Istoriya_m

столиця Русі, державного утворення східних слов'ян і русів. 
У 882 р.

в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра на Угорську гору пирувати (це місце знаходиться під площею Слави на Печерську, де і зараз стоїть Аскольдова м огила), Олег вбиває їх і починає правити Києвом. Він завоював оточуючі Київ території і підпорядкував собі племена, що жили на них, тим самим об'єднавши Русь. 

об'єднати під своєю владою розкидані і розрізнені племена, Київ стає

політичним і культурним центром східних слов'ян, столицею Київської Русі — давньослов'янської феодальної держави. У силу свого розташування на торгових шляхах «з варяг у греки», Київ довгий час підтримував міцні політичні та економічні зв'язки з країнами Центральної та Західної Європи. 

(980—1015). З метою зміцнення єдності Київської Русі та збільшення її

впливу на міжнародній арені, князь Володимир у 988 р. хрестив Русь. Християнство принесло Київської Русі значну політичну користь та послужило імпульсом для подальшого розвитку писемності та культури. При Володимирі Великому в Києві було споруджено перший кам'яний храм - Десятинна церква. 

буму на Русі. Грунтуються Києво-Печерський і Кловський монастир, будуються зміцнення

навколо Києва, Софіївський собор, Золоті ворота. ХІ - ХІІI століття вважаються розквітом міста, незважаючи на те, що сама Київська Русь вже переживає не найкращі часи. Місто нараховує 50 тисяч жителів, що є відмінним показником його розвитку. Для прикладу: Лондон в той же час нараховував 20 тисяч жителів, а Новгород — 35. Більшість європейських столиць досягли межі в 50 тисяч мешканців лише через 200—300 років. У ХІІ ст. Київ був одним з найбільших і найкрасивіших міст і столицею одного з найсильніших світових держав на той час. 

цивілізації в християнському світі. В ті часи місто налічувало близько

400 церков, 8 ринків і більше ніж 50 000 жителів. Київ був в числі найбільш процвітаючих ремісничих і торгових центрів Європи. З західноєвропейських міст за чисельністю мешканців він поступався лише 100-тисячному Парижу. Бурхливий розвиток Києва було перервано татаро-монгольською навалою, в результаті чого в 1240 р. місто було зруйновано і розграбовано.

був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно

боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося прорвати потужні зміцнення Києва тільки з боку воріт, розташованих в північній частині сучасної площі Майдана Незалежності, в той час порослу лісом і заболочену долину. Але й тоді кияни не здалися, а продовжували захищати місто до останньої цитаделі — потужного кам'яного храму Богородиці Десятинної, побудованого в 980 р. Однак монголо-татарам вдалося метальними машинами розбити його стіни. Храм впав, і під його руїнами було похований безліч людей.  Майже сто років монголо-татари панували на українських землях. І все-таки Києву вдалося зберегти свої стародавні ремісничі, купецькі та культурні традиції і залишитися важливим політичним, торговим та економічним центром. В XIV столітті Київщина стає оплотом української народності. що зароджувалась.

держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей

час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується дуже повільно через масові та постійні епідемій чуми в місті. Особливо сильним був мор 1366 року, коли вся адміністрація покинула місто на два роки. У XIV столітті починається економічне відродження Києва, він стає центром формування української народності. Відбувається поступове включення українських земель в державу «Велике Князівство Литовське». З 1362 р. Київ — під владою Литви, а в 1470 р. Київське князівство перетворюється на воєводство у складі Литовської держави. Київ росте і розвивається як економічний центр України. 
Уже до середини XV ст. Київ знову стає одним із центрів на Русі. Близько 1499 року місто отримує Магдебурзьке право — право на самоврядування, а також складське право, яке було дуже важливим в той час. Воно дозволяло зупиняти проїжджаючих через Київ купців і змушувати їх продавати частину товару за вигідними для міста цінами. 
У 1569 р., після підписання Люблінської унії, Польща і Литва об'єдналися в одну державу, відому в історії як Річ Посполита, і поступово затвердили своє панування в Україні. Жорстокість і свавілля іноземців приводили до численних повстань українського народу. 

р. у Києві налічується вже 40 тис. будинків. Збільшується і

територія міста, але Київ все ще залишався розділеним на три історичні частини: Верхнє місто, Поділ і Печерськ. Найбільш активно заселеним районом в цей час є Печерськ, особливо прилеглі до Печерському монастиря області. Збільшується торговий оборот, зростає кількість спеціальностей, яких налічується вже близько ста. У першій половині XVII ст. починається активна відбудова Верхнього міста. Відновлюється багато церков і монастирів, які зруйновані ще під час татаро-монгольської навали. Видатну роль у культурному піднесенні Києва в першій половині XVII ст. зіграв київський митрополит Петро Могила. Саме він був ініціатором відновлення Софійського та Успенського соборів, церкви Спаса на Берестові — найдавніших пам'яток Києва. Саме їм було засновано перший в місті вищий навчальний заклад — тепер це Києво-Могилянська академія, яка розташована на Подолі. 
Перша половина XVII ст. була відзначена бурхливим економічним та культурним піднесенням не тільки для Києва, а й для всієї України. Цей час ознаменувався також особливо великими козацькими повстаннями. Після кількох блискучих перемог над поляками Хмельницький з військом 23 грудня 1648 року вступає в Київ. Після зустрічей з київським вищим духовенством Хмельницький починає відкрито говорити про вихід України зі складу Речі Посполитої. 

У 30-ті роки почалися масові репресії. Тоді ж сильно постраждало

саме місто. Було знищено величезну кількість прекрасних храмів (Десятинна, Нікольська церква, Флорівський монастир, будови Видубицького монастиря). Загальна кількість втрачених культових споруд — близько сотні.  У 1922 році був створений Радянський Союз, до складу якого увійшла і Українська Соціалістична Радянська Республіка. Формально — як суверенна держава в складі федерації, фактично ж вся влада була передана центру, а СРСР став тоталітарною країною. 
За часів Сталина кращі кадри української науки і культури, численні представники технічної, творчої та військової інтелігенції потрапили під жорна ГУЛАГу і закінчили свій життєвий шлях на сибірських лесоповалах і в крижаних пустошах Магадана. 

72 дні тривала героїчна оборона Києва від фашистських окупантів, але

противник був сильнішим. 19 вересня 1941 р. війська нацистської Німеччини вступили в місто. Широко відома трагедія Бабиного яру, київського урочища, який гітлерівці перетворили на місце масових страт. Крім цього, нацисти побудували ще два концентраційних табори в околицях міста. У них за роки війни в загальній складності було замучено більше 200 000 чоловік — радянських військовополонених і цивільних осіб. Більше 100 000 чоловік було відправлено з Києва на примусові роботи до Німеччини. Місто було звільнено 6 листопада 1943 р. ціною великих втрат і людських життів. 
При боях місто сильно постраждав. Хрещатик був практично повністю зруйнований, сильно постраждали Поділ, Печерськ. 

У 50—60-х роках територія Києва значно збільшується. З'являється район Стара

Дарниця на лівому березі Дніпра, побудований полоненими німцями. У 70-х роках з'являються Дніпровський, Ватутінський район, Оболонь, Харківський масив, Русанівка.  Після падіння СРСР Київ знову стає столицею України. Місто починають приводити в порядок. Відновлюють і реставрують церкви. Відбудовують Успенський собор. Але багато чого з історичної спадщини минулих століть у вигляді міста виявилося безповоротно утраченим.

В Києві знаходяться і працюють Президент, Верховна Рада, Уряд, практично всі

міністерства і відомства України.
У Києві зосереджено потужний економічний потенціал, що складається з багатогалузевої промисловості, будівельного комплексу, розвинутої системи галузей комунального господарства, транспортних засобів, систем сучасного зв'язку і т.д. Працюють понад 485 великих промислових підприємств, тисячі малих та спільних підприємств, будівельних організацій, організацій транспорту, зв'язку, сформувався потужний будівельний комплекс: діють близько 200 підрядних будівельно-монтажних організацій, значна кількість проектних та вишукувальних підприємств, майже півтори тисячі малих будівельних підприємств і кооперативів. У Києві функціонує широка мережа міського транспорту.  Економічному розвитку Києва, розширенню зовнішньоекономічних зв'язків сприяє його розташування на перехресті багатьох транспортних шляхів сполучення: водних, залізничних, автомобільних, повітряних. Вони проходять із заходу на схід (з країн Західної та Центральної Європи в Росію, на Кавказ), а також з півночі на південь (з Росії, Білорусі, країн Балтії та Скандинавії в Південно-Східну Європу). Останнім часом прискореними темпами відбувається перетворення Києва у великий вузол повітряного транспорту. Функціонують аеропорт «Київ» (Жуляни) і найбільший міжнародний аеропорт країни — «Бориспіль». 

які дбайливо охороняються міською владою, реставруються і відновлюються. Столиця України

насичена в більшій мірі, ніж інші міста нашої держави, закладами науки, освіти, культури та мистецтва. 
Місто є одним з найбільших наукових центрів Європи. В Києві розташовані Національна академія наук України і більшість її інститутів, багато з яких мають всесвітньо відомі наукові школи; тут діє 277 самостійних науково-дослідних і 38 самостійних конструкторських організацій, а також 18 провідних вузів України. У Києві функціонує 457 загальноосвітніх закладів. 
Столиця України має великий культурний потенціал: 31 музей, 33 театру, 36 кінотеатрів, значна кількість постійно діючих художніх виставок. Найбільш відомі музеї: Національний музей історії України, Музей українського образотворчого мистецтва, Музей західного і східного мистецтва. 
Історична забудова міста займає більше 6 тис. га. У центральній історичній частині Києва зосереджено три заповідника: Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ»; Національний заповідник «Софія Київська», Києво-Печерський національний історико-архітектурний заповідник. Крім того, на території міста знаходяться: 6 архітектурних та 8 археологічних заповідників. Під охороною держави перебувають 3736 пам'яток археології, історії, архітектури та містобудування, монументального мистецтва. З їх числа 243 пам'ятника мають статус пам'ятників державного значення, у тому числі 51 пам'ятник міжнародного значення (за визначенням ЮНЕСКО).

Григорій

Григорович