Методологія економічних досліджень

методологію. Для того щоб одержати нові знання, треба свідомо застосовувати

науково обґрунтовані методи. Це важлива умова розвитку всіх наук.
Не так давно всезагальним методом наукового пізнання для всіх наук - природничих i суспільних - був метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в пізнанні економічних явищ i процесів у їхньому загальному зв'язку i взаємозалежності, в стані безперервного розвитку, коли накопичення кiлькiсних змін призводить до зміни якісного стану. Джерелом розвитку є єдність i боротьба протилежностей. Необхiднiсть використання методу матерiалiстичної діалектики не втрачає сили i сьогоднi. Проте слiд ураховувати, що метод матерiалiстичної діалектики не вичерпує змісту методологiї економічної теорії.

економiчної теорiї.
Цiльова спрямованiсть методологiї
У структурi методологiї розширюється застосування економiчних експериментiв

i наукового прогнозування

Перетворення методологiї на способи докорiнних перетворень i практичних дiй засноване на свiдомому використаннi економiчних законiв у сферi господарської дiяльностi

Методологiя передбачає творчий пiдхiд до дослiдження, усунення канонiзацiї окремих поглядiв, допущення плюралiзму думок, боротьбу проти догматизму

Методологiя має враховувати поєднання державного управлiння з саморозвитком пiдприємств, з наданням переваг економiчним методам управлiння.

Методологiя спирається на єднiсть полiтичного i господарського пiдходiв до розв'язання економiчних завдань.

як метод поглибленого пiзнання дiйсностi, заснований на очищеннi iнформативного матерiалу

вiд випадкового, неiстотного i видiлення в ньому стiйкого, типового.

Важлива роль у розвитку економiчної теорiї належить системному пiдходу. Ринкова економiка являє собою певну цiлiснiсть, в якiй виявляється взаємозв'язок елементiв, компонентiв, що входять до її складу. При цьому цiлiснiсть визначається не тiльки складом властивих їй елементiв, а й рiзними зв'язками мiж ними.

“Системний пiдхiд у економiчнiй теорiї означає вивчення внутрiшнiх структурно-функцiональних, причинно-наслiдкових, iєрархiчних, прямих i зворотних зв'язкiв. Саме пiзнання цих зв'язкiв дає змогу виявити складнi процеси розвитку виробничих вiдносин, з'ясувати природу багатьох економiчних процесiв i явищ.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод аналiзу i синтезу. Аналiз являє собою процес розумового або фактичного розкладання цiлого на складовi частини, а синтез - поєднання рiзних елементiв, сторiн предмета в єдине цiле.

Аналiз дає можливiсть вивчити окремi сторони об'єкта, зробити ряд наукових абстракцiй, виявити певнi поняття. Подальше поєднання їх- призводфить до виявлення бiльш глибокої сутностi цiлого.
Системний пiдхiд неможливий без органiчної єдностi аналiзу i синтезу

статистичних методiв.Принцип єдностi якiсного i кiлькiсного аналiзу передбачає чiтке виявлення

якiсної визначеностi процесу i видiлення тих сторiн, елементiв, якi пiддаються кiлькiсному вимiру; вивчення динаміки процесу; виявлення факторiв, що впливають на зв'язки елементiв у цiй системi.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод логiчного та iсторичного пiдходу. Логiчний метод тiсно пов'язаний з iсторичним методом тим, що вiн звiльняє оцiнку iсторичного розвитку вiд випадковостей, зигзагiв, якi не є властивими цьому процесовi. Як правило, логiчний метод дослiдження прийнятний для розгляду бiльш зрiлих економiчних вiдносин. При цьому логiчний аналiз не обмежується чисто абстрактним викладом. Одержанi висновки зiставляють з фактами, конкретною економiчною дiйснiстю.

Для визначення схожостi та вiдмiнностi господарських явищ використовують метод порiвнянь.Необхiднiсть порiвняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, щов економiчному життi нiщо не може бути оцiнено само по собi. Будь-яке явище пiзнається у порiвняннi. Для того щоб пiзнати невiдоме, оцiнювати його, потрiбний критерiй, яким, як правило, є вже вiдоме, ранiше пiзнане.

iндукцiя i дедукцiя.Iндукцiя являє собою рух думки вiд одиничного до

всезагаль-ного, вiд знання меншого ступеня спiльностi до знання бiльшого її ступеня.

Дедукцiя - рух думки вiд всезагального до одиничного. З цих визначень бачимо, що теоретичним грунтом для виникнення та iснування iндукцiї й дедукцiї є дiалектичний зв'язок одиничного, особливого i всезагального.