній конфлікт. Героїня опиняється перед важким вибором: зрадити Україну, свого батька, усіх, хто обороняє фортецю, чи забути своє кохання, убити коханого.

вирішує підірвати порохові склади, розташовані під фортецею. Вона сприймає смерть

як належне, як зцілення, порятунок.

У повісті "Облога Буші" М. Старицький також майстерно виписує образ Антося Корецького - коханого Орисі. За походженням магнат, він виріс, виховався в козацькій родині на традиціях народної етики і моралі. І хоча волею обставин Корецький потрапляє до свого природного середовища (успадковує родовий замок), світоглядні незгоди з мораллю та глибокі почуття до Орисі, з якою виховувався в одній родині, і повертають його на бік оборонців фортеці.

народної моралі й етики, шляхів пробудження й виховання національної і

громадянської самосвідомості, вибір життєвої позиції

веселі жарти, хоч і стоять вони на порозі іншого життя,

відчувають близьке дихання смерті. Кожний із них — це герой, справжня історична постать, не менш важлива у цій несправедливій братовбивчій війні, ніж особа самого Богдана Хмельницького.
Автор чудово розуміє сам і дає відчути це й читачу, що без таких хоробрих воїнів ніколи не було б переможних походів великих козацьких ватажків. Тільки вміння пожертвувати власними інтересами, особистим життям, життям своїх рідних давало українцям у ті нелегкі часи шанс на відстоювання власної незалежності.

захисників Буші, мужніх і стійких, сильних духом патріотів і пихатих,

заздрісних нападників, жорстоких ворогів України, скориставшись прийомом контрасту". Діалог між гетьманами Потоцьким Лянцкоронським і шляхтичем Антосем Корецьким розкриває красу вірності батьківщині, любов та милосердя до ближнього. Письменник утверджує думку, що під час братовбивчих війн занепадають такі людські риси як доброта і милосердя

читача, спонукає до роздумів. Через весь твір проходить ідея неприйнятності

для людства братовбивчих воєн .

Не раз автор висловлює в повісті свої погляди на історичну долю України, із жалем згадуючи «братерську різню, пограбування й розбій» на рідних землях. Безперечно, сподівання самого М. Старицького виражені в словах сотника Михайла Завістного, що герой звертає до України: «А все ж таки не доконають дітей твоїх кревних — стоять вони непохибно і стоятимуть до загину за свою змучену неньку і, доки світ сонця, ні за які скарби, нізащо в світі не продадуть своєї любові до тебе, наша люба Вітчизно!..»

ХVІІ століття тільки додатково підкреслює й увиразнює мистецьке “надзавдання”, яке

ставив перед собою і своїми творами М. Старицький: якнайефективніше перенести події історичної давнини на своє сьогодення, у тому числі й на проблеми пробудження національної свідомості українців, міжнаціональних відносин, слов’янофільства, просвітництва тощо. Так само очевидна й романтична підоснова мистецького конструювання такого образу, яка особливо концентровано виявляється в кінцевій долі (загибелі) героя».