Лекція 4. ОСНОВИ СИСТЕМ ТА СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ПЕДАГОГІЦІ

системи та структури. Типи систем. Типи зв’язків між елементами систем.
2. Реалізація

системного підходу до об’єктів діяльності, педагогічних об’єктів.
3. Сутність і застосування діяльнісного підходу в педагогіці.

sistema – ціле, складене з частин) – сукупність взаємозалежних елементів,

що утворюють стійку єдність і цілісність.

Система – це виділена на основі визначених ознак упорядкована множина взаємозалежних елементів, об’єднаних загальною метою функціонування та єдністю управління, і така, що виступає у взаємодії з середовищем як цілісне явище.

Система – цілеспрямований взаємозв’язок елементів що має нові інтегративні якості, відсутні у кожного з них, та зв’язки з зовнішнім середовищем.

Основні ознаки систем:
– наявність елементів (компонентів, частин);
– наявність структури, що забезпечує збереженість системи;
– інтегративні якості (системність);
– наявність функціональних характеристик в цілому та в окремих елементах;
– цілеспрямованість – налаштованість на досягнення певної мети;
– зв’язок системи з іншими (комунікативні властивості);
– керованість системи.

за різними ознаками
1. За властивостями управління: 1) неорганізована сукупність; 2) неорганічні; 3) органічні.
2. За

характером об’єктів (субстанційна ознака): 1) матеріальні; ( живі; соціальні); 2) абстрактні (продукти людського мислення: поняття, гіпотези, теорії, наукові галузі та ін.).
3. За складністю структури: 1) прості; 2) складні.
4. За кількістю елементів: 1) малі; 2) великі.
5. За характером зв’язків: 1) статичні – характеризуються незмінними параметрами впродовж тривалого терміну функціонування; 2) динамічні – змінюють свій стан у часі і можуть бути здатні (за наявності позитивних обернених зв’язків) до розвитку.
6. За інформацією про зміни: 1) однозначно детерміновані – існує можливість визначення величин або інших значень параметрів її функціонування у будь-який час; 2) ймовірнісні – існує можливість лише передбачення ймовірності розподілу значень системи змінних у наступні моменти.
7. За характером взаємозв’язків із зовнішнім середовищем: 1) закриті – обмінюються лише енергією, а не матерією з зовнішнім середовищем; 2) відкриті – здійснюється обмін як матерією, так і енергією.

педагогічної системи
– складна (за рівнем складності);
– соціальна (за субстанційною ознакою);
– відкрита (за

характером взаємодії з зовнішнім середовищем);
– динамічна, що саморозвивається (за ознакою мінливості);
– цілеспрямована (за наявності мети);
– самокерована (за ознакою керованості).

Структура діяльності як система (за О. Леонтьєвим):

потреба → мотив → мета → підмета → задача → підзадача → дії → операції → продукт

Приклад 1

1. Структура процесу виховання

– напрям у методології пізнання і соціальної практики, в основі

якого лежить розгляд об’єктів як систем.

Методи системного аналізу націлені:
– на пошуки та обґрунтування альтернативних варіантів вирішення проблем;
– на виявлення основних чинників і масштабів невизначеності кожного з варіантів (альтернатив);
– на зіставлення (експертну оцінку) всіх варіантів за найбільш актуальними критеріями ефективності.

Рис. 3. Аспекти системного аналізу

План реалізації системного аналізу

у педагогіці та психології ґрунтується на принциповому положенні про те,

що психіка людини нерозривно пов’язана з діяльністю людини й нею ж зумовлена.

Взаємопов’язані складники діяльнісного підходу:
– мотиваційний – усвідомлення мети й способів її досягнення, поява прагнень до досягнення мети, зацікавленість у процесі та його результатах;
– орієнтовний (інформаційний) – забезпечення системи умов для здійснення діяльності; оволодіння інформацією про сукупність цілей, засобів і способів діяльності;
– виконавчий – реалізація заданих перетворень над об’єктом (ідеальним чи матеріальним) діяльності; система послідовних дій, спрямованих на досягнення мети;
– контрольний – забезпечення контролю за діяльністю, зіставлення отриманих результатів із заданим еталоном, кореляція виконавчої та орієнтовної частин.

діяльності:
1) суб’єкт – індивід, особливості якого визначають психологічна характеристика, психологічна установка,

соціодемографічна характеристика та навченість;
2) мотив – прагнення до якісного засвоєння знань;
3) мета – вибір оптимальних способів навчальної діяльності, які можуть забезпечити швидке та високоякісне засвоєння знань;
4) предмет – знання про певну систему відомостей, способи діяльності та досвід застосування знань і методів у практиці;
5) засоби – досвід людини, а також предмети навколишньої дійсності, які сприяють досягненню мети;
6) процес – алгоритм взаємопов’язаних дій, спрямованих на раціональне планування часу, потрібного для засвоєння знань;
7) продукт – плани здійснення навчальної діяльності, навчальні записи, розробки, проекти і т. ін.;
8) результат – набутий досвід реалізації навчальної діяльності;
9) середовище – аудиторний, бібліотекарський, лабораторний фонд, обладнання, домашні умови та ін.;
10) спосіб – комбінація сформованих дій.