ОМ України XIX століття

арх. Меленський)

Малиновський)

(ск.Гартман Вітвер)

околиці старовинного міста Біла Церква, поряд з чарівною річкою Рось.

Він належить до числа найбільших парків в Україні і має територію 400 га. Парк було створено понад 200 років тому родиною великого землевласника, графа Франциска Ксаверія Браницького, як предмет родинної гордості та магнатської величі. Незважаючи на складні історичні потрясіння, парк зберіг головні ландшафтні композиції і на сьогодні є унікальною пам’яткою садово-паркового мистецтва кінця XVIII — початку XIX ст. Над його створенням працювали відомі в Європі архітектори та садівники.

Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Автором топографічного

й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля.

золотистих променях призахідного сонця палац на зразок маленького Лувру або

грецького замку!»
Ці слова Оноре де Бальзак, великий французький письменник, написав про свій новий будинок на найближчі 3 роки у Верхівні – пам’ятці на території сучасної Житомирської області, під’їжджаючи до маєтку графині Евеліни Ганської (у дівоцтві – Ржевуської), яку він любив протягом багатьох років.
Палац розташований посеред чудового парку. Він був побудований архітектором з Франції на прізвище Блеріо в 1780-х роках.

купили у козака з с. Васильківців І.Хорунжія хутір Тростянець, який

уперше згадується під 1549 р. як власність Києво-Микільського монастиря.
У 1830 р. І.Скоропадський спорудив тут греблі й загати, в результаті чого на площі понад 10 га утворилися 4 стави: Великий, Куциха, Лебединий, Безіменний, що стали головним елементом паркового комплексу.
Згідно з переказами, мандруючи Францією в середині ХІХ століття, тодішній власник маєтку Іван Скоропадський закохався у молоду дівчину зі Швейцарії. Та погодилася поїхати до Тростянця за умови, якщо її новий край буде схожий на батьківщину.
У парку, спланованому садівником Шлінглофом у долині струмка Тростянець і навколишніх балках, закипіли масштабні земельні роботи. 50 землекопів і 20 візників кінними тачками насипали штучні Альпи для коханої Івана Скоропадського.
Так на Чернігівщині з‘явилися друга Швейцарія з насипними горами — Мохнатою, Дідовою, Сторожовою тощо, а ще - плеяда ставків із мальовничо залісненими берегами.

комплексів України в стилі романтизму. Корсунь-Шевченківський парк та палац 1782 року заклав за замовленням

князя Станіслава Понятовського Жан-Анрі Мюнц — живописець, графік, зодчий. В середині XIX ст.парк було прикрашено скульптурами. Гармонії парку додали висячі містки. Площа парку — 97 га.

Муравйових-Апостолів та Хомутецький парк
На початку XIX століття маєток належав Івана Муравйова-Апостола — письменнику, історику та дипломату —

нащадку Данила Апостола по жіночій лінії. З 1806 року він мешкав у Хомутці і саме за нього було перебудовано палац та переплановано парк.

1831 роках архітектором Павлом Дубровським. Одночасно з палацом закладений австрійський

садівником Бістерфельдом парк.
Сокиринський палац був збудований на замовлення родини Галаганів, адже село Сокиринці Гнат Галаган отримав від Петра І як винагороду за зраду Мазепи. А його син Григорій зайнявся розбудовою маєтку. Палац спочатку був дерев’яним. В 1823 році його знесли, і Павло Галаган збудував новий.

була осередком духовної культури на Лівобережній Україні.Такий культурно-мистецький розквіт качанівської

садиби тісно пов’язаний з відомою родиною меценатів Тарновських. Володіючи Качанівкою протягом майже всього ХІХ ст., вони за досить короткий час перетворили садибу на відомий осередок мистецтва не лише в Україні, а й за її межами.  Свою славу  садиба отримала не випадково. Родина Тарновських, керуючись широкою меценатською політикою, надавала значну допомогу у підтримці молодих талантів, відомих вчених, митців та різних культурно – мистецьких і наукових проектів. Кого тільки не приваблювала Качанівка тихим задумливим парком з численними ставками, строгими алеями, прикрашеними скульптурами. Своїми візитами садибу вшанували: М.Глінка, С.Гулак–Артемовський, Т.Шевченко, М. Гоголь, П.Куліш, Ганна Барвінок, подружжя Маркевичів, В.Штернберг, І.Рєпін, О.Лазаревський, Д.Яворницький, М.Костомаров та багато інших знаменитостей.  І всі вони знаходили тут не лише дах над головою, а й затишок, турботу, якою власники оточували своїх гостей, а також належні умови для творчої праці та відпочинку. Не останнє місце займала і матеріальна підтримка талантів.

пейзажного типу. Палац будували у 1799–1803 рр. Ця триповерхова будівля — рідкісний

в Україні зразокпалладіанства, адже Камерон був палким прихильником творчості Андреа Палладіо. В ансамблі палацу Розумовського архітектор виявив здібності талановитого інтерпретатора палладіанства як течії в архітектурі.

архітектора Британії Едварда Блора, який і створив проект з включенням вже побудованих частин

(арабська ніша південної центральної частини палацу). Сам Блор до Криму не приїжджав, але був добре обізнаний про рельєф місцевості та етапи будівництва.
На відміну від застиглих форм пізнього класицизму, що панував в Росії, палац побудовано з використанням історичних стилів Англії (пізня готика, тюдорівський стиль 16-17 століть, тобто романтизм початку 19 ст.).
В стилі класицизму побудували лише павільйон Чайний будиночок в Нижньому парку.
Матеріалом став місцевий камінь вулканічного походження — сірий діабаз. Дуже твердий, більш ніж відомий граніт, він надав будівлям особливого колориту середньовіччя.

Петербурзькій академії мистецтв.
Учнями К.Брюллова, П.Чистякова були Сошенко І., Шевченко Т.,

Мокрицький.