Основи променевої терапії пухлинних і непухлинних захворювань

медицини

локалізації, а також лікування непухлинних захворювань.
Вона базується на біологічній

дії іонізуючого випромінювання, яка зумовлена здатністю викликати іонізацію і збудження атомів та молекул середовища, і завдяки ланцюговим реакціям, реалізується у вигляді структурно-функціональних і метаболічних змін в організмі.

дію іонізуючого випромінювання.
Радіорезистентність - Стійкість організму, його систем і органів

до дії іонізуючого випромінювання.
Радіотерапевтичний інтервал - Це різниця в радіочутливості між пухлиною і здоровими тканинами в межах однієї гістологічної структури.

радіосенсибілізуючими властивостями.
Радіосенсибілізатори
Радіопротектори

знижують обмін речовин, збільшують гіпоксію, захищають кровотворення, знижуючи радіочутливість нормальних

тканин.
Радіосенсибілізатори - Засоби, які застосовуються з метою посилення променевого ушкодження пухлин.

терапія посідає одне з провідних місць і часто буває єдино

можливим методом лікування.

бета,
джерела високих енергій, які забезпечують максимальне поглинання енергії в

пухлині залежно від глибини розташування патологічного вогнища. Застосовуючи різні джерела і методи променевої терапії ми маємо можливість опромінювати в достатній терапевтичній дозі пухлини, які розташовані на різній глибині, що демонструють ізодозні криві для різних видів зовнішнього опромінювання

– 7 см

поглинутої дози знаходиться на поверхні шкіри людини, тому вона найбільш

інтенсивно опромінюється.
В глибині тканин доза безперервно і круто спадає і на глибині 10 см складає всього 20% при напрузі генерування 200 кВ.

зміщується на глибину 0,5 см від поверхні шкіри, що зменшує

ії опромінення,
а на глибині 10 см залишається біля 50% поверхневої дози, що відносно вище, ніж при рентгенівському випромінювання.

перевагу перед гамма-випромінюванням має гальмівне випромінювання високою енергією фотонів 25

МеВ, при використанні якого максимум поглинутої дози знаходиться на глибині 4-6 см від поверхні шкіри.
Протони з високою енергією до часу “зупинки” у тканинах рухаються практично прямолінійно. Вони мало розсіюються в тканинах, але постійно при цьому зменшують швидкість руху, лінійна втрата енергії зростає, досягаючи максимуму в кінці пробігу (пік Брега) (рис.2.).

рентгенівське випромінювання (напруга 200кВ, енергія фотонів 100 кеВ);

б) гамма-випромінювання 60Со (енергія фотонів 1,25 МеВ);
в) гальмівне випромінювання (енергія фотонів 25МеВ);
г) корпускулярне випромінювання (енергія протонів 160МеВ)

і сумарна (СОД) поглинуті дози опромінення.
Вибір оптимальної дози при

непухлинних захворюваннях залежить від перебігу процесу і становить:
при гострих запальних процесах – РОД – 0,25 - 0,5 Гр, СОД – 1-1,5 Гр,
при хронічних запальних процесах – РОД – 1 Гр, СОД – 5-6 Гр

при непухлинних захворюваннях багатогранний.
Перш за все, іонізуюча радіація має

властивість знеболення.
Внаслідок зменшення набряку покращується функція органу, підвищується кровообіг, що позитивно впливає на перебіг запалення.

опромінення з’являється реакція з боку кровоносних судин у вигляді розширення

капілярів, підвищення проникності судинної стінки, наростання ексудації, міграції в тканини елементів крові з наступним їх розпадом і утворенням біологічно активних речовин.
2. Лімфоцити (фагоцити) є дуже чутливими до радіації, вони починають гинути від дози 0,1 Гр.
3. Лімфатичні капіляри розширюються, що сприяє посиленню відтоку із запального вогнища, внаслідок чого знижується внутрішньотканинний тиск і зменшується біль.

Змінюється реакція тканинного середовища в сторону лужного, що призводить до

рівноваги іонного балансу – ацидоз змінюється алкалозом і сприяє зменшенню больового синдрому.
6. Після короткочасного розширення просвіт артерій звужується, внаслідок чого зменшується гіперемія і набряк.

разові і сумарні дози опромінення.
Вони залежать від радіочутливості тканини

(гістологічної структури) з якої росте пухлина, розмірів пухлини та її локалізації.
Всі пухлини умовно поділяють на радіочутливі та радіорезистентні.

епітеліальної, лімфоїдної тканин, сумарна осередкова доза (СОД) складає – 40-60

Гр;
для пухлин, які походять із тканин залозистого епітелію (аденокарциноми) – СОД складає 65-80 Гр;
для сарком (пухлин із сполучної, мязевої тканини) СОД складає 80-90 Гр;
для меланобластоми СОД – 100-110 Гр.

їх радіочутливість залежить також від :
реактивності організму,
віку хворого,
його

загального стану,
попереднього лікування,
стану оточуючих пухлину тканин.

ніж екзофітні форми, оскільки вони значно порушують крово- та лімфообіг

в оточуючих тканинах.
Пухлини багаті стромою більш радіорезистентні, що зумовлено їх низькою оксигенацією.

і зворотно пропорційна ступеню їх диференціації

в пухлині спостерігаються дистрофічні зміни та пригнічення клітинного поділу (затримується

поділ клітин);
2) підвищується проникність капілярів, до пухлини потрапляє значна кількість фагоцитів, які фагоцитують клітини пухлини; за фагоцитами до патологічного вогнища надходять гістіоцити, які являються попередниками сполучної тканини.
3) гістіоцити розділяють пухлину на окремі фрагменти, починає відкладатися колаген;
4) cпостерігається інкапсуляція окремих пухлинних клітин, які не загинули.

наступні зміни:
зменшення величини пухлини у зв’язку із загибеллю найбільш чутливих

до опромінення елементів;
розвиток грануляційної тканини і інкапсуляція груп злоякісних клітин;
зниження васкуляризації пухлини;
загибель усіх пухлинних елементів і заміщення їх сполучною тканиною.

здоровими тканинами в межах однієї гістологічної структури.
Чим ширший радіотерапевтичний

інтервал, тим легше досягти руйнування елементів пухлини при збереженні життєдіяльності оточуючих тканин, тобто виконати основне завдання променевої терапії.

дози, зміни ритму і часу опромінення), ступеня насичення тканин киснем;

використовують також хімічні і фізичні фактори.

відносяться радіопротектори – фармакохімічні та біологічні засоби. Фармакохімічні протектори знижують

обмін речовин, збільшують гіпоксію, захищають кровотворення. До них відносяться цистеїн, цистамін, меркамін, препарати, що містять сульфгідрильну групу.

називаються радіосенсибілізаторами.
До них відносяться хімічні засоби, що посилюють первинне

радіаційне пошкодження шляхом підвищення вмісту кисню в пухлинах (гепарин), посилюють первинне ушкодження ДНК; потенціюють променевий ефект (5-фторурацил, метотрексат).
Радіопротектори і радіосенсибілізатори отримали назву радіомодіфікаторів.

пам’ятати, що толерантна доза для шкіри за весь курс гамма-опромінення

складає 55-60 Гр, а при рентгенівському опромінюванні – 30-35 Гр при фракціонуванні 2-2,5 Гр, 5 разів на тиждень.

гіпербарична оксигенація)
Застосування фармацевтичних засобів (гепарин, 5-фторурацил, метотрексат)
Застосування фізичних засобів (гіпертермія,

магнітотерапія)

(цистамін, цистеїн)
Застосування фізичних засобів (гіпотермія)

розтягнуто в часі опромінення, тим більший буде цей інтервал за

рахунок того, що здорові тканини мають здатність відновлюватися з більшою швидкістю, ніж клітини пухлини.