Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає! Леся Українка

маю те, що не вмирає!

Леся Українка

Новограді – Волинському
Дитинство

переведено на службу батька . Тоді ж у селі Колодяжному

поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України.

Будинок у Колодяжному

– мати
Лесі Українки
(псевдонім - Олена

Пчілка)

вони однак були у всьому нерозлучні: разом бавилися ,разом читали,

разом вчилися, разом розважалися.

для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів» .Він був

доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі.

1945 р. в німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала

до Америки, де і знайшла вічний спокій.

Сестра Ісидора (молодша)

Фото 1903 р.

у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на

Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
[Луцьк, 1880]

  Під  дубом  високим,   Захищалась  від  негоди   Під  віттям  широким.   Та

 недовго  навтішалась   Конвалія  біла,  —   І  їй  рука  чоловіча   Віку  вкоротила…
Леся Українка  
(перший надрукований вірш у 13 років)

патріотичний цикл«Сім струн».Кожна поезія цього циклу починається з ноти.

б вона не була, завжди пам’ятала, що вона українка, сумувала

за рідним краєм.

.
Вже сонечко в море сіда, у тихому морі темніє, прозора, глибока вода, немов оксамит, зеленіє. На хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі і ясним огнем миготять, мов блискавка з темної тучі…
Леся Українка

потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її

вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії “ До мого фортеп’яно “. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу.

Лікування Леся Українка в Криму

в Ялті
Будинок–музей в Києві

дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої
конфронтації на ґрунті розбіжностей

у поглядах на майбутнє національного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та повагу одне до одного.

Іван Франко та Леся Українка

грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали

на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.

Леся Українка в останні роки життя

архітектор А.Ф.Ігнащенко. Встановлено в 1973 р.
Пам'ятник на могилі Лесі Українки

на Байковому кладовищі в Києві. Скульптор Г.Л.Петрашевич. Встановлено в 1939 р.

Лесі Українки
у Торонто

надії таки сподіватись…Буду жити! Геть думи сумні!

Леся Українка